8.3. Характерні стадій розвитку болотних масивів.

Процес розвитку болотних масивів зовні проявляється в такому:

1. В поступовому накопиченні торфу, збільшенні його товщини та висоти на поверхні болота відносно початкової поверхні ґрунту або початкового рівня водойми.

2. В розповсюдженні болота в ширину.

3. В поступовій зміні рослинності на поверхні болота.

4. В зміні гідрологічних умов і водного режиму болота.

5. В зміні рельєфу поверхні болота та утворенні особливої гідрографічної мережі.

6. В ерозійних процесах, що призводять до утворення на болотних масивах струмків та озер.

Розвиток болотних масивів на мінеральних ґрунтах може здійснюватися або шляхом поширення процесу заболочування від центральних ділянок зони заболочування до периферії (центрально - оліготрофний хід розвитку болотного масиву), або навпаки, від периферії до центру (периферійно - оліготрофний хід розвитку болотного схилу).

Центрально - оліготрофний хід розвитку властивий болотним масивам, що утворилися в замкнених безстічних або напівзамкненних (стічних) котловинах. Дно котрих характеризується загальним напрямком уклонів від периферії до центру западини.

Периферійно - оліготрофний хід розвитку властивий болотним масивам, що утворилися в умовах сильно пересиченої місцевості, в відносно вузьких долинах, що мають більш - менш значний уклін дна і сток води вздовж долини.

Сукупність рослинних асоціацій, що виникає при надмірному водно-мінеральному живленні, характерному для умов низинних боліт, утворює так звану евтрофну болотну рослинність.

Рослинність, що розвиваються на болотах в умовах бідного живлення мінеральними солями при водному живленні за рахунок атмосферних опадів і слабій проточності вод, що характерно для верхових боліт, називають оліготрофною болотною рослинністю.

Виділяють ще мезотрофну болотну рослинність, що об’єднує води болотних рослин не вимогливих до мінералізації болотних вод, які проростають на збіднених солями водах в умовах середньої та слабої проточності.

Евтофна, мезотрофна і оліготрофна рослинність боліт часто називається відповідно низинною, перехідною та верховою рослинністю.

При центрально - оліготрофному ході розвитку болотного масиву зміна евтрофної рослинності на мезотрофну, а потім оліготрофну проходить спочатку в центральних ділянках, найбільш віддалених від границь болотного масиву, з мінеральними землями.

На окраїнах масиву, в місці контакту із суходолом, евтрофна і мезотрофна рослинність зберігається часто для пізніх стадій розвитку масиву. якщо проточність води і мінеральне живлення на периферіях масиву, зменшується в незначній мірі і мінеральне живлення на периферії масиву зменшується в незначній мірі у процесі накопичення торфу.

При периферійно - олігарфіному ході розвитку болотного масиву зміна евтрофної і мезотрофної болотної рослинності спочатку проходить на периферії масиву, а лише потів в його центральних частинах.

8. 4. Гідрологічна роль боліт.

Гідрологічні властивості боліт дуже своєрідні. Це визначається тим, що в торфових болотах міститься від 89 до 94 % води по вазі і всього лише від 11 до 6 % сухої речовини. А в зв’язку з тим, що вода в болоті зв’язана сухою речовиною торфу, накопичені в болоті запаси води не можуть бути використанні як значне додаткове живлення річок.

Воду, що міститься в торф’яному болоті, можна розподілити на дві групи, які відрізняються характером зв’язку води з торфом:

1) вільну, що відділяється від торфу під дією сили тяжіння і стікає по уклону в канави та річки;

2) зв’язану з торф’яною масою, що не відокремлюється від неї під дією сили тяжіння.

Найбільша кількість води, що може утримуватися торфом називається повною вологоємкість торфу. Вологоємкість торфу складає від 750 до 900 кг / м³. Повна вологоємкість являється своєрідною межею: вся волога понад повної вологоємкості може бути порівняно легко відведена із болота по каналах і природних руслах; волого пристаня зволоження нижче повної вологоємкості, яка відводиться з великими труднощами і частково витрачається лише на випарування.

Про гідрологічну роль боліт довгий час існували різні думки. Із накопиченням данник спостережень більшість дослідників прийшло до висновку, що в умовах надмірного зволоження болота при наймі не зменшують величин середнього стоку. В умовах недостатнього зволоження болота, як і озера, можуть де що знизить величину стоку за рахунок більшого випарування з поверхні боліт в порівнянні з випаруванням з поверхні суші. А в загалі можна сказати про відсутність значного регулюючого впливу заболоченості території на річний стік.

Що до експериментальних значень, то болота зменшують як максимальний стік паводків та повеней за рахунок акумуляції значної частини води торфом, так і мінімальний стік за рахунок зменшення коефіцієнту стоку.

Осушення боліт не веде до різких змін річкового стоку. За даними спостережень, ці зміни в більшості випадків не перевищують точності розрахунків. Меженний і мінімальний стік під впливом осушення боліт і перезволожених земель де що підвищується, а внутрирічний розподіл стоку стає більш рівномірним.

Лекція № 9. ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАХОДІВ З ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА.

План лекції:

9. 1. Загальні відомості з використання заходів щодо охорони навколишнього природного середовища.

9. 2 Оцінка економічної ефективності природоохоронних заходів здійснюється за такими показниками.

9. 3. Умови скидання стічних вод в каналізацію та водоймища.

9. 4. Розрахунок еколого – економічних показників стічних перед скиданням або розчинення.