Акоев К.Л., Кауфман М.А. и др. Объективная сторона преступления (факультативные признаки). – М., 1995.

Альтернативные виды уголовных наказаний – пути для уменьшения тюремного населения: // Украинско-американское бюро защиты прав человека; Апелляционный суд Харьковской области // Г. Мар’яновський (упоряд.). – К. : Сфера, 2003. – 160 с.

Антипов В. Проблеми застосування до неповнолітніх певних видів кримінальних покарань // Підприємство, господарство і право. – 2004. – № 8. – С. 134.

Астемиров З.А. Уголовная ответственность и наказание несовершеннолетних. – М., 1970. – 125 с.

Багрий-Шахматов Л.В. Социально-правовые проблемы уголовной ответственности и форм ее реализации. – О.: Юридична література, 2000. – 412 с.; Ч. 2. – 412 с.

Багрий-Шахматов Л.В. Социально-правовые проблемы уголовной ответственности и форм ее реализации: Общая часть: Курс лекций. – Одесса: АТ „Бахва”, 1998. – 192 с.

Багрий-Шахматов Л.В. Уголовная ответственность и наказание. – Минск: Вышэйшая школа, 1976.

Бажанов М.И. Множественность преступлений по уголовному праву України. – Харьков: Право, 2000. – 128 с.

Бажанов М.И. Назначение наказания по советскому уголовному праву. – К.: Вища шк., 1980. – 216 с.

Бажанов М.И. Назначение наказания по совокупности преступлений и совокупности приговоров. Учебное пособие. – Харьков: Харьк. Юрид. издат., 1977. – 49 с.

Балашов І. Перевищення меж необхідної оборони: спірні питання // Право України. – 2006. – № 8. – С. 85.

Баулин Ю.В. Обстоятельства, исключающие преступность деяния. – Х.: Основа, 1991. – 360 с.

Баулин Ю.В. Право граждан на задержание преступника. – X.: Вища школа, 1986. – 157 с.

Баулін Ю.В. Звільнення від кримінальної відповідальності. – К.: Атіка, 2004. – 296 с.

Баулін Ю. Кримінальна відповідальність: сутність, зміст та правова форма // Вісник Академії правових наук. – 2003. – № 2-3. – С. 626-633.

Барков О. Практика заміни невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі більш м’яким покаранням // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 3. – С. 119.

Беляев Н.А. Уголовно-правовая политика и пути её реализации. – Монография. – Ленинград: Издательство Ленинградского Университета, 1986. – 276 с.

Білоконєв В. Об’єкт злочину з позиції системного підходу // Юридичний вісник України. – 2003. – № 42. – С. 28-32.

Бірюченський О., Роцька Т. Рецидивна злочинність: упущення при розслідуванні та розгляді кримінальних справ: Коментар судової практики з кримінальних справ // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1996. – № 6. – С. 7-11.

Блинська С. Обставини, що виключають злочинність діяння в зарубіжному та українському законодавствах // Міліція України. – 2003. – № 6. – С. 26-27.

Блинська С. Обставини, що виключають злочинність діяння в зарубіжному та українському законодавствах // Міліція України. – 2003. – № 8. – С. 20-21.

Блинська С. Обставини, що виключають злочинність діяння в зарубіжному та українському законодавствах // Міліція України. – 2003. – № 9. – С. 20-21.

Блум М.И. Действие советского уголовного закона в пространстве. – Рига, 1974. – 262 с.

Богатирьов І. Деякі проблемні питання застосування альтернативних видів покарань в Україні (теоретичні аспекти) // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 6. – С. 84-87.

Богатирьов І. Методологія впровадження кримінальних покарань альтернативних позбавленню волі // Право України. – 2004. – № 7. – С. 21-25.

Богатирьов І.Г. Виправні роботи як вид покарань: Кримінальні, кримінологічні та кримінально-виконавчі проблеми (Монографія). – К.: МП Леся, 2002.

Богомягков Ю.С. Уголовно-правовая невменяемость: критерии и признаки // Советское государство и право. – 1989. – № 4.

Богуцький П. Застосування кримінальних покарань за вчинення військових злочинів // Право України. – 1999. – № 8. – С. 32-33.

Бойцов И. Действие уголовного закона во времени и пространстве. – СПб., 1995.

Борисов В.І. Необережність і її види: Текст лекції. – Харків: ЮІ, 1991. – 23 с.

Бочарников Д.М. Грушевський про історію створення та кримінальне право „Руської Правди” // Право України. – 1996. – № 1. – С. 65-69.

Брайнин Я.М. Уголовная ответственность и ее основание в советском уголовном праве. – М.: Юрид. лит., 1963. – 275 с.

Брайнин Я.М. Уголовный закон и его применение. – М.: Юрид. лит., 1967.

Брайнін Я.М. Основні питання загального вчення про склад злочину. – К.: Вид-во Київського ун-ту, 1964. – 188 с.

Брич Л.П. Поняття розмежування складів злочинів (термінологічний аспект) // Право і лінгвістика. – 2003. – Ч. І. – С. 69-73.

Бурчак Ф.Г. Соучастие: социальные, криминологические и правовые проблемы. – К.: Вища школа, 1986. – 208 с.

Бурчак Ф.Г. Учение о соучастии по советскому уголовному праву. – К.: Наук. думка, 1969. – 216 с.

Бушуев Г.В. Социальная и уголовно-правовая оценка причинения вреда преступнику при задержании. – Горький: Горьк. Высш. Школа МВД СССР, 1976. – 87 с.

Васильев Ю.Г. Институт выдачи преступников (экстрадиции) в современном международном праве. – М.: Современная экономика и право, 2003. – 319 с.

Васильківська І. Запобігання злочинності неповнолітніх в Україні: деякі аспекти // Право України. – 2004. – № 1. – С. 95.

Векленко С.В. Сущность, содержание и формы вины в уголовном праве // Правоведение. – 2002. – № 6 (245).

Вереша Р. Mans rea за кримінальним правом Англії // Право України. – 2006. – № 5.

Вереша Р. Поняття та підстава кримінальної відповідальності // Право України. – 2006. – № 12. – С. 97.

Вирішення судами питань, пов’язаних із кримінально-правовою оцінкою діянь особи, що віддала чи виконала злочинний наказ (за матеріалами узагальнення судової практики) // Вісник Верховного Суду України. – 1999. – № 3. – С. 33-39.

Вознюк В. Практика вирішення Конституційним Судом України деяких проблем щодо захисту прав і свобод людини згідно з чинним Кримінальним кодексом України // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. – № 5. – С. 72-78.

Волков Б.С. Детерминистическая природа преступного поведения. – Казань: Изд-во Казан. Ун-та, 1975. – 110 с.

Волков Б.С. Мотив и квалификация преступлений. – Казань: Изд-во Казан. Ун-та, 1968. – 166 с.

Волков Б.С. Мотивы преступлений. (Уголовно-правовое и социально-психологическое исследование). – Казань. Изд-во Казан. Ун-та 1982. – 152 с.

Волков Б.С. Проблема воли и уголовная ответственность. – Казань: Изд-во Казан. Ун-та, 1965. – 136 с.

Володарський В. Проблемні питання необхідної оборони // Право України. – 1998. – № 11. – С. 118-122.

Воробей П.А. Теорія і практика кримінально-правового ставлення у вину. – К., 1996.

Воробей П.А. Загальне поняття кримінально-правового ставлення в вину // Право України. – 1999. – № 6. – С. 113-115.

Воробей П.А. Теорія і практика кримінально-правового ставлення в вину. – К.: Вид-во НАВС України, 1997. – 184 с.

Воробей П.А., Коржанський М.Й., Щупаковський В.М. Завдання і дія кримінального закону. – К.: Генеза, 1997. – 157 с.

Галиакбаров Р.Р. Групповое преступление: постоянные и переменные признаки. – Свердловск, 1973. – 140 с.

Галиакбаров Р.Р. Квалификация групповых преступлений. – М.: Юрид. лит., 1980. – 80 с.

Галиакбаров Р.Р. Совершение преступлений группой лиц. – Омск: Омская высшая школа милиции, 1980. – 101 с.

Гальперин И.М. Наказание: социальные функции, практика применения. – М.: Юрид. лит. 1983. – 206 с.

Гаухман Л.Д. Квалификация преступлений: закон, теория, практика. – М.: АО „ЦентрЮрИнфоР”, 2001. – 316 с.

Георгиевский Э.В. К вопросу о генезисе и развитии общего понятия преступления и его признаков в уголовном праве России // Вопросы уголовного права. – 2000. – № 4.

Глистин В.К. Проблемы уголовно-правовой охраны общественных отношений (объект и квалификация преступлений). – Л.: Изд-во ЛГУ, 1979. – 127 с.

Голина В.В. Погашение и снятие судимости по советскому уголовному праву. – Харьков: Вища школа, 1979. – 137 с.

Голіна В.В. Рецидивна злочинність в Україні: рівень, структура, динаміка // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – №4 (15). – С. 147-156.

Голіна В.В. Судимість: Монографія // Ін-т вивч. проблем злочинності, Акад. прав. наук України. – Х.: Харків юрид.,2006. –383 с.

Головко Л.В. Освобождение от уголовной ответственности и освобождение от уголовного преследования // Государство и право. – 2000. – № 6.

Горелик А.С. Наказание по совокупности преступлений и приговоров. – Красноярск: Кн. изд-во, 1975. – 272 с.

Горжей В.Я. Деятельное раскаяние: проблеми правоприменения. – Российский следователь. – 2003. – № 4.

Гошовський М. Величина майнової шкоди, заподіяної злочином, та її вплив на кримінальну відповідальність // Право України. – 1996. – № 9. – С. 67-70.

Гримайло В. Окремі питання інституту вини у Кримінальному кодексі України // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 4. – С. 127.

Гришаев П.И., Кригер Г.А. Соучастие по советскому уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1959. – 255 с.

Грищук В.К. Кодифікація кримінального законодавства України: проблеми історії і методології. – Львів: Світ, 1992. – 168 с.

Гуров А.И. Профессиональная преступность. Прошлое и современность. – М.: Юридическая литература. 1990. – 301 с.

Дагель П.С, Котов Д.П. Субъективная сторона преступления и ее установление. – Воронеж: Изд-во Воронеж, ун-та, 1974. – 243 с.

Дагель П.С. Множественность преступлений. – Владивосток, 1961.

Дагель П.С. Учение о личности преступника в советском уголовном праве. – Владивосток: Изд-во Дальневост. гос. ун-та, 1970. – 132 с.

Даньшин І., Лисодєд О. До питання про поняття злочинної діяльності // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – № 3 (14). – С. 94-99.

Демидов Ю.А. Социальная ценность и оценка в уголовном праве. – М.: Юр. лит., 1975.

Диденко В.П. Правомерность причинения вреда преступнику при задержании. – К.: КВШ МВД СССР, 1984. – 72 с.

Домахин С.А. Крайняя необходимость по советскому уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1955. – 79 с.

Дуванський О. Деякі проблеми співучасті за КК України // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 9. – С. 29-32.

Дурманов Н.Д. Понятие преступления. – М.: Изд-во Акад. наук СССР, 1948. – 311 с.

Дурманов Н.Д. Советский уголовный закон. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1967. – 319 с.

Дурманов Н.Д. Стадии совершения преступления по советскому уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1955. – 212 с.

Дячук С.І. Виконання наказу чи розпорядження у кримінальному праві (основні поняття, проблеми кваліфікації, удосконалення закон-ва). – К.: Атіка, 2001. – 176 с.

Емельянов в.П. Понятие объекта преступления в уголовно-правовой науке // Право і безпека, 2002. – № 4. – с. 7-11.

Ємельянов В.П. Класифікація об’єктів злочинів // Вісник НУВС. – 2002. –- № 9 (20). – С. 179-183.

Єпур Г.В. Об’єктивна сторона складу злочину // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ. – 2000. – № 3. – С. 137-142.

Єфремов С. Криміналізація організованої злочинності у чинному Кримінальному кодексі України // Право України. – 2003. – № 9.

Єфремов С. Організованість у злочинності та рівні організованої злочинності // Право України. – 2003. – № 1.

Єфремов С.О., Редька А.Л. Деякі питання кваліфікації злочинів, вчинених організованою групою // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – № 4 (26). – С. 54-55.

Жордания И. Структура и правовое значение способа совершения преступления. – М., 1977.

Зайцев О.В. Щодо схильності осіб, які мають психічні розлади, що не виключають осудності, до вчинення злочинів // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – Київ: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – Вип. 18. – С. 295–299.

Зайцев О.В. Співвідношення осудності, неосудності та обмеженої осудності // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – Київ: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – Вип. 20. – С. 395–399.

Зайцев О.В. Сутність та критерії обмеженої осудності // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – Київ: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – Вип. 17. – С. 414–418.

Заросинський Ю. Заросинський О. Причини та умови злочинності неповнолітніх потребують теоретичного і практичного розроблення // Право України. – 2004. – № 3. – С. 64.

Зелинский А.Ф. Квалификация повторных преступлений. – Волгоград, 1976. – 54 с.

Зелинский А.Ф. Осознаваемое и неосознаваемое в преступном поведении. – Харьков: Вища школа, 1986. – С. 3-128.

Зелинский А.Ф. Рецидив преступлений (структура, связи, прогнозирование). – Харьков, 1980. – 152 с.

Зелінський А., Литвак О. Деякі зауваження кримінологів до проектів Кримінального кодексу України // Право України. – 1999. – № 5. – С. 70-73.

Зелінський А.Ф., Куц В.М. Об’єкт злочину і структура Особливої частини Кримінального кодексу // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1997. – № 2. – С. 148-154.

Зельдов С.И. О понятии судимости // Правоведение. – 1972. – № 1. – С. 61-69.

Землюков С.В. Уголовно-правовые проблемы преступного вреда. – Новосибирск, 1991.

Злобин Г.А. Основания и принципы уголовно-правового запрета // Советское государство и право. – 1980. – № 1. – С. 71.

Злобин Г.А., Никифоров Б.С. Умысел и его формы. – М., 1972.

Иванов Н.Г. Принцип субъективного вменения и его реализация в УК // Государство и право. – 1999. – № 10. – С. 52-58.

Казміренко В., Казміренко Л., Клименко О. Кримінальний кодекс України і деякі психологічні аспекти // Право України. – 1995. – №8. – С. 30-31.

Карпец И.И. Индивидуализация наказания в советском уголовном праве. – М., 1961.

Карпец И.И. Наказание. Социальные, правовые и криминологические проблемы. – М., 1973.

Карпушин М.П., Курляндский В.И. Уголовная ответственность и состав преступления. – М. 1974.

Кваша О. Об’єктивні ознаки діяльності організатора злочину // Право України. – 1999. – № 1. – С. 106-108.

Келина С.Г. Теоретические вопросы освобождения от уголовной ответственности. – М., 1974.

Келина С.Г., Кудрявцев В.Н. Принципы советского уголовного права. – М.: Наука, 1988. – 176 с.

Кириченко В.Ф. Значение ошибки по советскому уголовному праву. – М., 1952.

Классификация преступлений и её значение для деятельности органов внутренних дел. Под ред. Н.И. Загородникова. – М., 1983.

Клименко В. Класифікація злочинів у кримінальному законодавстві // Юридичний вісник України. – 2001. – № 23. – С. 5.

Клименко В. Проблеми удосконалення законодавства про строки давності притягнення до кримінальної відповідальності // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 1. – С. 107.

Климюк О.Ф. Система кримінальних покарань: питання гуманізації в світлі вимог міжнародного права // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: Матеріали науково-практичної конференції. – К., 1998. – С. 389-392.

Ковалев М.И. Понятие и признаки преступления и их значение для квалификации. – Свердловск, 1977.

Ковалев М.И. Понятие преступления в советском уголовном праве. – Свердловск: Изд-во Урал. Ун-та, 1987. – 208 с.

Ковалев М.И. Проблемы учения об объективной стороне состава преступления. – Красноярск, 1991.

Ковалев М.И. Советское уголовное право. Курс лекций. Вып.2. Советский уголовный закон. – Свердловск, 1974.

Ковалев М.И. Соучастие в преступлении. Ч. 1. – Свердловск, 1960; Ч. 2. – 1962.

Ковітіді О. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності за злочини, вчинені у неповнолітньому віці // Право України. – 2004. – № 4. – С. 121.

Козак В.Н. Вопросы теории и практики крайней необходимости. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1981. – 154 с.

Козак В.Н. Право граждан на необходимую оборону. – Саратов. 1972.

Козаченко И.Л., Сухарев Е.А., Гусев Е.А. Проблема уменьшенной вменяемости. – Екатеринбург, 1993. – С. 22.

Корж В. Вдосконалення кримінального законодавства – важливий засіб протидії організованій злочинності // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – № 4 (15). – С. 142.

Коржанский Н.И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны. – М.: Академия МВД СССР, 1980. – 246 с.

Коржанський М. Про принципи уголовного права України // Право України. – 1995. – № 11. – С. 69-72.

Коржанський М., Матвійчук В. Про концептуальні засади нового Карного кодексу України // Право України. – 1995. – № 2. – С. 22-23.

Коробеев А.И. Советская уголовно-правовая политика: проблемы криминализации и пенализации: Монография. – Владивосток: Издательство Дальневосточного университета, 1987. – 267 с.

Костицький В. Проблеми смертної кари в Україні // Право України. – 1997. – № 3. – С. 26-29.

Кравченко О. Питання, що виникають у судовій практиці по застосуванню до неповнолітніх примусових заходів виховного характеру // Право України. – 1999. – № 10. – С. 29-30.

Кравчук С. Застосування законодавства, що регулює питання екстрадиції // Право України. – 1998. – № 8. – С. 64-66.

Кравчук С. Процесуальні особливості виконання міжнародного доручення про надання правової допомоги у кримінальних справах // Право України. – 1998. – № 11. – С. 61-64.

Красиков Ю.А. Множественность преступления (понятие, виды, наказуемость). – М., 1988.

Криволапов Г.Г. Множественность преступлений по советскому уголовному праву. – М., 1974.

Кривоченко Л.Н. Борьба с рецидивом по советскому уголовному праву. – Х., 1973. – 32 с.

Кривоченко Л.Н. Классификация преступлений. – Х.: Вища шк., 1983. – 129 с.

Кривоченко Л.Н. Освобождение от уголовной ответственности с применением мер общественного или административного воздействия. Учебное пособие. – Харьков, 1981.

Кривошеин П.К. Повторность в советском уголовном праве (теоретические и практические проблемы). – К.: Вища школа, 1990. – 159 с.

Кривошеин П.К. Преступление: Историческое исследование. – К., УАВД, 1993. – 72 с.

Кривуля О.М., Куц В.М.. Чи можуть бути суспільні відносини об’єктом злочину? // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1997. – № 2. – С. 70-75.

Кругликов Л.Л. Смягчающие и отягчающие ответственность обстоятельства в уголовном праве. – Воронеж, 1985.

Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. – 2-е изд., перераб. и дополн. – М.: Юрист, 1999.

Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. – М.: Юрид. лит., 1972.

Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления. – М.: Юрид. лит., 1960.

Кудрявцев В.Н. Основания уголовно-правового запрета: криминализация и декриминализация. – М.: Наука, 1982. – 304 с.

Кудрявцев И.Л. Ограниченная вменяемость // Государство и право. – 1995. – № 5.

Кузнецов Б.А., Кузнецова Н.Ф. Понятие преступления по советскому уголовному праву. – М.: Гос-е изд-во юрид. л-ры, 1962. – 31 с.

Кузнецова Н.Ф. Значение преступных последствий. – М., 1958.

Кузнецова Н.Ф. Ответственность за приготовление к преступлению и покушение на преступление по советскому уголовному праву. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1958.

Кузнецова Н.Ф. Преступление и преступность. – М., 1969.

Куц В.М. Теоретико-прикладні аспекти проблеми суб’єкта злочину // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1996 – № 1. – С. 17-23.

Лейкина Н.С. Личность преступника и уголовная ответственность. – Л., 1968.

Лемешко О. Здійснення правомірного контролю як спеціальна обставина, що виключає кримінальну відповідальність за потурання злочину // Вісник Академії правових наук України. – 2000. – № 3 (22). – С. 217-222.

Лень В. Інститут осудності (неосудності) та обмеженої осудності у кримінальному законодавстві // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 7. – С. 92-96.

Ломако В. А. Отсрочка исполнения наказания: Учеб. пособ. – К.: УМК ВО, 1992. – 60 с.

Ломако В.А. Зміст умислу і його види: Текст лекції. – Харків: ЮІ, 1991. – 16 с.

Ломако В.А. Применение условного осуждения. – Х.: Вища шк., 1976. – 125 с.

Лунеев В.В. Мотивация преступного поведения. – М., 1991.

Ляпунов Ю.И. Общественная опасность деяния как универсальная категория советского уголовного права. – М., 1989.

Магомедов А.А. Правовые последствия освобождения от уголовной ответственности. – Саратов, 1994.

Майоров І. Імплементація норм міжнародного гуманітарного права в кримінальне законодавство України // Право України. – 1998. – № 9. – С. 31-33.

Макиашвили В.Г. Уголовная ответственность за неосторожность. –М., 1987.

Максименко В. Україна – суб’єкт правової допомоги зарубіжним державам у кримінальних справах // Право України. – 1998. – № 11. – С. 149-152.

Малинин В.Б. Причинная связь в уголовном праве. – СПб.: Изд-во „Юридический центр Пресс”, 2000. – 316 с.

