Як правило, у зв'язку з неоднорідним рівнем готовності товарів до реалізації в кожному магазині одночасно застосовуються всі три основні схеми, а обсяги та по­слідовність виконання як основної, так і допоміжних операцій цього процесу ви­значаються ще й застосовуваними методами продажу товарів.

14.2. Технологія приймання і зберігання товарів у магазинах

❖ Розвантаження і внутрішньо-магазинне ❖ переміщування товарів

Складність і тривалість операцій з розвантаження товарів транспортних засобів залежать від виду транспорту, яким у магазин завезено товари, фізико-хімічних властивостей Товарів, їхніх габаритів, а також від величини площі магазину та об­сягів його товарообігу.

Здебільшого товари від постачальників завозяться автомобільним транспортом, технологія розвантаження якого залежить від фізичних властивостей товарів (паке­товані, тарно упаковані, поштучні, навальні, наливні, насипні вантажі й т. п.), виду транспортної тари (ящики, мішки, контейнери, пакети тощо) і габаритів затарених місць (великогабаритні, великовагові, особливо легкі вантажі), рівня забезпеченості магазину підйомно-транспортним обладнанням і його окремими видами тощо.

Автомобілі, якими Товари завозяться в магазин, повинні розвантажуватися не­гайно з метою недопущення штрафів за затримку автомобілів понад встановлені норми простою, а безпосередньо комплекс розвантажувальних робіт повинен за­безпечувати вчасне приймання й розвантаження завезених товарів і повне збере­ження ЇХ кількості та якості.

У великі магазини з чималими обсягами реалізації товарів і власними під'їзними коліями завезення торговельних вантажів може здійснюватися також у залізничних вагонах, універсальних контейнерах на залізничних платформах тощо.

Для належного рівня організації комплексу розвантажувальних робіт працівни­ки магазинів повинні знати календарні та погодинні терміни завезення товарів, об­сяги завезення та номенклатуру вантажів, а також завчасно готуватися до прийман­ня товарів та їх вивантаження з транспортних засобів. Роботи з розвантаження транспортних засобів у магазинах повинні проводитися з дотриманням загальних правил виконання вантажно-розвантажувальних робіт і вимог спеціального марку­вання вантажів, а також правил техніки безпеки.

Виконання операцій розвантаження товарів з транспортних засобів може здійс­нюватися ручним або механізованим (з використанням підйомно-транспортного обладнання) способами. При ручному способі розвантаження транспортних засобів проводиться вантажниками (або бригадою вантажників), які змушені виконувати великий обсяг трудомістких робіт з переміщення товарів і кузова автомобіля, ваго­на, платформи та ін. на розвантажувальний майданчик. Використання ручного спо­собу розвантаження транспорту досить часто веде до понаднормативних затрат ча­су простою транспортних засобів під розвантаженням, до завищення потреби торговельного підприємства у персоналі і до необгрунтованих витрат часу та коштів.

Механізований спосіб виконання розвантажувальних операцій передбачає вико­ристання підйомно-транспортних машин за участі вантажників. Цей спосіб значно прискорює терміни розвантаження транспортних засобів, сприяє забезпеченню збе­реження торговельних вантажів і підвищенню ефективності використання транспО-

34б

ртних засобів, а також полегшує працю персоналу магазинів та постачальників. Прискорення процесу розвантаження забезпечується завдяки застосуванню необ­хідних пристосувань, обладнання, спорудженню спеціальних розвантажувальних майданчиків.

У більшості підприємств роздрібної торгівлі поки що більш поширеним є руч­ний (немеханізований) спосіб, тому для полегшення роботи вантажників у невели­ких магазинах для розвантаження товарів застосовуються спеціальні влаштування, які бувають двох принципових типів — стаціонарні платформи (т. зв. рампи) і ме­ханічні пристрої (розвантажувальні столи). У великих магазинах розвантаження здійснюється з використанням підйомно-транспортного обладнання на платформах і дебаркадерах (закритих майданчиках).

Операції внутрішньомагазинного переміщення товарів теж можуть виконува­тися двома основними способами — ручним або механізованим. При цьому для механізації даних операцій у великих підприємствах роздрібної торгівлі застосову­ються різноманітні види підйомно-транспортного обладнання для горизонтального переміщення вантажів (транспортери, конвеєри, електровізки та ін.), у багатопове­рхових будівлях — також ліфти, підйомники, спуски та ін., а в переважній більшо­сті невеликих магазинів — т. зв. засоби малої механізації, основним видом яких є ручні вантажні візки найпростіших конструкцій. Так, ручні вантажні візки рекоме­ндується використовувати в магазинах для переміщення на невеликі відстані тарно упакованих і поштучних (без тари) товарів, які розвантажуються з транспортних засобів і подаються на дільниці приймання товарів, у торговий зал або в приміщен­ня для зберігання. Для горизонтального переміщення вантажів у ящиках, картонних коробках або іншій жорсткій тарі також застосовуються роликові доріжки.

Розповсюдженим способом переміщення вантажів у магазинах є їх транспорту­вання з використанням стаціонарних (у разі транспортування вантажів по постійній траєкторії) або пересувних (при частій зміні траєкторії руху товарів у магазині) конвеєрів.

Вантажі, затарені в ящики, коробки, мішки, транспортуються в підвальні при­міщення магазинів або з одного поверху на інший у багатоповерхових будівлях ма­газинів за допомогою вантажних ліфтів або вантажних підйомників.

Вибір технологічного обладнання для переміщення товарів і способів виконання операцій внутрішньомагазинного транспортування необхідно здійснювати з ураху­ванням характеру вантажу, типу магазину, особливостей конструкції будівлі, наяв­ності відповідного обладнання та ін. Кожного разу вибране рішення повинне забез­печувати збереження товарів, ефективне використання підйомно-транспортного обладнання, скорочення шляхів транспортування товарів у магазині і зменшення обсягів вантажної роботи, створювати нормальні умови для здійснення операцій технологічного процесу магазину.

Одним з перспективних напрямків забезпечення таких умов є механізація ван- тажно-розвантажувальних і транспортних робіт на основі контейнеризації та паке­тування вантажів. Впровадження пакетного способу доставки товарів на піддонах потребує під час розвантажувальних робіт застосування підйомно-транспортного обладнання (як правило, електронавантажувача), за допомогою якого товари на піддонах не лише вивантажуються, але й доставляються в зону приймання (частина товарів на піддонах може одразу перевозитись і виставлятись у торговому залі).

Контейнери на колісній основі (тару-обладнання) вивантажують як за допомо­гою автономних розвантажувальних засобів (крани, вантажопідйомні борти та ін.), так і з використанням ручних вантажних візків з гідравлічним підніманням вил (ти-

347

пу «Rokla»). При цьому товари з кузова автомобіля безпосередньо в тарі- обЛаднанні вивантажуються на платформу (рампу) за допомогою авто- чи електро- навантажувача, вантажного візка з висувними вилами або ходової колісної частини тари-обладнання. З розвантажувальної платформи тара-обладнання може доставля­тись як у приміщення для приймання товарів чи зберігання, так і безпосередньо у торговий зал.

У тих випадках, коли магазин не обладнаний такою платформою, застосовують­ся спеціальні автомобілі-самонавантажувачі, обладнані вантажопідйомними борта­ми або консольними кранами. Це дозволяє виконувати всі розвантажувальні роботи силами лише одного працівника — водія автомобіля.

Універсальні контейнери, завезені в магазин автомобільним транспортом, як правило, вивантажують на рампу за допомогою кранового обладнання, яке може встановлюватись як на будівлі магазину, так і на автомобілі. Після відкриття кон­тейнера працівники магазину, використовуючи засоби малої механізації (вантажні візки), переміщують товари у приміщення для їх приймання.

❖ Організація приймання товарів ♦> у магазині за кількістю та якістю

Усі товари, які надходять у роздрібні торговельні підприємства, повинні бути прийняті за кількістю та якістю. Це дозволяє забезпечити контроль за збереженням товарно-матеріальних цінностей в магазинах, запобігти потраплянню в реалізацію неякісних товарів, сприяє організації контролю за виконанням постачальниками договірних зобов'язань.

Організація приймання повинна забезпечувати проходження товарів у максима­льно стислі терміни з найменшими витратами і при повному збереженні їх якості. Значною мірою це залежить від підготовки товарів до відправки постачальником, організації їх завантаження і якості оформлення документації. Постачальник зо­бов'язаний відвантажувати товари, максимально підготовлені до продажу, підсор­товані й упаковані. До обов'язків постачальника входить також укладання товарів у транспортну тару з таким розрахунком, щоб полегшити торговельному підприємст- ву-одержувачу товарів розвантаження транспортних засобів.

Приймання товарів за кількістю і якістю повинне проводитися відповідно до умов укладених договорів купівлі-продажу, договорів поставки товарів, контрактів, інших видів угод. Разом з тим у договорі може бути обумовлено застосування для цих операцій норм та вимог, установлених Інструкціями «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю» і «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначен­ня і товарів народного споживання за якістю». Саме тому в практиці вітчизняної торгівлі норми цих Інструкцій досить широко застосовуються як базові у всіх випа­дках, крім тих, для яких у стандартах, технічних умовах або інших обов'язкових правилах передбачено інший порядок приймання товарів.

Приймання товарів повинне здійснюватись у магазині тими особами, на яких покладається матеріальна відповідальність за товари і тару, які є в магазині. Ці пра­цівники зобов'язані знати правила і строки приймання товарів, порядок документа­льного оформлення результатів приймання у випадках виявлення розбіжностей за кількістю чи якістю товарів, порядок і строки подання повідомлення про виклик представника постачальника тощо.

348

Приймання товарів у магазині здійснюється послідовно й одночасно з розванта- жуванням товарів. Основними елементами процесу приймання товарів у магазині є:

• ознайомлення з супровідними документами і перевірка правильності їх офор- млення;

• перевірка відповідності найменування товарів і їх маркування даним супрові- дних документів;

• перевірка кількості місць, стану тари й упаковки;

• перевірка маси брутто;

• перевірка відповідності цін, указаних у супровідних документах, прейскуран- ту або протоколу узгодження договірної ціни;

• розкривання тари;

• перевірка маси нетто або кількості одиниць товару;

• перевірка якості товарів;

• документальне оформлення результатів приймання.

