Товарорух
Товарорух - діяльність з планування і здійснення процесу переміщення сировини, матеріалів та готової продукції з місць знаходження та виробництва до місць споживання з метою задоволення потреб споживачів та одержання прибутку.
Головними елементами руху товарів є транспортування, складування, підтримка товарних запасів, пакування, опрацювання замовлень. Тобто він пов'язаний з витратами на транспортування, складування, підтримку товарно-матеріальних запасів, отримання, відвантаження та упакування товарів, утримання адміністрації і обробку замовлень.
Мета руху товарів - забезпечення доставки необхідних товарів у конкретні місця у певний час з мінімально можливими витратами. Підприємство формує системи руху товарів, яка забезпечує досягнення поставленої мети з мінімальними витратами. При цьому необхідно прийняти рішення з таких питань:
- процедура замовлення, яка виконується в такому порядку: отримання замовлення, підбір (виготовлення) товару відповідно до замовлення і супровід відвантаженого товару товарно-транспортними та платіжними документами;
- складування. Організація зберігання необхідна тому, що цикли виробництва і споживання рідко співпадають один з одним (сільськогосподарські товари заготовляються в сезон, а попит на них постійний);
- управління товарно-матеріальними запасами. Виробнику необхідно підтримувати товарно-матеріальні запаси для безперервного виконання замовлення клієнтів. Однак підтримувати великі запаси для підприємств нерентабельно. При підвищенні рівня сервісу для клієнтів, швидко зростають витрати на підтримку товарно-матеріальних запасів. Виробник повинен знати, чи зростуть збут і доходи, щоби виправдати збільшення обсягу товарних запасів;
- транспортування. Від вибору виду транспортування залежить і рівень цін товарів, і своєчасність їх доставки, і стан товарів у момент їх прибуття до місця призначення. Це в свою чергу впливає на рівень задовленння попиту споживачів.
При виборі виду транспорту виробниками враховуються такі фактори:
- швидкість;
- частота відправлень;
- надійність;
- можливість;
- географія перевезень;
- вартість тощо.
Товарорух (розподіл) - один з основних елементів маркетингового комплексу. Крім безпосереднього розподілу товарів або послуг він включає:
рішення щодо каналів розподілу;
логістику збуту;
управління каналами;
роздрібну торгівлю;
безпосередньо акт продажу (купівлі);
підтримку споживача.
Канал розподілу - це система, що забезпечує доставку товару до місця продажу. Система каналів розподілу складається з елементів внутрішнього середовища підприємства і зовнішнього середовища.
Елементи внутрішнього середовища:
опрацювання замовлень,
добір транспортних партій,
вихідний контроль,
упакування,
оформлення документації.
Елементи зовнішнього середовища - власне канали розподілу. Вони виконують наступні функції:
дослідження (збору маркетингової інформації),
стимулювання збуту,
встановлення контактів із потенційними покупцями,
підготування товару до продажу,
організація товароруху (транспортування, складування),
фінансування,
прийняття ризику.
Канали можуть відрізнятися числом посередників і формою розподілу (рис.5.1.).
Рис.5.1. Побудова каналів розподілу продукції
Прямий маркетинг вважається вигідним, якщо:
товар вузькоспеціалізований і вимагає безпосереднього контакту виробника і покупця;
ціна на товар часто змінюється;
обсяг продажу більше ніж у 2 рази перекриває витрати на прямий маркетинг;
усі споживачі розташовані на невеликій території, близько до торгових точок;
усі торгові точки мають свої склади;
кількість споживачів невелика;
обсяг кожного постачання кратний використовуваній тарі.
Однорівневий канал вважається вигідним, якщо:
ринок погано вивчений і у фірми виробника немає фінансових засобів для його вивчення і роботи зі збуту;
об'єм предпродажного і післяпродажного сервісу незначний;
кількість сегментів ринку невелика;
асортимент продукції широкий;
особливості товарів визначають невелику кратність разових покупок.
Одночасна наявність гуртової і роздрібної торгівлі товарами (канал 2-го рівня) вважається вигідною, якщо:
ринок розташований на великій території;
постачання товарів здійснюється невеликими, але терміновими партіями;
різниця між продажною ціною і собівартістю достатня для організації розгалуженої збутової мережі;
можна значно заощадити, поставляючи великі партії невеликій кількості покупців.
Який канал повинний бути використаний фірмою - одне з головних її рішень. Якщо використовується безпосередній продаж кінцевому споживачу (фірмова торгівля), можна обійтися без втрат у витратах. З іншого боку, введення в канал посередників може істотно знизити витрати на управлінням процесом товароруху з боку виробника.
Найважливіші чинники, що варто врахувати при виборі каналів:
споживчі (кількість, концентрація, розмір середньої покупки, розміщення і час роботи магазинів, умови кредиту, основні сегменти і їхні характеристики);
інтереси компанії (контроль, прибуток, час, гнучкість у ресурсах, потреба в сервісі, спеціалізація, ефективність, відношення в каналах збуту і досвід у просуванні);
щодо товарів або послуг (вартість за одиницю, технічна складність, цілість, частота відвантажень, об'єм, маса, разделяемость);
щодо конкурентів (число, концентрація, асортимент, споживачі, методи товароруху і просування, взаємовідносини в каналах збуту);
щодо каналів товароруху (прямої або непрямий, кількість, виконувані функції, традиції, доступність, розміщення, юридичні аспекти).