7. Загальні відомості про структуру річкового русла

7. 1 Частини русла, обриси його в плані

Русло річки – це вироблене річковим потоком ложе, по якому здійснюється стік без затоплення заплави.

Руслом називають частину дна долини, по якій здійснюється стік води. У зв'язку з тим що кількість води в річці суттєво коливається, розмір русла є величиною змінною. Частину русла, в якій здійснюється стік в період меженних (низьких) вод, називають корінним, або меженним, руслом. Частину долини річки, яка покривається річковою водою періодично (під час інтенсивного надходження води), називають заплавним руслом.

У плані русла річок звичайно мають звивисту форму. Звивини річкового русла виникають внаслідок розмиваючої дії потоку, що формує своє русло в межах широкого дна долини, або внаслідок пристосування потоку до звивин долини, які нерідко виникають без зв'язку з розмиваючою дією потоку.

Формування річкових звивин під впливом розмиваючої дії потоку в межах дна долини називають процесом меандрування, який полягає у зміні планових обрисів русла в формі розвитку плавно зігнутих звивин. При цьому річка може протягом тривалого часу переміщувати своє русло, зберігаючи синусоїдальну звивистість, або формувати добре виражені петлі самих різноманітних обрисів, завершуючи їх розвиток проривом перешийка меандри.

Крім чітко виражених звивин річкове русло в процесі свого розвитку може розгалужуватися на рукава з утворенням островів або, при нестійких ґрунтах, швидко переміщуватись по дну долини з частим заваленням берегів на ділянках значної довжини.

Русла, що розгалужені на рукава, називають руслами розкиданого типу, а ті, що швидко переміщуються по дну долини, — блукаючими.

Кількісною характеристикою ступеня розгалуженості русла є коефіцієнт розгалуженості, який визначають за формулою:

, (7. 1)

де — сумарна довжина всіх рукавів і приток, м;

L — довжина головного русла, м.

7. 2 Плеса і перекати

Розподіл глибин рівнинних річок закономірно пов'язаний В обрисами русла в плані. Рівнинні річки являють собою чергування плес (глибоких ділянок) і перекатів (мілких ділянок).

Перекатом називають більш - менш стійке утворення в руслі, звичайно у вигляді косого поперечного валу з наносів, що перетинає русло. Плеса відповідають зігнутим у плані ділянкам річки, а перекати — прямолінійним, які розміщуються між плесами. Перекати бувають нормальними і зсунутими. Якщо фарватер (лінія, що з'єднує місця найбільших глибин уздовж річки у плані) плавно переходить із одного плеса в інше, а вісь ізобат плес знаходиться на продовженні однієї лінії, перекат називають нормальним (рис. 7. 1). Якщо фарватер являє собою криву лінію, а осі ізобат плес зсунуті одна відносно другої в поперечному напрямі, перекат називають зсунутим (рис. 7. 2). З часом перекати і плеса можуть переміщуватися по течії річки так, як переміщуються звивини річки.

Рис. 7. 1. Схема нормального перекату. Рис. 7. 2. Схема зсунутого перекату

Перекат – це характерна для рівнинних річок форма донного рельєфу, яка сформована відкладами наносів, за звичай і вигляді широкого пасма, що перетинає русло під кутом до загального напряму течії іі викликає його відхилення від одного берега до іншого.