Існує два основних способи (або напрямки) проведення цих операцій: 1) «від то- вару до супровідного документу»; 2) «від супровідного документу до товару».

Під час проведення приймання за першим способом («від товару до су- провідного документу») спочатку почергово визначають наявність і фактичну кількість кожної з конкретних назв товарів, після чого інформацію про їх фак- тичну кількість порівнюють з даними накладних рахунків-фактур тощо; якщо ці дані збігаються, у супровідному документі роблять спеціальну позначку, якщо ні, то товари даної назви тимчасово відкладають і проводять приймання на- ступних позицій товарів. У кінці приймання з'ясовують остаточний результат (нестача чи надлишок).

При застосуванні другого способу приймання товарів («від супровідного доку- менту до товару») процедура приймання проводиться згідно з послідовністю за- пису окремих позицій товарів у супровідному документі.

Спосіб приймання товарів визначається відповідно до послідовності укладан- ня товарів у кузові транспортного засобу (як правило, першим приймають товар, який розташований найближче до заднього борту автомобіля або до дверей кузо- ва типу «фургон»).

Приймання товарів за кількістю полягає у зіставленні маси, кількості місць та одиниць фактично завезених товарів з даними супровідних документів і маркування. Перевірку кількості товарів ведуть у одиницях вимірювання, вказа- них у супровідних документах. Масу нетто товарів при цьому потрібно визнача- ти в тому порядку, який установлений стандартами, ТУ або іншими обов'язковими для сторін документами. Масу тари необхідно визначати одноча- сно з масою нетто товару.

У тих випадках, коли товари в магазин надійшли без супровідних документів, їх фактична кількість повинна бути визначена і зазначена в акті про фактичну кі- лькість товарів з указанням у ньому відсутніх документів; при цьому отримані то- вари повинні залишатися в магазині на відповідальному зберіганні до прибуття супровідних документів.

Якщо при кількісному прийманні товарів у момент надходження неможливо ви- значити масу нетто товарів, то спочатку перевіряють масу брутто товару, а після звільнення тари від товару визначають фактичну масу тари. Масу брутто при отри- манні товарів і масу тари після її звільнення вказують у відповідних актах.

349

Приймання товарів за кількістю проводиться: а) при централізованому завезенні товарів постачальником — безпосередньо в магазині; б) при вивезенні товару транспортом магазину — на складі постачальника; в) при іногородній поставці — на станції (пристані) призначення.

Приймання товарів за кількістю проводиться, як правило, в такі строки:

а) при надходженні без тари, у відкритій чи пошкодженій тарі — у момент над­ходження в магазин, отримання зі складу постачальника або органів транспорту;

б) при надходженні у справній тарі: за масою брутто і кількістю місць — у мо­мент отримання від постачальника; за масою нетто і кількістю одиниць у кожному місці — одночасно з розкриттям тари, але не пізніше ніж через 10 днів з моменту надходження, а товари з обмеженими термінами зберігання — не пізніше 24 годин з моменту отримання товарів.

При надходженні товарів у непошкодженій закритій тарі приймання товарів проводиться у два етапи: на першому етапі проводять попереднє приймання товарів у місці отримання їх від постачальника або підприємства транспорту, перевіряючи маркування, перераховуючи кількість тарних місць, визначаючи масу брутто (при цьому вміст тарних місць за кількістю одиниць товарів і масою нетто не перевіря­ється). Остаточне приймання товарів за кількістю проводять у магазині, перевіряю­чи кількість одиниць товару в кожному тарному місці і масу нетто.

Особливим випадком такої процедури є приймання товарів (борошно, цукор, крупи та ін.), які отримують на складі постачальника або підприємства транспорту в справній стандартній транспортній тарі. У цьому разі товари приймають без пере­важування за кількістю тарних місць.

При надходженні в магазини незатарених товарів у контейнері приймання про­водиться одночасно з розкриттям контейнера (вагона). Товари, які доставлені в ко­нтейнерах і тарі, приймають за кількістю місць або масою брутто в момент роз­криття контейнера, а остаточне приймання за кількістю одиниць і масою нетто проводять у раніше зазначені терміни.

Приймання товарів оформлюється накладенням на супровідний документ штам­па з вказівкою дати, номера штампа, кількості й суми прийнятого товару, а також підписом матеріально відповідальної особи, яка приймала товар.

У разі невідповідності маси брутто окремих місць масі, вказаній у супровідних документах або на трафареті, працівники магазину не повинні розкривати тару та упаковку, а для участі в остаточному прийманні запросити представника місцевого відправника; якщо ж товари отримані в оригінальній упаковці або в непорушеній тарі виготівника, який не є відправником даної партії, то потрібно викликати пред­ставника місцевого виготівника (представник іногороднього виготівника виклика­ється лише у випадках, прямо передбачених договором сторін).

