4. Поняття та види джерел адміністративного права

Під джерелом права юридична наука розуміє зовнішній прояв норм права. Тому джерелом адміністративного права є будь-який правовий акт, що містить норми адміністратив­ного права. Нормами адміністративного права визначаються межі належної поведінки органів виконавчої влади, їх служ­бовців, громадян, а також політичних партій і громадських організацій у сфері виконавчо-розпорядчої діяльності держа­ви. Саме за допомогою адміністративно-правових норм вказані суб'єкти наділяються певними повноваженнями. У цих нормах встановлюються також гарантії реалізації прав і додержання обов'язків учасниками цих правовідносин.

Джерело адміністративного права — це акт правотворчості органів державної влади і місцевого самоврядування (у частині делегованих їм повноважень), що складається з адміністративно-правових норм чи навіть одного правила поведінки і регулює управлінську (виконавчо-розпорядчу) діяльність.

В юридичній літературі трапляються й інші визна­чення джерела адміністративного права, наприклад: джерело адміністративного права — це нормативно-правовий акт, що містить норми адміністративного права, які регулюють відносини, що виникають в процесі організації і здійснення державного управління.

Кожне джерело адміністративного права відрізняється від інших за своїми особливостями, зумовленими цільовою спрямованістю і змістом норм. Так, джерело може бути загальної та локальної дії, обов'язковим для виконання всіма органами управління і об'єктами, незалежно від підпорядкованості, або пише підприємствами, установами, посадовими особами, підвідомчими органу, який видав акт.

Для джерел адміністративного права характерна риса співпорядкування, яка виражається у наступному.

1. Всі вони ґрунтуються на нормах Конституції і законів України, що мають вищу юридичну силу.

2. Джерела — нормативні акти вищих органів виконавчої влади усіх ланок, — слугують юридичною базою для джерел — нормативних актів, що приймаються нижчими органами виконавчої влади.

3. Джерела — нормативні акта вищих органів виконавчої вла­ди — характеризуються більшим масштабом дії, ніж аналогіч­ні акти нижчих органів.

4. Джерела — нормативні акти галузевого (відомчого) характеру — ґрунтуються на джерелах загального характеру.

Види джерел адміністративного права

З огляду на різноманітність джерел адміністративного права їх доцільно класифікувати за певними критеріями. Так, за сферою застосування джерела адміністративного права можна поділити на:

• універсальні (загальні) джерела адміністративного права (засто­совуються для регулювання всієї сукупності адміністративно-правових відносин);

• спеціальні джерела адміністративного права (регулюють окремі питання державного управління).

За юридичною силою джерела адміністративного права поділяються таким чином:

• Конституція України, Конституція Автономної Республіки Крим;

• закони України;

• постанови Верховної Ради України;

• укази Президента України (нормативні);

• постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України;

• накази та інші підзаконні нормативні акти керівників цент­ральних органів виконавчої влади;

• міжвідомчі нормативні акти;

• нормативні акти керівників міністерств, державних комітетів, видані разом з органами громадських організацій;

• нормативні акти органів місцевих державних адміністрацій;

• нормативно-правові акти місцевих рад та їх виконавчих комі­тетів;

• накази (нормативні) керівників державних підприємств, установ і організацій.

Можна сказати, що адміністративне право стосується всієї сукупності суспільних відносин, адже державне управління поширюється майже на всі відносини, врегульовані законо­давством. Тому джерелом адміністративного права називають усе законодавство України.

У системі джерел адміністративного права провідну роль відіграє Конституція України. Саме в ній визначаються сис­тема органів виконавчої влади, їх найважливіші повноважен­ня, організація діяльності, зовнішні форми правових актів. Конституційні норми встановлюють адміністративно-право­вий статус громадян, законодавчо закріплюють участь об'єд­нань громадян і трудових колективів в управлінні держав­ними і громадськими справами, обов'язки і відповідаль­ність посадових осіб.

Проте роль Конституції як найважливішого джерела адміні­стративного права не зводиться лише до прямого регулювання основних питань управлінської діяльності. Деякі конституційні норми передбачають прийняття окремих законів, які в свою чергу є джерелами адміністративного права. Так, згідно з ч. 2 ст. 120 Конституції України, організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України, інших цент­ральних та місцевих органів виконавчої влади визначають­ся Конституцією і законами України.

Отже, значення Конституції України як найважливішого джерела адміністративного права полягає у тому, що вона є базою для появи інших джерел адміністративного права.

Важливе місце у системі джерел адміністративного права займають нормативні акти, що регулюють адміністративну відповідальність. Це — Кодекс України про адміністративні правопорушення, інші законодавчі акти України (наприклад, Закон України "Про боротьбу з корупцією") тощо. Ці акти в комплексі спрямовані на охорону державного і громадського порядку, державного і колективного майна, прав і свобод громадян, встановленого порядку управління, а також прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій.