Контрольні питання

1. Що таке товар і які види товару існують?

2. Яка різниця між товарами повсякденного попиту та товарами виробничо-технічного призначення?

3. Охарактеризуйте поняття послуги як товару.

4. Марка, марочна назва, емблема і товарний знак.

5. Що таке життєвий цикл товару, з яких стадій він складається?

6. Намалюйте криву життєвого циклу товару та опишіть кожну стадію даного циклу.

7. Якими діями можна відтягти стадію спаду?

8. Проаналізуйте концепцію життєвого циклу товару та зробіть практичні висновки.

Тема 5. ЦІна. Види цІн. Методи цІноутвореннЯ та цІнова полІтика

4.1 Визначення ціни, види цін.

4.2 Методи ціноутворення.

4.3Цінова політика.

4.1. Визначення ціни, види цін

Ціна - грошовий вираз вартості товару. Ціна здебільшого не збігається з вартістю, вона може бути вищою за вартість у разі дефіциту товарів на ринку і нижчою за вартість у разі їх надлишку. Встановити ціну на ринку складно, бо на неї впливає багато факторів; тип ринку, еластичність споживчого попиту, обсяг і динаміка попиту, економічні можливості покупців, витрати виробництва, ціни аналогічних товарів фірм-виробників, державне регулювання цін. Рішення щодо цін мають бути узгоджені з сукупністю комплексу заходів маркетингу, що планується: товарною, збутовою, комунікаційною політикою. Існує більше 37 видів цін.Основними зних є:

- ціна виробника, це ціна товару, за якою він надходить зі сфери виробництва у сферу обігу.Вона ж є відпускною ціною;

- ціна вільна, встановлюється підприємством-виробником товару самостійно чи на договірних засадах зі споживачами;

- ціна гуртова, ціна за якою підприємство та торговельниі посередники реалізують продукцію споживачам партіями;

- ціна роздрібна, ціна за якою продають товар споживачу через роздрібну торговельну мережу. Вона включає в себе гуртову ціну рпомисловості, витрати і прибуток постачально-збутових організацій, податок на додану вартість та акцизний збір (якщо його встановлено), а також торговельні надбавки підприємств роздрібної торгівлі;

- ціна світова, грошове вираження міжнародної ціни виробництва, що складається на світовому ринку.

Виділяють також ціни: монопольні, номінальні, трансфертні, регульовані тощо.

Окремо виділяють так звану плинну ціну. Визначення плинної (змінної) ціни проводиться у випадках, які передбачено у договорі (контракті) і розраховується за формулою:

, (4.1.)

де: - плинна (змінна) ціна;

- базисна (договірна) ціна;

- питома вага в ціні (на момент укладання договору (контракту) відповідно постійні , витрати на сировину і матеріали , витрати на заробітну плату ;

- середня ціна матеріалів відповідно на час складання договору (контракту) і на час його виконання;

- середня заробітна плата відповідно на час складання договору (контракту) і на час його виконання.

4.2. Методи ціноутворення.

При визначенні ціни використовують один із методів ціноутворення, які будуть наведені нижче, або їх комбінацію.

Найпростіший спосіб ціноутворення - середні витрати плюс прибуток. Даний метод полягає у визначенні ціни як суми витрат і націнки. Націнка може бути фіксованою (стандартною) і змінною. Найвища ефективність комерційної діяльності може бути досягнена при гнучкому підході до визначення величини цієї націнки з урахуванням поточного попиту, конкуренціцї, життєвого циклу товару, сезонних коливань та інших факторів. Даний метод визначення ціни поширений в силу таких причин: рівень витрат виробництва і обігу на певний період є величиною сталою, що полегшує розвязання проблеми ціноутворення.

Встановлення ціни на основі споживчих властивостей і якості товару полягає у побудові залежностей ціни від значення параметрів виробу, оскільки вони визначають конструкційно-технологічну складність виробу і в кінцевому підсумку - затрати на виробництво. Однак між затратами на виробничтво, якістю та ефективністю немає прямої залежності. Як приклад, можна взяти ціну на одну умовну операцію комп'ютера. За останні роки ціни на комп'ютери знизились у 100 тис. раз при чому масогабаритні характеристики знизилися у 300 разів, швидкодія зросла у 100 тис. разів. Коли б ціну на комп'ютери включити 70 % економічного ефекту, то ціна не знизилася би, як це має місце, а зросла б у 7 тис. разів.

Тому при встановленні ціни на основі споживчих властивостей і якості товару необхідно стежити за реакцією споживача і цінами аналогічних товарів конкурентів. Звідси випливає наступний метод ціноутворення, а саме, встановлення ціни на основі рівня поточних цін, або він ще називається метод встановлення цін на основі цін конкурента, особливо він прийнятий на ринку олігополістичної конкуренції. Даний метод досить популярний у ринковій економіці, коли еластичність попиту виміряти дуже важко. Крім того, застосування даного методу зберігає рівновагу і справедливу норму прибутку для виробників і має важливе значення при оголошенні торгів на будь-який товар. Знання очікуваних цінових пропозицій конкурентів та їх урахування фірмою при встановленні своїх цін може відіграти вирішальну роль для отримання замовлення.