У разі встановлення розбіжностей за кількістю товарів у тарному місці при­ймання призупиняється, вся партія товарів поміщається у відокремлене приміщен­ня, а про виявлену невідповідність у кількості товарів складається односторонній акт за підписами осіб, які брали участь у прийманні товарів. Акт передається адмі­ністрації торговельного підприємства.

Акт про масу тари повинен бути складений не пізніше ніж через 10 днів після її звільнення.

Акт про масу тари з-під вологої продукції (оліфа, мастила, фарба та ін.) повинен бути складений негайно після звільнення тари з-під продукції.

В акті про результати перевірки маси тари повинна бути вказана маса нет­то продукції, визначена відніманням від маси брутто маси тари.

350

Повідомлення про виклик представника постачальника (виготівника) необхідно направити не пізніше ніж через 24 години після виявлення нестачі (надлишку) то- варів. У повідомленні про виклик представника вказується: найменування продук- ції, її кількість, якість, дати і номери рахунків і транспортних документів, характер нестачі, основні виявлені недоліки, стан пломб, час, на який призначене прийман- ня. Виклик представника постачальника здійснюється такими способами: місцевого постачальника — телефонограмою; іногороднього — телеграмою.

Дл: участі в остаточному двосторонньому прийманні представник місцевого постачальника (виготівника) зобов'язаний прибути, як правило, наступного дня, немісцевого (іногороднього) — не пізніше ніж через 3 дні з моменту отримання ви- клику (не беручи часу на дорогу), якщо інший строк не встановлений договором; для приймання товарів з обмеженими термінами зберігання представник постача- льника зобов'язаний прибути протягом 4 годин. У разі неявки представника поста- чальника, а також у випадках, коли виклик представника не є обов'язковим, запро- шується представник незацікавленої організації або представник громадськості.

Остаточне приймання товарів за кількістю має бути проведене в такий строк:

а) товари з обмеженими термінами зберігання — не пізніше ніж через 24 години;

б) усі інші товари — не пізніше ніж через 10 днів після їх надходження.

Остаточні результати приймання товарів за кількістю оформляються Актом про

встановлення розбіжностей за кількістю під час приймання товарів, який склада- ється в день закінчення приймання. До акту повинні бути прикладені копії супрові- дних документів, документ, який засвідчує повноваження представника постачаль- ника, тощо. Акт повинен бути підписаний всіма особами, котрі брали участь у прийманні товарів за кількістю, і затверджений керівником підприємства- одержувача не пізніше від наступного дня з моменту його складання.

В акті про встановлення розбіжностей за кількістю під час приймання товарів вказують такі дані: найменування продукції (вантажу), адреси відправни- ка і отримувача; дата і номер: акта про нестачу, телеграми і телефонограми про виклик представника відправника (виготівника), рахунка-фактури і транспортної накладної, комерційного акта (якщо його склали); місце і час приймання товарів; дані про осіб, котрі брали участь у прийманні товарів, їх посвідчення; дату відпра- влення і прибуття товарів, час видачі.вантажу, розкривання вагона чи контейнера, його доставки на склад отримувача; стан тари й упаковки в момент огляду товару, а також маркування тари; умови зберігання товарів на складі отримувача до при- ймання, відомості про способи визначення кількості продукції, якої не вистачає, і підтвердження про користування справними вагами та іншими вимірювальними приладами, вивіреними в установленому порядку; ким зважені, опломбовані та відправлені товари, справність пломб, фактичну масу товарів згідно з даними до- кументів та трафарету; точну кількість товарів, яких не вистачає, і їх ціну; деталь- ний висновок про причини і місце виникнення нестачі (надлишків) товарів.

Окремий порядок приймання товарів передбачений у разі постачання їх у мага- зини в тарі-обладнанні. Він регламентується вимогами Інструкції про особливості приймання товарів народного споживання, які доставляються в тарі-обладнанні.

Деякі товари, надіслані магазину поштовими посилками, приймають у відділен- нях зв'язку відповідно до чинної Інструкції про приймання товарів від підприємств зв'язку. Порядок приймання товарів у посилках аналогічний до порядку приймання товарів у тарі. У разі виявлення розбіжностей по масі і порушень цілісності упаков- ки у відділеннях зв'язку її розкривають і складають акт за формою, встановленою Мінзв'язку, за участі представника відділення зв'язку.

351

Приймання товарів за якістю полягає в зіставленні якості товару, що надій- шов, та його комплектності, а також тари, упаковки, маркування з вимогами стан- дартів, ТУ, договорів з даними супровідних документів постачальника. Приймання товарів за якістю повинно проводитися з точним дотриманням вимог стандартів, ТУ, інших обов'язкових для сторін правил, а також за супровідними документами, які посвідчують якість і комплектність товарів, — технічного паспорта, сертифіка- та, специфікації та ін.

Перевірка товарів за якістю може бути суцільною або вибірковою, а для визна- чення якості товарів можуть застосовуватися методи лабораторної або органолеп- тичної оцінки. За органолептичними показниками (зовнішній вигляд, запах, смак, консистенція) товари перевіряють попередньої в місці отримання, а в магазині проводять остаточне приймання.

У разі якщо угодою роздрібного торговельного підприємства та постачальника передбачене проведення приймання товарів за якістю на основі норм зазначених вище Інструкцій, остаточне приймання товарів за якістю проводиться в такі термі- ни: а) при місцевому постачанні товари з обмеженими термінами зберігання пови- нні бути прийняті за якістю протягом 24 годин з моменту отримання, а всі інші то- вари Ш не пізніше ніж через 10 днів; б) при іногородній поставці товарів відповідно 24 години та 20 днів з моменту надходження товарів на склад товароодержувача.

Товари у транспортній тарі приймають за якістю одночасно з розкриттям тари, зразу ж після приймання товарів за кількістю одиниць у тарному місці. У разі вияв- лення невідповідності товарів за якістю, комплектністю, маркуванням вказаним вимогам одержувач зобов'язаний повідомити відправника (виготівника) про необ- хідність участі його представника у двосторонньому прийманні.

Одночасно з перевіркою якості товарів перевіряють зміст і правильність їх ма- ркування (за даними маркування визначають виготівника виробу, найменування, сорт товару, дату виготовлення та інші дані, передбачені стандартами або ТУ; маркування повинне бути нанесене або безпосередньо на товар (виріб) або на прикріплений на нього ярлик).

Перевірка тари й упаковки передбачає визначення відповідності її вимогам стандартів або ТУ та здатності забезпечувати збереження кількості та якості то- варів під час перевезення (у договорі поставки можуть вказуватись номери стан- дартів і ТУ на тару та/або упаковку, в яких повинен поставлятись товар).

Терміни прибуття місцевих та іногородніх представників виготівника (відправ- ника) для участі в прийманні товарів за якістю та комплектністю аналогічні термі- нам приймання товарів за кількістю. Однакові також порядок призначення предста- вника постачальника (відправника) і характер посвідчення, яке йому видається. Якщо представник постачальника в установлені терміни не прибув, то перевірка якості товарів здійснюється експертом Бюро товарних експертиз ТПП.

За підсумками приймання товарів за якістю та комплектністю з участю осіб, які брали участь у ньому, у день закінчення приймання складається двосторонній акт, зміст якого регламентується Інструкцією. В цьому акті мають бути сформульовані вис- новки про характер виявлених дефектів у товарах, причини та винуватців їх виник- нення. Товари, щодо якості яких складено такий акт, магазин повинен прийняти на від- повідальне зберігання до отримання рішення постачальника щодо їх дальшого викорис- тання. Акт приймання затверджує керівник підприємства-одержувача не пізніше ніж через 3 днів після складання. Затверджений акт служить підставою для оформлення претензії до постачальника, порядок подання якої визначений законодавством України.

352

Важливою особливістю процесів приймання товарів за якістю в магазинах є те, що чинним законодавством передбачено право підприємств роздрібної торгівлі до- кументально оформляти і висувати відповідні претензії до виробників товарів у зв'язку з виявленням виробничих вад товарів навіть за межами встановлених тер- мінів приймання за якістю.

Працівники роздрібного торговельного підприємства мають право документа- льно оформити акт про виявлення виробничих вад у товарах, якщо вони виявлені під час підготовки товарів до роздрібного продажу або під час роздрібного прода- жу протягом 4 місяців після отримання товарів.

У разі виявлення прихованих вад у товарах відповідний акт повинен бути оформлений протягом 5 днів після виявлення, але не пізніше від 4 місяців від дня надходження товарів на склад підприємства, котре виявипо ці недопіки (якщо інші терміни не встановлені договором сторін). При цьому під прихованими вадами розуміють такі, що не можуть бути виявпені під час звичайної для даного товару перевірки і можуть виявитися в процесі зберігання, підготовки до продажу або ви- користання товарів.

Якщо на товари встановлені гарантійні терміни експлуатації або зберігання, то акт про приховані вади повинен бути складений протягом 5 днів, але в межах установленого гарантійного терміну. Якщо ж гарантійний термін на товари вста- новлюється з моменту їх роздрібного продажу, то акт про приховані вади товарів може складатися також у період зберігання перед продажем незалежно від часу отримання товарів.

Особлива роль процесів приймання товарів за кількістю та якістю в забезпечен- ні збереження товарно-матеріальних цінностей обумовлює необхідність їх якісної організації, зокрема через дотримання певних рекомендацій та здійснення відпові- дних організаційно-технічних заходів.

❖ Організація і технологія зберігання товарів у магазинах ❖

Правильна організація зберігання товарів, збереження їх кількості і якості забез­печує максимальне залучення в реалізацію товарів, які завозяться в роздрібну тор­гову мережу, зниження матеріальних витрат і затрат праці, підвищення рентабель­ності торгівлі.

Процес зберігання товарів у магазині пов'язаний з виконанням таких технологі­чних операцій, як переміщення товарів у визначені для цього приміщення, їх роз­міщення та укладання в місця зберігання, створення оптимального режиму збері­гання, дотримання встановлених термінів зберігання товарів, нагляд за станом товарів під час зберігання і забезпеченням роботи необхідного технологічного об­ладнання (холодильного, теплового та ін.), підтримання чистоти в приміщеннях ма­газину, поточний догляд за товарами тощо.

Зберігати товари в магазинах потрібно з урахуванням їх фізико-хімічних влас­тивостей, термінів зберігання та реалізації, черговості надходження в магазин і по­давання в торговий зал, додержуючи правила товарного сусідства з тим, щоб не до­пускати шкідливих впливів одних товарів на інші (передавання запаху, вологості).

Одна з провідних британських фірм «Теско» розробила і застосовує низку ре­комендацій щодо оптимізації процесу приймання товарів у магазині:

> Поставка товарів повинна здійснюватись суворо за графіком. Дотримання графіка прибуття автомобілів з товаром - обов'язок постачальника. Керівники ма-

353

газину повинні забезпечити, щоб до моменту прибуття автотранспорту на місці перебували спеціально виділені і відповідно навчені працівники, відповідальні за приймання товарів. Для навчання потрібно проводити спеціальну професійну під­готовку у формі семінарів, разових тематичних занять.

• Керівники магазину зобов'язані періодично перевіряти організацію при­ймання способом особистого контролю. Рекомендується час від часу проводити повторні контрольні перевірки (ще раз перевіряти вже прийняту партію). Одноча­сно контролюється додержання санітарно-гігієнічних вимог, чистота, незахара- щення території, свобода під'їзних шляхів і маневрування автотранспорту.

• Для приймання товарів повинна бути виділена спеціальна зона.

• Застосування при прийманні товарів технології сканування машинозчиту­ваних штрихових символів маркування та етикеток (не на поверхні споживчої та­ри, а на транспортній (як правило — гофрокартонні ящики) тарі).

• Застосування під час приймання товарів дисплеїв, зв'язаних з внутрішньо- магазинною АСУ: на їх екран можна виводити дані про замовлені магазином то­вари і про ті, які фактично доставлені, що дозволяє негайно виявити всі надлишки і нестачі.

• Доставлені товари повинні бути згруповані в тому порядку, у якому вони перелічені в вантажосупровідних документах. Це спрощує і прискорює перевірку при прийманні.

• Приймання товарів у магазинах значно спрощується також при постачанні з централізованих розподільних складів торговельної системи за рахунок скоро­чення кількості рейсів автомобілів, їх більш повного завантаження, додержання графіків завезення й уніфікації вантажосупровідної документації.

Зберігання товарів у магазині необхідно організувати так, щоб при цьому забез­печувалась чіткість і швидкість виконання всіх наступних операцій технологічного процесу, ефективність використання площі приміщень (зон) для зберігання товарів та місткості торгово-технологічного обладнання, виділеного для цієї мети, і ство­рювались оптимальні умови праці для торгового персоналу. Відповідальність за збереження кількості та якості товарів у процесі зберігання їх у магазинах поклада­ється на матеріально відповідальних осіб.

Основними факторами, які впливають на ефективність організації операцій зберігання, є стан МТБ роздрібної торгівлі, рівень організації торгово-технологіч­ного процесу в магазині, склад і кваліфікація торгового персоналу, рівень його знань щодо особливостей та умов зберігання окремих товарів тощо.

При організації зберігання товарів у магазині необхідно враховувати його особ­ливості, а саме: 1)у магазинах зберігається широкий асортимент товарів багатьох товарних груп, які потребують різних (інколи специфічних) умов зберігання; 2) загальний обсяг партій товарів, що зберігаються в магазині, є відносно невели­ким, а самі товари зберігаються, як правило, у розпакованому вигляді; 3) у магазині можуть одночасно зберігатися товари одного найменування, але з різними цінами; 4) запаси товарів у магазинах характеризуються порівняно швидкою оборотністю та оновлюваністю; 5) частина товарів зберігається безпосередньо в торговому залі. У підприємствах роздрібної торгівлі товари зберігаються у формі резервного запа­су, розташованого в спеціально пристосованих для цієї мети приміщеннях, та у фо­рмі робочого запасу, який зберігається безпосередньо в торговому залі магазину.

Організація зберігання товарів у магазині забезпечується шляхом виконання комплексу заходів організаційного, технічного і санітарно-гігієнічного характеру. Організаційні заходи включають визначення матеріально-відповідальних осіб та заходів щодо охорони товарно-матеріальних цінностей, складання графіків заве­зення товарів з урахуванням ритму їх продажу, визначення оптимальних розмірів

354

завезення товарів, розробку карт розміщення товарів у магазині, забезпечення про­типожежних заходів. Технічні заходи зі зберігання товарів передбачають вибір і встановлення у відповідних приміщеннях необхідного обладнання, придбання спе­ціального інвентарю та інструментів, визначення режиму й умов зберігання това­рів, здійснення контролю за ними, проведення робіт щодо розширення застосуван­ня тари-обладнання. Санітарно-гігієнічні заходи охоплюють організацію санітар­ного нагляду, профілактичних і попереджувальних заходів по недопущенню втрат і псування товарів, підтримання температури і вологості повітря, забезпечення вста­новленої кратності повітрообміну та ін.

У технологічному процесі зберігання товарів у магазині виділяють 4 основні операції: 1) розміщування товарів на зберігання; 2) укладання їх у місцях зберіган­ня; 3) створення оптимального режиму зберігання; 4) спостереження і поточний до­гляд за товарами.

