7.2. Типологія “зелених” компаній
На даний час проходить формування ідей компаній, діяльність яких орієнтована на активні підприємницькі підходи до екологічного маркетингу.
У порядку визначення ефективності діяльності підприємства у напрямку екологічного маркетингу можуть аналізуватися два екологічно важливі рівні:
- соціально-економічний рівень;
- біо-фізичнний рівень.
На першому рівні враховуюся соціально-економічні взаємовідносини, які грунтуються на суспільних процесах у напрямку охорони навколишнього середовища, законодавстві (нормативні підходи) щодо регулювання використання ресурсів та допустимих норм забруднення, політичних пріоритетах, ринковому попиті та пропозиції на екологічно чисту продукцію, тощо.
Рис. 7.1. Екологічно важливі рівні
На біо-фізичному рівні аналізуються наступні показники: шкідливі викиди в повітря, відходи, шум, забруднення грунтів , води, витрати ресурсів та енергії тощо.
Так як індустріалізація здійснила помітний вплив на суспільство‚ особливо у напрямку збільшення споживання, вона ж стимулювала впровадження таких процесів виробництва‚ які менше забруднюють навколишнє середовище . В світовій практиці вони мають назву чисті або екологічно чисті (зелені) виробництва.
Діяльність у даному напрямку може бути ініційована виходячи з суспільного тиску‚ регулювання‚ задоволення соціальних сподівань.
Ehrefeld and Hoffman висвітлюють основні напрямки “зеленого” виробництва. Вони виділяють 5 стадій їх історичного розвитку. Фірма може рухатися через різні кроки до моделі “зеленої компанії”. На першій стадії виключне розуміння довкільних проблем походить від небажання платити зайві кошти за забруднення. На наступній стадії виділяється певний штат працівників для збирання та опрацювання інформації про вплив екологічного регулювання та законодавства на діяльність підприємства. Третя стадія передбачає те, що орієнтація на охорону навколишнього середовища може надавати стратегічні конкурентні переваги. Зменшення викидів сприяє позитивному впливу на паблік рілейшинз. На четвертій стадії діяльність фірми в напрямку зменшення забруднення навколишнього середовища узгоджується із стратегічними напрямками діяльності. В практичній діяльності впроваджується відповідальність як окремого працівника так й цілого колективу за діяльність в напрямку збереження навколишнього середовища.
На фінальній, п’ятій стадії “зелена компанія” виділяє діяльність в напрямку збереження навколишнього середовища як стратегічну.
Причини, з яких компанія має бажання представляти себе як “зелену” можуть бути викликані різними мотивами, тому поруч зі стадіями розвитку зеленого виробництва окремо слід виділити мотиваційні типи зелених компаній. M. Townsen [74] виділяє наступні типи “зелених” компаній, зображені на рисунку 8.6.
Рис. 7.2. Типи “зелених” компаній
Слухняні компанії - це ті компанії, що прийняли більш чисті технології виробництва та виготовили “зелені”/екологічно чисті вироби, насамперед, щоб викона
ти норми, або/та уникнути штрафів.
Опортуністичні компанії - вбачають у зменшенні відходів нові можливість для стратегічної переваги над конкурентами через більш чисті методи виробництва та/або впровадження “зелених” виробів.
Прагматичні компанії - компаніїї, що прийняли більш чисті технології виробництва або виготовили “зелені”/екологічно чисті вироби виходячи насамперед із практики діяльності на рику.
Ідеологічні компанії - це компанії, що прийняли більш чисті технології виробництва, або виготовили екологічно чисті (“зелені”) продукти виходячи із ідеологічних причин.