5 Антимонопольне законодавство
Антимонопольне законодавство в Україні представлено Законами України: "Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності" (1992 р.), "Про захист від недобросовісної конкуренції" (1996 р.), "Про природні монополії" (2000 р.), "Про захист економічної конкуренції" (2001 р.), "Про Антимонопольний комітет України" (1993 р.) та ін. На початку 90-х рр. XX ст. головний наголос у вітчизняній антимонопольній політиці робився на подоланні й обмеженні монополізму, що було пов'язано з пануванням у тодішній українській економіці монополій як спадку колишнього соціалістичного господарства. Економічна політика України в той період закономірно набула форми антимонопольної політики. Після проведення радикальних реформ, приватизації та демонополізації ситуація у сфері конкурентних відносин в Україні кардинально змінилася. У нових соціально-економічних умовах основною проблемою антимонопольної політики стало не просто формальне усунення монополізму, а створення ефективного конкурентного середовища, здатного забезпечити стале економічне зростання і стабільне підвищення життєвого рівня народу. Це призвело до трансформації антимонопольної політики держави у конкурентну політику, а антимонопольне законодавство — у конкурентне законодавство. Стратегічною метою конкурентної політики є державна підтримка ефективної конкуренції та створення однакових умов для всіх агентів ринкових відносин. Треба сформувати таке середовище, в якому дії ринкових агентів, що порушують конкурентні правила, стають економічно невигідними.
За зловживання монопольним (домшуючим) становищем Законом України "Про захист економічної конкуренцп" встановлюються такі види вгдповідалъностг:
—штрафи;
—примусовий поділ монопольних утворень;
—адміністративна відповідальність;
—відшкодування завданих шкод.
Правовою базою конкурентної політики є конкурентне законодавство.
6 Конкуренція: віди, форми та методи.
Конкуренція (від лат. - стикатися, змагатися) - економічне суперництво між учасниками ринкового господарства за найбільш вигідні умови виробництва і збуту товарів і послуг, за здобуття найбільшого прибутку. Конкуренція - головна ознака ринкової економіки. Вона виступає як рушійна сила, що заставляє підприємця шукати шляхи для ведення свого бізнесу, піклуватися про подальший його розвиток. Конкуренція завжди пов'язана з обмеженням інтересів виробників. Внаслідок розподілу праці кожен з виробників зв'язаний і взаємодіє з іншими виробниками. В результаті виграють як окремих осіб, так і суспільство в цілому.
Види конкуренції:
Внутрігалузева боротьба між виробниками в одній галузі за найбільш вигідні умови виробництва і збуту продукції
Міжгалузева - конкурентна боротьба між виробниками в різних галузях
виробництва за найбільші прибутки, вигідне розміщення капіталу, ринки
Міжнаціональна конкурентна боротьба між країнами, що виробляють однотипну продукцію, за вигідні контракти, ринки
Методи конкуренції:
- Ціновий - здійснюється за допомогою регулювання цін: виробник встановлює ціни на свій товар нижче за ціни конкурентів, що може привести до розорення останніх.
- Неціновий - ведеться між виробниками шляхом додання виготовленій продукції неповторних особливостей: якісних, технічних, дизайнерських і таке інше
Форми конкуренції:
- Добросовісна (чесна) - заснована на дійсному поліпшенні властивостей продукції і чесному здобутті виробником переваг
- Недобросовісна (нечесна) - нецивілізована форма боротьби з конкурентами, заснована на здобутті комерційної вигоди за допомогою обману споживачів, партнерів, державних органів: дезинформація, економічне шпигунство, підкуп, переманювання фахівців і т.і.