Визначення ціни виробу на основі цін конкурентів (приведення ціни) проводиться за допомогою наступних поправок:

- поправка на уторгування (приведення ціни згідно різних джерел інформації) передбачає, якщо джерелом інформації є комерційна пропозиція, то продавець в даному випадку пропонує дещо завищену ціну і покупець старається отримати скидку, абсолютна величина якої може бути 3-15%. Коли в основу розрахунків ціни приймають прейскуранти, можна отримати скидку іноді 50% і більше, все залежить від того, на скільки успішну тактику ведення переговорів вибирають. Якщо джерелом інформації служить контракт, договір, то в даному випадку знижка неможлива;

- приведення ціни до єдиного базису поставок передбачає зміну ціни згідно INKOTEPMC, умови того чи іншого базису поставок. Для приведення ціни використовують наступну інформацію: витрати на транспортування продукції, витрати на страхування тощо;

- приведення ціни до терміну поставки базується на тому, що ціни під дією різних факторів змінюються і використовувати ціну на виріб попереднього року в розрахунках біжучого є помилковим, приведення цін здійснюється за формулою:

, (4.2.)

де ; - приведена ціна;

J₀ - індекс цін товару на запропонований фірмою термін закінчення поставки;

J₁ - запропонований індекс цін на дату поставки;

C₀ - ціна в джерелі інформації.

- приведення ціни згідно партії поставок здійснюється тому, що продавець за звичай знижує ціну, якщо замість одного виробу (або іншої одиниці виміру) покупець бере декілька;

- поправка на умови платежу вводиться тоді, коли поряд з акредитивною формою, розрахунками чеками, банківськими переводами, інкасо, розрахунком готівкою частина продукції надається в кредит.

Приведення до умов платежу готівкою проводять за формулою:

, (4.3.)

де: - окремі некредитні платежі за товар;

b - банківський процент;

ni - різниця (в роках) між датою приведення і датою платежу;

R - дані кредиту;

nk - різниця ( в роках) між датою приведення і датою початку кредиту;

r - вартість кредиту (% на кредит);

С - коефіцієнт кредитного впливу.

- поправка на комплектацію включає в себе знижку від ціни вартості комплекту запасних частин, вона може складати 2-10%;

- поправка на сервіс включає в себе відповідно збільшення чи зменшення ціни у відповідності до того, чи бере на себе продавець сервісне обслуговування продукції, яку виготувляють. Знижка (надбавка) знаходиться в межах 1-4%;

- поправка на техніко-економічні відхилення. Так як вироби різних фірм відрізняються техніко-економічними параметрами, то ціни поставки необхідно скорегувати, тобто врахувати переваги і недоліки даних виробів. Для цієї цілі служать поправки на техніко-економічні відхилення. Ціни змінюють відповідно до різних величин параметра (продуктивність, потужність двигуна, точність розпилювання, вантажопідйомність, висоту підйому вантажу, витрати мастильних речовин, матеріаломісткість, трудомісткість тощо) за формулою:

, (4.4.)

де: - ціна базового виробу;

- значення (для цього виробу) техніко-економічного параметру, за яким ведеться порівняння;

- ціна порівнюваного виробу;

- значення для цього виробу техніко-економічного параметру, який порівнюється;

n - коефіцієнт тормозіння.

- при визначенні поправки на умови поставок (в зібраному виді, розібраному виді) необхідно врахувати, що питома вага складальних операцій в ціні виробу складає 6-8%.

Розрахунок ціни на основі беззбитковості і отримання цільового прибутку оснований на формулі ціни виробництва. Тобто, враховуються постійні витрати, змінні витрати, інвестиції (капітальні вкладення) в основні та оборотні фонди, ставки податків та норматив бажаного прибутку. Даний метод вимагає розгляду різних варіантів ціни, аналізу еластичності попиту з метою перевищення критичної програми випуску і отримання цільового прибутку, а також аналізу ймовірності досягнення обсягу збуту, що прогнозується. Розраховується дана ціна за наступним алгоритмом:

, (4.5.)

та

, (4.6.)

де: - інвестиції в основний капітал;

- інвестиції в оборотний капітал;

- бажана норма чистого прибутку;

- ціна за одиницю продукції;

- об’єм беззбиткової партії;

- питомі змінні поточні витрати в одиницю продукції;

- постійні витрати;

- ставка податку на прибуток.

Ціна визначається на основі величини беззбиткової програми при різних цінах та ймовірності продажу беззбиткової програми: низька (Pн), середня (Pс), висока (Pв).

Визначення ціни промисловості на основі економічного ефекту в сфері експлуатації проводиться за формулою:

, (5.8.)

де: - бажана норма величини економічного ефекту інвестицій;

K - капіталовкладення (ціна устаткування);

- ціна одиниці товару, яка виготовляється на даному устаткуванні;

- питомі змінні поточні втрати в одиницю продукції;

- постійні витрати;

- норма амортизації даного типу устаткування;

- ставка податку на прибуток;

Q - кількість продукції.