2.3.7. Органи чуття

За розвитком органів чуття свійський кінь, як й дикий, залишається дуже чутливою твариною.

Зір. Дикий кінь характеризується далекозорістю, але свійські коні втратили гострий зір та погано бачать дальше 500 м. Короткозорість свійських коней є причиною їх лякливості. Однак завдяки розставленим по бокам очам, рухливості голови та шиї вони можуть легко бачити навкруги себе майже на 360°. Монокулярні очі коня приймають багато світлових променів та розрізняють кольори, фігури та найдрібніші деталі навіть у ночі. Сонячне світло не осліплює коня і він не реагує на нього прикриванням вій. А випасання та поїдання корму конями уночі – звичайне природне явище. У зв’язку з особливостями анатомічної будови ока оцінка просторових ситуацій у коня ускладнена (надівають шори та наочники).

Коні можуть мати недоліки та вади розвитку органів зору. До них відносять катаракту та кератит, внаслідок яких виникає більмо. При огляді очей у першу чергу необхідно встановити як кінь реагує на світові подразнювачи, як добре він бачить, як змінюються зіниці залежно від різного освітлення. Очі ретельно роздивляють з метою виявлення травматичних пошкоджень, наявності на рогівці білих плям, коринок, більма, рухливості зіниці. Коні з нерухомою зіницею можуть бути сліпими. Дуже випукле око може бути причиною короткозорості. Коні з „сорочачім оком” часто мають послаблений зір.

Слух у коней розвинений краще ніж зір. Подібно всім однокопитним, кінь має особливі надгортанні мішки, які наповнені повітрям. Вони з’єднуються з носовою порожниною та вухом, що, вірогідно, сприяє тонкому слухові. Слух у коня краще, та межі його вищі, ніж у людини.

Кінь сприймає та розрізняє найтихіший шурхіт та ультратихіші звуки (далеке наближення літаків, гірських лавин, обвалів та ін.). Вушні раковини його безперервно рухаються у напрямку звукових хвиль. Нерухомі вуха є свідоцтвом про глухоту. Коні добре розрізняють звуки, здатні диференціювати їх за частотою в широкому діапазоні. Вони спізнають голос, навіть ходу обслуговуючого персоналу. В них легко виробляються слухові рефлекси, та вони легко вчаться виконувати команду, розрізняти сигнали труби та, навіть тон голосу. Від підвищеного тону тренера в коней іноді стає частішим пульс.

При огляді та проведенні оцінки екстер’єру коней важливо також оглядати вуха. Слабка або повна нерухомість вух може бути ознакою паралічу відповідних м’язів та, як правило, це пов’язано з послабленим слухом або повною глухотою. Можливі розриви та обморожування вух.

Нюх у коней дуже гострий та розвинений краще, ніж у інших сільськогосподарських тварин. Подібно до собаки, кінь обнюхує все та за запахом добре розрізняє корма, визнає предмети свого догляду (збруя, відро та ін.); за запахом кобила визнає своє лоша, лоша – мати, жеребець розрізняє кобил у стані охоти. На гостроту нюху у коней впливають зовнішні фактори (атмосферний тиск, вологість, температура та ін.).

Смак у коней, як і в інших травоїдних тварин, дуже розвинений, але тісно пов’язаний з нюхом і тому більш тонкий, ніж у інших видів сільськогосподарських тварин. Коні виявляють велику розбірливість до кормів, не їдять багато видів трав, обминають на пасовищах неїстівні рослини та відмінно вибирають з годівниці насіння саме вівса. При виборі конем їжі водночас з органами смаку відповідні сигнали їм надають органи зору, нюху та дотику.

Чуття дотику. Рецептори, що сприймають дотик, тепло, холод, біль, розташовані у шкірі, але їх кількість на різних ділянках тіла неоднакова. Найбільш чутлива рогівка ока, губи, вуха й пах. Особливо розвинена у коней тактильна чутливість, тому тварина відчуває навіть дотик мухи, що сідає на шкіру. Кінь сприймає дотик всією поверхнею тіла, в т.ч. шкірою, копитами, та, особливо гостро, губами. На чутті дотику засноване управління конем. Завдяки гостроті тактильного відчуття вони можуть диференціювати найдрібніші зміни в управлінні та випрацювати умовні рефлекси. Приємне для коня поглажування по шиї, наприклад, після правильного стрибка через перешкоду, сприймається ним як похвала, що також засноване на підвищеному чутті дотику. Коні більш чутливі до дії шпор, ніж до удару батога. Твариною, що не відчуває дію шпори („зашпорений”), важко управляти.

Підвищеною чутливістю відрізняються губи коня, особливо верхня, яка має багато нервових закінчень та дотичні волоски. Цим користуються для фіксації коней при важких операціях (накладають закрутку на верхню губу).

Навколо очей у коня розташовані чутливі щетиноподібні волоски, які пов’язані з нервовими закінченнями. Вони виконують роль відчуття предметів, яких кінь не бачить у темряві. У коней дуже розвиненого чуття дотику копитами, що мають багату іннервацію під роговою капсулою. Це надає можливість добре відчувати дорогу, тобто, як би “бачити ногами”.