7. Теоретичні положення до теми заняття
Мета заняття: Оволодіння студентами практичними методами визначення морфометричних елементів (характеристик) річкового басейну.
Звітність по роботі – звіт по роботі повинен мати результати вимірювань розрахунків та побудов.
Геоморфологія – геолого – географічна наука про форми земної поверхні (рельєфу) і Землі у цілому, їх поширення, зовнішній вигляд, еволюцію і закономірності географічного поширення.
Морфологія ґрунту – розділ ґрунтознавства, що вивчає зовнішні ознаки ґрунтів як відображення їх внутрішніх генетичних властивостей, режимів, сучасних і колишніх процесів та умов формування.
Розрізняють фізико – географічні і морфометричні характеристики річкових басейнів.
Характеристики морфометричні – кількісне вираження розмірів долини, русел річок, руслових утворень, чаші озер, боліт та їх водозаборів (наприклад, ширина русла, площа водозабору, звивистість русла, довжини берегової лінії озера і таке інш.).
До морфометричних характеристик басейнів належать параметри річкового водозбору.
Річковий
басейн в плані має складну форму, яка
окреслена водорозподільною лінією.
Відношення довжини водорозподільної
лінії
до
довжини окружності кола, площина якого
дорівнює площині річкового басейну,
має назву коефіцієнту розвитку
водорозподільної лінії. Позначив
коефіцієнт розвитку водорозподільної
лінії через
отримає
наступне рівняння для його визначення:
.
(7. 1)
Коефіцієнт розвитку водорозподільної лінії через для басейнів річок розташованих на території Європи змінюється орієнтировко від 1,3 … 2,6. Для басейнів річок близьких за формулою до форми кола, з малим розвитком водорозподільної лінії = 1.
В якості морфометричного параметру може бути використано відношення довжини басейну до його середньої ширини (відношення площини басейну до його довжини). Більш зручним параметром є безрозмірне відношення, яке визначається за формулою:
,
(7. 2)
де
- довжина річки, м.
В
середньому для більшості річок
= 0,35. Для порівняно невеликих річок (
км2)
може збільшуватися до 0,6 і більше. Верхнє
теоретичне значення
= 1,0. Близьке до одиниці значення
можливо отримати штучним шляхом,
представив басейн в лабораторних умовах
у вигляді квадрата, а русло прямолінійним
в напрямку похилу басейну. Внаслідок
того, що прямолінійне русло не може бути
в алювіалі, параметр
в природі завжди менше одиниці.
Витягнуте положення форми рельєфу із загальним похилом тальвега являють собою долини. На схилах долин рідинні осади збираються в струмки і даль в більш крупні водотоки на дні долин. В залежності від походження від походження долини рідинні осади збираються в струмки а більш крупні у водотоки на дні долин.
В залежності від походження долин їх поділяють на тектонічні, вулканічні, льодовикові та ерозійні.
За формою профілю поперечного перерізу розрізняють наступні типи долин: каньйоні, ущелья, трапецеїдальні та у вигляді корит. В долинах з широким дном можуть утворюватися річкові тераси:
- акумулятивні в наслідок врізання річки у свої відкладення;
- ерозійні внаслідок впливу річкового потоку в кореневі породи.
Тераси є формами рельєфу долин часто у вигляді ділянок розташованих горизонтально на похилах долини. В загальному вигляді вони утворюються в наслідок поперемінної появи ерозійних і акумулятивних процесів. Рахунок терас зазвичай проводять від русла річки. Дно пойми річки називають поіменною терасою.
Терасування схилів – штучна зміна поверхні схилів для боротьби з водною ерозією ґрунту, кращого їх використання під сільськогосподарські та лісові культури.
Тераси надзаплавні – річкові тераси, що височать над заплавою і відокремлені від неї та одна від одної уступами. Рахунок терас іде знизу вверх. Першою терасою вважається перша надзаплавна.