Малинин В.Б., Парфенов А.Ф. Объективная сторона преступления. – СПб.: Издательство Юридического института (Санкт-Петербург), 2004. – 301 с.

Малков В.П. Множественность преступлений и ее формы по советскому уголовному праву. – Казань: Изд. Казан, ун-та, 1982. – 172 с.

Малков В.П. Повторность преступлений. – Казань, 1979.

Малков В.П. Совокупность преступлений. – Казань, 1974.

Маляренко В. Окремі питання давності притягнення до кримінальної відповідальності: Коментар судової практики з кримінальних справ // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1996. – № 6. – С. 11-17.

Мальцев В.В. Проблема уголовно-правовой оценки общественно опасных последствий. – Саратов, 1989.

Мантуляк Ю. Конкуренція кримінально-правових норм про обставини, що виключають злочинність діяння // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 7. – С. 53-61.

Мантуляк Ю. Юридичний склад правомірного вчинку. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 9. – С. 33-42.

Марчак В. Історичні аспекти виникнення інституту обмеженої осудності // Право України. – 2006. – № 3. – С. 119.

Марчак В. Місце та значення обмеженої осудності в кримінальному праві // Право України. – 2006. – № 12. – С. 90.

Маслак Н. Чи потребують змін положення КК щодо відповідальності за готування до злочину? (за матеріалами опитування експертів-практикуючих працівників) // Право, підприємництво і господарство. – 2003. – № 10. – С. 92-94.

Мельник В. До проблеми обмеженої осудності // Право України. – 1999. – № 1. – С. 102-105.

Мельник М. Види співучасників за новим кримінальним кодексом України // Право України. – 2001. –№ 1. – С. 69-74.

Мельников А.М. Відповідальність злочинної групи при ексцесі виконавця // Право і безпека. – 2004. – №3’2. – С. 82-85.

Мельников М.Г. и др. Действие уголовного закона в пространстве. – Рязань, 2003. – 80 c.

Микитчик О. Загальне і відмінне у філософському і юридичному розумінні злочину // Право України. – 2001. – № 9. – С. 24.

Митрофанов А.А. Основні напрямки кримінально-правової політики в Україні: формування та реалізація. – Одеса: Вид-во Одеського юридичного інституту НУВС, 2004. – 132 с.

Михайленко О. Звільнення від кримінальної відповідальності // Юридичний вісник України. – 2002. – № 23.

Михеев Р.И. Проблемы вменяемости и невменяемости в советском уголовном праве. – Владивосток: Изд-во Дальневост. ун-та, 1983. – 300 с.

Михеев Р.И. Уголовная ответственность лиц с психофизическими особенностями и психогенетическими аномалиями. – Хабаровськ, 1989.

Михлин А.С. Последствия преступления. – М., 1969.

Мишунин П. Институт прикосновенности к преступлению в советскому уголовном праве // Соц. законность. – 1956. – № 11. – С. 7-16.

Мірошніченко Н., Орловська Н. Обмежена осудність та її законодавче вирішення // Право України. – 1997. – № 7. – С. 23-24, 29.

Мороз В. Про юридичну оцінку суспільно небезпечних вчинків, скоєних підлітками віком від 11 до 14 років // Право України. – 1999. – № 9. – С. 72-75.

Мочкош Я. Зміст та об’єктивні форми злочинної дії // Право України. – 1996. – № 11. – С. 53.

Мочкош Я. Необхідна оборона в кримінальному праві України: від ідеї до реальності // Право України. – 2006. – № 10. – С. 95.

Музика А. Ще раз про обмежену осудність // Право України. – 1998. – № 4. – С. 38-41, 49.

Музика А.А. Примусові заходи медичного і виховного характеру. – К.: НАВС України, 1997. – 127 с.

Мустаханов Р. Питання обмеженої осудності по Кримінальному кодексу Російської Федерації // Законність. – 1998. – № 7.

Навроцький В. Провокація хабара як можливий засіб боротьби з корупцією // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – № 4 (15). – С. 157-162.

Навроцький В.О. Наступність кримінального-законодавства України (порівняльний аналіз КК України 1960 р. та 2001 р.). – К.: Атіка, 2001. – 272 с.

Навроцький В.О. Проблеми кваліфікації злочинів: Конспект лекцій. – Львів: ЛДУ, 1993. – 82 с.

Навроцький В.О. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації. – К.: Атіка, 1999. – 418 с.

Нерсесян В.А. Понятие и формы вины в уголовном праве // Правоведение. – 2002. – № 2.

Никифоров Б.С. Объект преступления по советскому уголовному праву. – М.: Госиздат, 1960. – 229 с.

Никифоров Б.С. Совокупность преступлений. – М., 1965.

Новицький Г.В. Поняття і форми співучасті у злочині за кримінальним правом України: Науково-практичний посібник. – К.: Вища школа, 2001. – 96 с.

Новоселов Г.П. Учение об объекте преступления: Методологические аспекты: – М.: Изд-во НОРМА, 2001. – 208 с.

Ной И.С. Сущность и функции наказания в советском государстве: Политико-юридическое исследование. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1973. – 192 с.

Огородник А. Проблемні питання конституційних принципів кримінального і кримінально-процесуального законодавства // Право України. – 1996. – № 12. – С. 71-73.

Огурцов Н.А. Правоотношения и ответственность в советском уголовном праве. – Казань: Рязан. высш. школа,1976. – 206 с.

Орлеан А.М. Людина як предмет злочину // Право і безпека. – 2004. – № 1. – Т. 3. – С. 125-128.

Орлов В.С. Субъект преступления по советскому уголовному праву. – М.: Госиздат, 1958. – 260с.

Орловський О. Про застосування смертної кари на території колишнього СРСР // Право України. – 1998. – № 2. – С. 70-72.

Оробець К. Властивості суб’єктів злочину за кримінальним правом України // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 2. – С. 121.

Оробець К.М. Правовий статус громадян України, які відбувають покарання // Держава і право: Зб.наук. праць. – 2006. – Вип. 33. – С. 491-497.

Осадчий В. Об’єкт і система злочинів, передбаченим розділом XV ККУ // Право України. – 2004. – № 2. – С. 96-99.

Осадчий В. Співвідношення права на застосування вогнепальної зброї, спеціальних засобів, заходів фізичного впливу та права на необхідну оборону, затримання злочинця в діяльності правоохоронних органів // Право України. – 1998. – № 1. – С. 69-74.

Осика І., Сафронов С. Доказування мотиву та цілі як ознак суб’єктивної сторони злочину // Право України. – 1997. – № 3. – С. 51-52.

Осипов П.П. Теоретические основы построения и применения уголовно-правовых санкций. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1976. – 135 с.

Основания уголовно-правового запрета. Криминализация и декриминализация. Отв. ред. В.Н.Кудрявцев, А.М. Яковлев. – М., 1982.

Павленко В. Громадські роботи в системі покарань, не пов’язаних з позбавленням волі: загальна характеристика та шляхи вдосконалення // Право України. – 2003. – № 11. – С. 97-101.

Павлов в.Г. Субъект преступления. – сПб.: Издательство „Юридический центр Пресс”, 2001.

Панов М. Понятійні апарати наук кримінального циклу: співвідношення і взаємозв’язок // Вісник Академії правових наук України. – 2000. – № 4. – С. 37-45.

Панов М., Тихий В.. Поняття злочину (коментар до ККУ) // Вісник Конституційного Суду України. – 2004. – № 1. – С. 88-95.

Панов Н.И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность. – X.: Вища школа, 1982. – 161 с.

Панченко П. Преступное попустительство: Учебное пособие. – Иркутск, 1976. – 98 с.

Панько К.А. Добровольный отказ от преступления по советскому уголовному праву. – Воронеж, 1975. – 147 с.

Паше-Озерский Н.Н. Необходимая оборона и крайняя необходимость. – М., 1962.

Первомайський В.Б. Критерії неосудності і межі компетенції психіатра-експерта // Держава і право. – 1991. – № 5.

Петелин Б.Я. Психологическая структура мотивов преступления //Правоведение. –1978. – № 1. – С. 94-100.

Пионтковский А.А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1961. – 666 с.

Півненко В.П. Звільнення від кримінальної відповідальності: проблеми теорії і практики // Юридичний журнал. – 2004. – № 5.

Підкоритова Л. Кваліфікація перевищення меж заподіяння шкоди злочинцю при його затриманні // Право України. – 1999. – № 8. – С. 65-67.

Поволоцька С. До питання про дослідження злочинності неповнолітніх // Право України. – 2001. – № 11. – С. 120.

Полубинская С.В. Цели уголовного наказания. – М.: Наука, 1990.

Пономаренко Ю. Вплив Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків на національний кримінальний закон України // Право, підприємництво і господарство. – 2003. – № 7. – С. 89-92.

Преступная неосторожность (уголовно-правовое и криминологическое исследование). – К.: Наукова думка, 1992. – С. 9-106.

Приходько Т. Фізіологічний афект – одна з підстав визнання особи обмежено осудною // Право України. – 2001. – № 1. – С. 53-55.

Проблемы борьбы с организованной преступностью. Материалы научно-практической конференции (28-29 ноября 1995 г.) – Москва: Московский институт МВД России, Тверской филиал, 1996.

Протченко Б.А. Невменяемость в советском уголовном праве // Правоведение. – 1987. – № 4.

Прохоров В.С. Преступление и ответственность. – Л.: Изд. Ленингр. ун-та, 1984. – 136 с.

Рарог А.И. Вина в советском уголовном праве. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1987. – 186 с.

Рарог А.И. Субъективная сторона преступления и квалификация пре ступлений. – М., 2001 – 134 с.

Рогачевский Л.А. Особенности субъективной стороны преступлений, совершенных в состоянии аффекта // Правоведение. – 1983. – № 6.

Романов С. Обман як спосіб злочинної діяльності // Право України. – 1997. – № 12. – С. 87-88.

Ромовська З. Проект Кримінального кодексу України очима цивіліста // Юридический вестник. – 1999. – № 3. – С. 80-86.

Савченко А. Практичне значення мотиву злочину: результати наукового дослідження // Право України. – 1999. – № 1. – С. 99-102.

Савченко А. Психолого-юридичний аналіз проблеми мотиву злочину // Право України. – 1998. – № 3. – С. 82-86.

Савченко А.В. Мотив i мотивація злочину. Монографія. – К.: Атіка, 2002. – 144 с.

Савченко С. Виняткова міра покарання як головне обмеження права на життя (теоретико-правовий аспект) // Право України. – 2005. – №8. – С. 126-129.

Санталов А.И. Теоретические вопросы уголовной ответственности. – Л.: Изд. ЛГУ, 1982. – 97с.

Семенов С.А. Поняття спеціального суб’єкта злочину // Журнал російського права. – 1998. – № 7.

Сидоров Б.В. Аффект, его уголовно-правовое и криминологическое значение. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1978. – 160 с.

Ситковская О.Д. Аффект: криминально-психологическое исследование. – М.: ООО Издательство „Юрлитинформ”, 2001. – 240 с.

Ситковская О.Д. Психология уголовной ответственности. – М.: НОРМА, 1998. – 285 с.

Сичов П. Обстановка вчинення злочину: проблемні питання // Право України. – 1998. – № 6. – С. 106-107.

Скибицкий В.В. Освобождение от уголовной ответственности и отбывания наказания. – К.: Наукова думка, 1987. – 183 с.

Скибицкий В.В. Умовне засудження за законодавством УРСР. – К.: Наукова думка, 1971. – 132 с.

Скоков С. Рецидивна злочинність та ефективність покарання у вигляді позбавлення волі // Право України. – 1999. – № 2. – С. 84-85, 91.

Сливка С. Вогнепальна культура працівника міліції: правореалізуючий аспект // Право України. – 1999. – № 1. – С. 76-79.

Слуцкий И.И. Обстоятельства, исключающие уголовную ответственность. – Л., 1956.

Смирнов В.Г. Понятие прикосновенности по советскому уголовному праву. – Л.: Изд-во Ленинг. ун-та, 1957. – 129 с.

Соловій Я. Щодо визначення меж кримінальної відповідальності // Право України. – 1995. – № 12. – С. 52-54.

Соловьев А.Д. Вопросы применения наказания по советскому уголовному праву. – М.: Госиздат, 1958. – 204 с.

Соцький Ю. Позбавлення волі в системі кримінальних покарань України (історичний, правовий та соціальний аспекти) // Право України. – 2003. – № 9. – С. 118-120.

Становский М.Н. Назначение наказания. – СПб.: Изд-во „Юрид. центр Пресс”, 1999. – 480 с.

Стрижевська А. Визначення змісту поняття „повторність злочинів” за чинним Кримінальним кодексом України // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 5. – С. 57-64.

Стручков Н.А. Уголовная ответственность и ее реализация в борьбе с преступностью. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1977. – С. 21-95.

Сундуров Ф.Р. Лишение свободы и социально-психологические предпосылки его эффективности. – Казань: Изд-во Казан. ун-та. 1980. – 216 с.

Сураєва В. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин: чи є це законним? // Юридичний журнал. – 2006. – № 1.

Сущенко Ю.К. О совершенствовании понятий „вменяемость” и „невменяемость” // Становление и развитие советского уголовного законодательства. – Волгоград, 1973. – С. 72-73.

Тарарухин С.А. Преступное поведение. Социальные и психологические черты. – М.: Юрид. лит., 1974. – 221 с.

Тарарухин С.А. Установление мотива и квалификация преступления. – К.: Вища школа, 1977. – 151 с.

Таций В.Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве. – Х., 1988. – 182 с.

Тацій В.Я. Об’єкт і предмет злочину в кримінальному праві України: Навч. посібник. – Харків: Выща шк. Изд-во при ХТУ, 1994. – 75 с.

Тельнов П.Ф. Ответственность за соучастие в преступлении. – М.: Юрид. лит., 1974. – 208 с.

Тер-Акопов А.А. Бездействие как форма преступного поведения.–М., 1979. – 151 с.

Тер-Акопов А.А. Добровольный отказ от совершения преступления. – М.: Юрид. лит., 1982. – 96 с.

Тимейко Г.В. Общее учение об объективной стороне преступления. – Ростов-на-Дону, 1977.

Тимчук О. Концепції причинного зв’язку в західній кримінально-правовій науці // Право, підприємництво і господарство. – 2002. – № 10. – С. 122-124.

Тихий В.П. Проблеми відповідальності за незакінчений злочин // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: Матеріали науково-практичної конференції. – К., 1998. – С. 261-263.

Тихий В.П. Стадії вчинення злочину: Конспект лекції. – Харків: Національна юрид. акад. України, 1996. – 30 с.

Тишкевич И.С. Приготовление и покушение по уголовному праву (Понятие и наказуемость). – М.: Госюриздат, 1958. – 260 с.

Тишкевич И.С. Условия и пределы необходимой обороны. – М., Юр. лит., 1969. – 189 с.

Ткачевский Ю.М. Давность в советском уголовном праве. – М.: Юр. лит., 1978. – 128 с.

Ткачевский Ю.М. Освобождение от отбывания наказания. – М.: Юр. лит., 1970. – 238 с.

Тоболкин П.С. Социальная обусловленность уголовно-правовых норм. – Свердловск: Сред.-Урал. кн. изд-во, 1983. – 176 с.

Токарська А. Культура ділового мовлення юристів: стан і проблеми // Право України. – 1999. – № 11. – С. 58-60.

Трайнин А.Н. Общее учение о составе преступления.–М.: Госюриздат, 1957.– 363 с.

Трахтеров В.С. Вменяемость и невменяемость в уголовном праве (исторический очерк): Учеб. пособие. – Харьков: УЮА, 1992. – 83 с.

Тузов А., Тузов Д. Неусвідомлене в механізмі антигромадської поведінки // Право України. – 1999. – № 8. – С. 86-90.

Тютюгин В.II. Лишение права занимать определенные должности как вид наказания по советскому уголовному праву. – Харьков: Вища школа, 1982. – 145 с.

Тютюгин В.И. Назначение наказания при совершении нескольких преступлений и по нескольким приговорам. Конспект лекций. – Харьков, 1992.

Уголовная ответственность и её реализация в деятельности органов внутренних дел. Под ред. Загородникова Н.И.. – М., 1987.

Уголовный закон. Опыт теоретического моделирования. – М.: Наука, 1987. – С. 139-143.

Угрехелидзе М.Г. Проблема неосторожной вины в уголовном праве. – Тбилиси: Мицниереба, 1976. – 131 с.

Устименко В.В. Квалификация преступлений со специальным субъектом: Учеб. пособие. – К.: УМК БО, 1988. – 44 с.

Устименко В.В. Специальный субъект преступления. – Харьков: Выща школа. Изд-во при ХГУ, 1989. – 104 с.

Утевский Б.С. Вина в советском уголовном праве. – М.: Гос. изд. Юрид. лит. тип. им. Евг. Соколовой в Лгр., 1950. – 320 с.

Фесенко Є. Об’єкт злочину з погляду реалій // Юридичний вісник України. – 1997. – 14 серпня. – С. 3.

Фесенко Є. Синергетика та суперечність ціннісної теорії об’єкта злочину // Юридичний вісник України. – 2004. – № 6. – С. 30-32.

Фесенко Є.В. Місце, час, обстановка та їх значення для кваліфікації злочину // Вісник Київського університету. Серія права. – К., 1975. – Вип. 16. – С. 22-26.

Фесенко Є.В. Об’єкт злочину під кутом зору теорії цінностей і опонентів цієї концепції // Адвокат. – 2003. – № 6. – С. 9-12.

Фесенко С. Цінності як об’єкт злочину // Право України. – 1999. – № 6. – С. 75-78.

Фефелов П.А. Общественная опасность преступного деяния и основания уголовной ответственности. Основные методологические проблемы. – М., 1972.

Филоновский И.Г. Социально-психологическое отношение субъекта к преступлению. – Л., 1970.

Фролова Е.Г. Понятие наказания, его цели и система в советском уголовном праве: Лекция. – Донецк, 1991. – 127 с.

Фролова О.Г. Злочинність і системи кримінальних покарань (спеціальні, правові та кримінологічні проблеми й шляхи їх вирішення за допомогою логіко-математичних методів): Навч. посібник. – К.: АртЕк, 1997.

Хавронюк М. Деякі проблеми встановлення вини // Право, підприємництво і господарство. – 2003. – № 2. – С. 79-86.

Цвіліховський Л. Кваліфікація дій, пов’язаних з відмовою від повторення замаху на злочин: Коментар судової практики з кримінальних справ // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1996. – № 6. – С. 5-6.

Церетели Т.В. Причинная связь в уголовном праве. – М.: Госюриздат, 1963. – 382 с.

Чубарев В.Л. Тяжесть преступного деяния. – К.: Вища школа, 1992. – 171 с.

Чугунніков І.І. До питання про предмет кримінально-правового регулювання // Вісник Верховного Суду України. – 2000. – № 6. – С. 45-48.

Шавгулидзе Г.Г. Аффект и уголовная ответственность. – Тбилиси: Мецниереба, 1973. – 214 с.

Шапченко С.Д. Скасування смертної кари: проблем побільшало // Юридичний вісник України. – 2000. – 17-23 серпня. – С. 25-29.

Шаргородский М.Д. Наказание, его цели и эффективность. – Л., 1973.

Шахов В.Д. Ответственность за покушение на преступление. – Караганда, 1974.

Шишков С.Н. Про обмежену (зменшену) осудність // Російська юстиція. – 1995. – № 2.

Шляпочников А.С. Толкование уголовного закона. – М.: Госюриздат, 1960. – 240 с.

Шнейдер М.А. Соучастие в преступлении по советскому уголовному праву. – М., 1958. – 98 с.

Шостакович Б.В. Принудительное лечение и реабилитация больных, совершивших общественно опасные действия // Новое в теории и практике реабилитации психических больных. – Л., 1985. – С. 140-143.

Шуберт Л. Об общественной опасности преступного деяния. – М.: Госюриздат, 1960. – 239 с.

Щелкунов О. Порядок визнання рішень іноземних судів на території України // Право України. – 2004. – № 6. – С. 70-74.

Щерба С.П., Савкин А.В. Деятельное раскаяние в совершении преступления. – М.: Спарк, 1997. – 110 с.

Юриста О. Динаміка правоохоронних відносин // Право України. – 2001. – № 2. – С. 31-34.

Якименко Н.М. Малозначительность деяния в истории советского уголовного права // Правоведение. – 1983. – № 1. – С. 34-44.

Яковлев А.М. Совокупность преступлений по советскому уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1960. – 119 с.

Якубов А.Е. Обратная сила уголовного закона: некоторые проблемы совершенствования Уголовного кодекса Российской Федерации. – СПб.: Издательство „Юридический центр Пресс”, 2003. – 206 с.

Якубов А.Е. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх // Вісник Московського університету. – 1988. – № 6.

Якубович М.И. Вопросы теории и практики необходимой обороны. – М., 1961. – 227 с.

Якушин В.А. Ошибка и ее уголовно-правовое значение. – Казань: Изд-во Казан, ун-та, 1988. – 128 с.

Якушин В.А. Субьективное вменение и его значение в уголовном праве. – Тольятти: ТолПИ, 1998. – 296 с.

Яремко О. Мета покарання в контексті антропологічного підходу до права // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 5. – С. 129.

Яценко С.С. Ніякого покарання без закону (ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основних свобод): аспекти реалізації // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. – № 5. – С. 79-88.