2.3.5. Органи кровообігу

Серце. Розташоване воно у грудній порожнині коня між 3 та 6 ребрами та двома легенями. За розмірами серце коня більше, ніж серце інших сільськогосподарських тварин. Його маса в середньому складає 3,5-4,5 кг. У чистокровних верхових жеребців Екліпса та Будинка, що мали видатну роботоздатність, маса серця складала 7-8 кг. Порівняно з ваговозами абсолютна маса серця у швидкоалюрних коней менша, а відносна (на 100 кг живої маси), навпаки, більша.

Одним з показників функціонального стану серцево-судинної системи коня є пульс. В спокої у здорового коня частота його становить 28 - 44, у ослів та мулів - 40-50 ударів за хвилину. Пульс коня визначають на підщелепній та хвостовій артеріях, артерії путового суглоба та в деяких інших місцях. Частота пульсу змінюється залежно від віку, статі, жеребності у кобил, стану здоров’я коня, умов його роботи, тренованості, темпераменту. На частоту пульсу також впливають прийняття корму та температура зовнішнього середовища. У молодих коней пульс частіший, ніж у старших; у швидкоалюрних у стані спокою звичайно рідший, ніж у крокових. У більш тренованих коней та коней, що мають високу роботоздатність, у стані спокою пульс звичайно рідший. При швидких рухах, на роботах зі значним навантаженням, при нервовому збудженні, підвищені температури тіла та при захворюваннях число ударів пульсу коня може зростати до 120-130 ударів за хвилину.

Частоту пульсу коня використовують також як важливий клінічний показник його здоров’я, тренованості, напруження у роботі та втоми після неї. За збільшенням пульсу після випробувань, а також за швидкістю його відновлення відносно значення у стані спокою визначають ступінь тренованості та роботоздатності коня. Тривалість відновлення нормального пульсу буде тим більшою, чим більш інтенсивною була робота та чим менше був підготовленим до такої роботи кінь. Серцево-судинна система коня, взагалі, характеризується дуже великими резервами, які при достатній його тренованості забезпечують збереження роботоздатності на швидких рухах.

Кількість крові, яка надходить у аорту при кожному скороченні серця, називають ударним або систолічним об’ємом серця. В коней у стані спокою він становить 450-900 мл, при швидких рухах - 1500-2000 мл. Кількість крові, що надходить за 1 хвилину із шлуночків серця у судинну систему, визначає хвилинний об’єм серця. У спокої у коней він становить 15-40 л, при рухах – 150-250 л. В процесі тренування ударний та хвилинній об’єми серця зростають. Загальна швидкість кровообігу в коней на швидких алюрах та під час роботи збільшується внаслідок більш частого пульсу, підвищення його ударної сили та залучення резервів крові у серцево-судинну систему. Кількість крові в розрахунку на 100 кг живої маси, що циркулює в організмі коня, у стані спокою складає в середньому 7,5 л при рухах – до 10 л. Повне коло кровообігу у коня в стані спокою здійснюється за 25-32 секунди.

Під час скорочення серця артеріальний тиск у коня зростає. Найбільшої величини він досягає під час систоли серця, тому й називається систолічним або максимальним. Наднизький тиск крові у артеріях спостерігається під час діастоли. Його називають діастолічним або мінімальним. Нормативи кров’яного тиску коня: максимальний - 110-120, мінімальний - 35-50 мм ртутного стовпа. Артеріальний тиск у коней вимірюють на хвостовій артерії осцилометрами та осцилографами. Найсуттєвіший вплив на зміни артеріального тиску у коней мають об’єм та інтенсивність їх роботи, а також тренованість. Тому показники артеріального тиску коней після навантаження порівняно з їх показниками у стані спокою можуть бути використаними для визначення ступеня тренованості коня та відповідності певного навантаження його фізичному стану.

Серцево-судинна система коня може зазнати багатьох захворювань (перикардит, міокардит, ендокардит, неврози, аневризми, атеросклероз, ожиріння, розширення та звуження судин, емболія, флебіти, а також різні пошкодження із зовнішніми та внутрішніми кровотечами). Діагноз та лікування захворювань та пошкоджень здійснюють ветлікарі.

Кров та гематологічні показники. Кров здійснює основну дихальну функцію шляхом транспортування до м’язів кисню з легень та виділення з них вуглекислого газу. На долю крові у коней припадає 7-11% їх живої маси. Встановлено, що швидкоалюрні коні порівняно з кроковими мають відносно більше крові (в процентах до живої маси), до того ж вона в них містить більше сухої речовини, еритроцитів та гемоглобіну.