Операція розміщування товарів на зберігання здійснюється в процесі внутрі­шньомагазинного переміщування товарів способом доставки товарів в місця збері­гання їх у магазині. Для виконання цієї операції використовуються такі технічні за- • соби, як ручні візки, вантажні ліфти, конвеєри, роликові доріжки, монорейкові ' механізми та ін.

Зберігання товарів у магазинах проводиться, як правило, одночасно в кількох приміщеннях, в яких на обмежених площах потрібно створювати різні умови та режими зберігання з урахуванням групування товарів за ознакою однорідності ре­жиму зберігання, їх фізико-хімічних і біологічних властивостей. У зв'язку з цим зберігання товарів необхідно організовувати в окремих приміщеннях — охолоджу­ваних, утеплених, опалюваних, для зберігання пожежонебезпечних товарів тощо. Під час зберігання необхідно суворо додержувати вимог товарного сусідства.

Під час виконання операцій укладання товарів на зберігання необхідно раціо­нально використовувати площу приміщень, створювати найкращі умови для збере­ження товарів і зручності для роботи з ними. З цією метою для кожної групи това­рів відводять постійне місце зберігання, усередині товарної групи товари розміщують за підгрупами, видами та іншими ознаками. При цьому відстань від то­варів, розміщених на зберігання, до опалювальних пристроїв повинна бути не мен­шою за 1 метр, до джерел освітлення — не менше ніж 50 см, до підлоги -S20 см, між стелажами і підговарниками — 70 см.

Розміщуючи товари, враховують тривалість зберігання, послідовність та черго­вість їх реалізації і відпуску. Товари, запас яких поповнюється і реалізується відно­сно довго, розміщують на дальніх ділянках приміщення, завезені раніше — реалі­зуються в першу чергу. Товари короткострокового зберігання теж розташовують поближче до виходів.

Усі товари повинні групуватись за ознакою однорідності режиму зберігання, створюваного з урахуванням їх фізико-хімічних і біологічних властивостей. При зберіганні необхідно суворо дотримуватись вимог товарного сусідства, яке виклю­чає передання запахів, вологи, пилу від одного товару до іншого. Так, не можна зберігати товари з різкими специфічними запахами (мило без герметичної упаков­ки, парфумерія, тютюнові вироби, риба, оселедці, лаки, фарби) разом з товарами, які спроможні поглинати запахи (кондитерські вироби, борошно, цукор, тканини, одяг, трикотаж); забороняється зберігати поряд товари, які спроможні вступати в хімічну взаємодію (хімікати — з металевими виробами, фотопапером), гігроскопіч­ні товари —- з тими, що виділяють вологу (сухі фарби — оліфа; борошно, цукор .ттг фрукти, овочі). Разом з тим зручним для відбору товарів є спільне розміщення на

355

зберігання однорідних товарів або товарів, близьких між собою за режимами збері­гання (тканини — одяг — головні убори -^білизна; картопля — овочі — плоди; цукор — кондитерські вироби; борошно — макаронні вироби — крупи тощо).

Товари зберігаються в тарі або ж без неї (в розпакованому вигляді). Основними способами укладання товарів на зберігання є стелажний і штабельний, вибір яких залежить від властивостей товарів, виду тари тощо.

На стелажах зберігають розпаковані товари, товари в дрібній споживчій тарі (картонних коробках, пачках, скляних банках), а також товари особливої форми. При цьому товари на полицях стелажів укладають рядами або стосами маркуван­ням назовні. Для полегшення підрахунку такі товари доцільно укладати десятками або сотнями, тобто — в заокруглених кількостях.

Штабельний спосіб застосовують для важких, великогабаритних товарів, товарів у ящиках, мішках, кіпах, пачках. Товари укладаються на підговарники або піддони із за­стосуванням прямої, зворотної або перехресної форми укладання. Так, пряме укладан­ня застосовується при укладанні в штабель товарів, упакованих у ящики одного розмі­ру, які ставляться один на одного маркуванням назовні; у цьому випадку розташування (просторова орієнтація) кожного ящика верхнього ряду збігається з розташуванням ящика в попередньому нижньому ряду. У разі формування штабеля з ящиків подовже­ної форми ящики верхнього ряду встановлюються впоперек відносно ящиків попере­днього нижнього ряду, що є характерним для перехресної форми укладання і забезпе­чує більшу стійкість штабеля. Перехресна форма укладання товарів у штабелі застосовується під час штабелювання товарів, які затарені в мішки. У цьому разі в ко­жен ряд укладається 3 або більше мішків, але в кожен наступний ряд мішки уклада­ються в зворотному порядку відносно попереднього ряду.

Висота укладання штабеля залежить від висоти приміщення, установленого гра­ничного навантаження на 1 м² підлоги, виду товару, міцності тари та упаковки. За відсутності в магазині механізмів для піднімання вантажів вимогами техніки безпе­ки забороняється укладати штабелі висотою більше за 2 метри при масі вантажу понад 50 кг. Товари в стелажах і штабелях рекомендується укладати в шаховому порядку з метою створення колодязів для вентилювання повітря.

