4. Основи соціальної стратифікації сучасного суспільства.

Однією з особливостей соціального життя є нерівність. Тому нерівність – це критерій, за допомогою якого ми можемо розташувати людей, групи, верстви населення вище або нижче інших.

Для опису, дослідження цього явища соціологи (дослідники суспільства) використовують термін „стратифікація”. Це поняття приходе до суспільствознавчих наук з геології (лат. stratum – прошарок, fasio - роблю), де характеризує нерівномірне розташування геологічних пластів на поверхні землі. Якщо зробити зріз земної кори на певну відстань, то виявиться, що під шаром гранту розташований шар глини, потім піску і т. Інше. Так і страта – вона поєднує людей, які мають владу, та немаючих влади бідняків. Багатії входять до однієї страти, а бідні – до іншої.

 Таким чином, в суспільстві  поняття стратифікація описує ієрархічний (тобто нерівний, вертикальний, послідовний) розподіл соціальних верств в структурі суспільства (від найбільш привілейованих до найменш). Тобто стратифікація – диференціація (розподіл) суспільства на соціальні класи та верстви у вертикальному порядку (мал. 6).

 

 

В суспільстві стратифікація може мати вигляд піраміди, де її пік заповнений впливовими (цар, монарх, правитель) особистостями, середина – це представники середнього класу (лікарі, викладачі, фахівці тощо), а низ – це наймеш впливовіші верстви населення.

В сучасній соціології виділяють чотири основних критеріїв стратифікації. Це прибуток, влада, престиж та освіта.

Прибуток – це сума грошових надходжень особи або сім’ї за певний період часу.

Влада – це можливість накидати свою волю чи рішення іншим людям всупереч їх бажанням. Так, рішення Президента України розповсюджується на 49 млн. людей, а рішення вчителя на 20-30 чоловік.

Освіта в усі історичні часи мала велике значення. Вона вимірюється кількістю років навчання в школі, ВНЗ.

Престиж – це повага, якою в громадській думці (тобто думці більшості населення) користуються та чи інша професія, посада, вид занять (тобто статус). В кожний історичний час різні професії і заняття цінуються по різному. Скажімо, сьогодні престижними рахуються професії юриста, менеджера, банкіра, а от професії сторожа чи двірника, хоча і є дуже необхідними, але в громадській думці високо не оцінюються.

Прибуток, влада, престиж та освіта визначаються соціально-економічний статус людини тобто її становище і місце в суспільстві, в системі соціальних зв’язків і відносин. Тому неважко уявити, чим більшою кількістю наведених критеріїв людина буде володіти, тим вищим буде її положення в суспільстві. Однак, треба зазначити, що в кожному правилі є виняток. Так, в цивілізованій країні крупний мафіозі не може належати до вищої страти, хоча він має високі прибутки, можливо високу освіту та сильну владу, але його заняття не визнається в громадській думці як престижна. Вона засуджується. Сам він може рахувати себе членом вищого суспільства, але визнання оточуючих не має.

Представником середнього класу є той, хто має середній для даного суспільства рівень поточних доходів, а також нагромадженого багатства.

Серед головних ознак, які визначають приналежність людини до середнього класу, називають рівень його доходів, освіти, професіоналізм (досвід роботи) і престижність професії. Тому до середнього класу сьогодні відносять як традиційні прошарки приватних власників – представників середнього і малого бізнесу, так і добре оплачуваних найманих працівників – менеджерів приватних компаній, державних службовців, учених, лікарів, інженерів, адвокатів та ін. Середній клас неоднорідний. Але усім його представникам притаманні наступні спільні риси: