6. 2 Характеристика споживачів води
Основними споживачами води є сільське й комунальне господарство та промисловість. У сільському господарстві воду використовують для поливу рослин, напування й приготування корму для свійських тварин, у комунальному господарстві — для пиття та приготування їжі для людей, для задоволення їхніх санітарно-гігієнічних потреб, як теплоносій тощо. У промисловості воду використовують як сировину, реагент та розчинник для проведення різних технологічних процесів, а також для промивання сировини й продуктів тощо.
Усі галузі господарства за відношенням до водних ресурсів поділяють на користувачів і споживачів. Користувачі використовують воду як середовище або джерело енергії і не забирають її з джерел (водний транспорт, рибальство, туризм, спорт, гідроелектростанції тощо). Споживачі забирають воду з джерел і використовують її за призначенням (ниття, приготування їжі, вирощування сільськогосподарської продукції, здійснення технологічних процесів на виробництві, обігрівання приміщень тощо).
У багатьох випадках вода після використання частково або повністю повертається до джерел, але зі зміненою якістю. Найбільше (до 70 %) прісної води споживає сільське господарство. Особливо велика кількість води витрачається в зрошувальному землеробстві. Нині у світі зрошується близько 15 % площ усіх сільськогосподарських угідь (в 1970 р. - 235 млн. га). За деякими прогнозами, зрошуванні площі найближчим часом зростуть до 420 млн. га. Питоме споживання залежить від виду сільськогосподарських культур, фізико-географічних умов району, технічного стану зрошувальних систем і способу поливу. Як приклад наведемо норми зрошення деяких культур, м3 / га: зернові — 1500 … 3500, цукрові буряки — 2500 … 6000, багаторічні трави — 2000 … 8000, рис — 8000 … 15000.
Споживання води населенням характеризують питомим водоспоживанням, під яким розуміють добовий об'єм води в літрах, необхідний для задоволення всіх потреб одного мешканця міста чи села. Питоме водоспоживання в містах більше, ніж у селах, і значною мірою залежить від ступеня благоустрою (наявності водопроводу, каналізації, центрального водяного опалення тощо). Так, питоме водоспоживання для деяких міст становить, л / добу: Нью-Йорк — 600, Париж — 500, Москва — 400, Київ — 300, Лондон — 263. У великих містах з населенням понад 3 млн. чоловік добові витрати води сягають 2 млн. м3, а річні — близько 1 км3. При цьому використовується вода досить високої якості, що потребує складної технології водопідготовки.
Сільськогосподарське водопостачання – це комплекс заходів, за допомогою яких забезпечуються всі потреби у воді сільських населених пунктів та підприємств, які відносяться до населених пунктів. До цих засобів належать: добування води; підняття води насосним устаткуванням і транспортування її до місць споживання; розподіл її між споживачами з поліпшенням умов для більш зручного і доцільного постачання.
Мета водопостачання полягає в задоволенні зростаючих потреб споживачів у доброякісній воді; зменшенні кількості інфекційних захворювань; забезпеченні випуску, поліпшенні якості, зниженні собівартості сільськогосподарської і промислової продукції, сприянні збільшенню її кількості; забезпеченні потреб у воді під час гасіння пожеж; забезпеченні поливання присадибних ділянок, вулиць, зелених насаджень, теплиць.
За розрахунками вчених, використання необхідної кількості доброякісної води підвищує надої молока на 10 ... 15 %, дає приріст ваги великої рогатої худоби на 3 ... 5 %, приріст живої маси свиней на 8 ... 10 %, вівці на 20 %, а збільшення настригу вовни на 10 ... 35 % тощо.
Система сільськогосподарського водопостачання займає своє місце серед систем водоспоживання, водокористування і водовідведення (рис. 6. 1).
Згідно із законом України "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві України" намічено збільшити забезпеченість сільського населення комунальними послугами, високими темпами провадити будівництво упорядкованих житлових будинків, дитячих дошкільних закладів, клубів, а все це потребує централізованих систем водопостачання та каналізації.
Рис. 6. 1 Система сільськогосподарського водопостачання
У відповідності із "Комплексною програмою першочергового забезпечення сільських населених пунктів, що користуються привізною водою, централізованим водопостачанням на 2001 - 2005 роки і прогноз до 2010 року", яка схвалена постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2000 року №1735, передбачено побудувати і продовжити будівництво Роздольненського, Чорноморського, Ленінського, Білогорського, Керченського (Крим), Західного, Новомлинського, Щербаківського, Вільнянського, Лозоватського. Приморського, Пологівського, Центрального, Чернігівського (Запорізька обл.). Нікопольського, Слов'янського, Солоняно-Томаківського, Синельніківського, Великомихайлівського, Чаплинського (Дніпропетровська обл.), Кілійського, Дністровського, Татарбунарського, Суворовського (Одеська обл.), Єланецького, Казанківського (Миколаївська обл.) та багатьох інших групових і локальних водопроводів в усіх областях України.