Крім того, деякі товари викладаються рядами, у підвішаному вигляді, навалом або насипом. Так, укладання рядами застосовується щодо громіздких товарів, які неможливо укладати в штабелі (окремі види меблів, мотоцикли, піаніно та ін.); у підвішеному вигляді — на вішаках — зберігаються одяг і трикотажні вироби.

Товари, які надходять у магазин від постачальників у тарі-обладнанні і повинні зберігатися відносно короткий час, розміщуються на зберігання безпосередньо у цій тарі-обладнанні. Товари, які надходять у магазин у пакетованому вигляді, збері­гаються на піддонах та підтоварниках. При зберіганні товари укладають на підго­варники, піддони, стелажі, у шафи, підвішують на вішалки («плечики») і крон­штейни. Громіздкі (великогабаритні) і важкі товари необхідно розташовувати на нижніх полицях торгово-технологічного обладнання, більш легкі — на верхніх. Не допускається зберігання товарів на підлозі.

Для швидкого знаходження товарів, швидкого і зручного відбору з полиць сте­лажів для подавання в торговий зал ці полиці або ж самі вироби рекомендується оснащувати паспортом із зазначенням найменування товару, артикулу, кількості, дати надходження і дати видачі.

Основними умовами, які забезпечуються в процесі операцій зі створення опти­мального режиму зберігання, є визначена температура і відносна вологість повіт­ря, відповідне освітлення і вентиляція.

356

Низька температура в поєднанні з підвищеною відносною вологістю повітря призводять до появи плісняви, втрати якості цукру, борошна, іржавіння виробів зі шкіри; водночас підвищена температура веде до висихання товарів (лаки, фарби, парфумерія, овочі, плоди та ін.), втрати еластичності виробів з хутра, шкіри тощо.

Під час зберігання товарів у разі потрапляння на них прямих сонячних променів відбувається прогіркання жирів, позеленіння картоплі (внаслідок збільшення вміс- ту в ній соланіну), вигоряння та втрата міцності тканин, взуття, виробів з пластма- си і картону та ін.

Під час зберігання більшості непродовольчих товарів та багатьох продовольчих товарів (за винятком товарів з обмеженими термінами зберігання), як правило, під- тримують температуру повітря від +12 до +18°С і відносну вологість повітря в ме- жах 60—70 %. У зв'язку з існуванням більш різких коливань температури і віднос- ної вологості повітря біля дверей, вікон та підлоги, товари, які спроможні реагувати на такі коливання, рекомендується укладати на зберігання у верхній частині стела- жів, на віддаленні від дверей та вікон, тобто в місцях з більш стабільною темпера- турою та вологістю повітря.

Для обмеження доступу світла в приміщеннях для зберігання товарів у магази- нах вікна зафарбовують білою фарбою або ж завішують цупкою тканиною, а овочі, фрукти, жири та вершкове масло зберігають у затемнених приміщеннях.

Контроль відносної вологості повітря і температури здійснюють за допомогою спеціальних приладів (психрометрів, термометрів). Найбільш розповсюдженими методами регулювання умов зберігання є провітрювання приміщень, накопичення природного холоду, затемнювання приміщень та ін. Так, якщо в приміщенні для зберігання товарів занадто сухо, то рекомендується провести вологе прибирання і здійснити провітрювання приміщення в сиру погоду; якщо ж температура в примі- щенні занадто висока, то його потрібно провітрити у суху погоду. Влітку з метою охолодження приміщення і накопичення в ньому природнього холоду вентиляційні пристрої відкривають у нічний час, а вдень таку вентиляцію намагаються обмежувати.

У процесі зберігання за товарами потрібен догляд, який полягає в періодичному огляді, перекладуванні, очищенні від пилу. Періодично в магазинах потрібно про- водити т. зв. санітарні дні, під час яких здійснюється генеральне прибирання всіх приміщень. Комплекс санітарно-гігієнічних заходів слід доповнювати проведенням дератизації та дезинсекції.

Особливу увагу в процесі догляду за товарами потрібно звертати на необхід- ність дотримання граничних і гарантійних термінів їх зберігання, враховуючи при цьому також черговість надходження однойменних товарів у магазин. Товари, які надійшли в магазин раніше, а також ті, в яких закінчується термін реалізації, повинні відбиратися з місць зберігання і подаватись у торговий зал першою чер- гою.

Граничний термін зберігання - це час, протягом котрого товари повинні бути реалізовані. Граничні терміни зберігання встановлюються для продовольчих то­варів з моменту їх виготовлення з урахуванням способів обробки (заморожуван­ня, охолодження, коптіння та ін.) і особливостей фасування та пакування (туші, півтуші, великокускові, упаковані в ящики чи бочки, з використанням фольги, пер­гаменту тощо). Вони залежать від температури зберігання і (для окремих товарів) відносної вологості повітря. Товари з простроченим граничним терміном зберіган­ня реапізовувати забороняється.

Гарантійний термін зберігання — це час, протягом якого підприємство- виробник несе відповідапьність за якість виготовлених товарів за умови додер-

357