Так, за даними О.Г. Кудряшова (1973), у коней чистокровної верхової породи кількість крові складає в середньому 9,7% від живої маси, еритроцитів – 9,2 млн., а концентрація гемоглобіну 16,0 г %, а у ваговозів відповідно 6,6 %, 8 млн. та 12,8 г %.

У коней різних напрямків використання відмічають значну різницю складу білків сироватки крові. У коней верхових порід на одиницю маси припадає більша кількість альбумінів та білків плазми. Сироватка крові коней ваговозних порід містить більше глобулінів, в тому числі гамаглобулінів, але на одиницю їх живої маси припадає менше плазмового білка. Така суттєва різниця показників крові у коней різних типів та порід виникла в процесі спеціалізації їх робочої продуктивності. В зв’язку з інтенсивною роботою та великими енергетичними витратами для коней верхових порід властиві підвищена забезпеченість організму кров’ю, еритроцитами, гемоглобіном та значний резерв плазмового білка (у першу чергу, альбумінів). Але організм коней упряжних порід, що виконують більш різноманітну, хоча й тривалу роботу при менших енергетичних витратах, відносно бідніший на кров, еритроцити та гемоглобін, а також на плазмовий білок, який більшою мірою складається з гемоглобінів.

Під час роботи у чистокровних верхових коней спостерігаються значні зміни вмісту еритроцитів та гемоглобіну, кількість яких в крові коней саме цієї породи особливо висока. У верхових коней найвищі зміни морфологічних показників крові спостерігаються під час перегонів та скачок. У коней, що мають найкращі результати під час випробувань, відмічають значне збільшення кількості еритроцитів та гемоглобіну. Однак, під час їх відпочинку показники крові відновлюються до норми швидше, ніж у коней, що показали середні результати.

Так, у верхових спортивних коней після помірної роботи вміст еритроцитів та гемоглобіну в крові збільшується в середньому на 20-22 %. Через годину після роботи ці показники знижуються, перевищення порівняно початкових даних у стані спокою складає лише 4-6 %.

Швидкість осідання еритроцитів у коней в процесі тренінгу і після роботи з середнім навантаженням знижується. Резервна лужність під час роботи значно знижується, при цьому, у тварин, що показали кращі результати на випробуваннях, зниження найменш значні. Кількість лейкоцитів в 1 мм³ крові коней у стані спокою коливається у межах 6-10 тис.; після роботи вона підвищується несуттєво, але це триває й під час відпочинку. Через годину після роботи у спортивних коней вміст лейкоцитів перевищує початкові дані в середньому на 21% (А.А.Ласков, 1968).

Значну кількість досліджень було присвячено встановленню зв’язку між гематологічними і біохімічними показниками крові коней та їх жвавістю. Такий зв’язок відмічався у коней в межах окремих порід. Однак, коефіцієнти кореляції між гематологічними показниками та жвавістю у більшості випадків були низькими. В зв’язку з цим, прогнозування жвавості за гематологічними показниками в кожному конкретному випадку не може бути об’єктивним.

Сироватка крові коней характеризується великою різноманітністю поліморфних білків. Їх склад протягом життя не змінюється. Таким чином, є можливість встановити або уточнити походження коня. При цьому з білків сироватки крові коня, походження якого встановлюють, виключають білки, які виявлено у матері. Батьком вважають того жеребця, в крові якого знайдено решту білків.

Слід мати на увазі, що кров коней за складом дуже змінюється залежно від стану здоров’я, віку, статі, нервової та мускульної діяльності, фізичного стану, умов годівлі, сезону року, клімату, висоти над рівнем моря та ін. Тому, за показниками крові ніколи не слід робити поквапливих зоотехнічних висновків.

Температура тіла. У коней, як у теплокровних тварин, підтримується майже постійна температура тіла. Нормальна температура, яку вимірюють ректально, у дорослого коня складає 37,5 - 38,5°. Але вказаний показник може змінюватися під впливом деяких факторів (вік, навантаження, умови оточуючого середовища, час доби, стан здоров’я та ін.) Так, у лошат температура тіла звичайно на 1-2° вища, ніж у дорослих коней. Поверхнева температура тіла коня залежить від місця вимірювання: чим далі від тулуба, тим вона нижча. Під час м’язової діяльності температура тіла декілька підвищується (на 1 - 2°) та досягає максимальних величин у тих місцях, де мускулатура приймає найбільшу участь у роботі (стегна, груди, плечі).

Деякий вплив на температуру тіла коня також має температура повітря та його відносна вологість. Якщо простежувати коливання температури тіла коня протягом доби, то можна відмітити, що вона вранці нижча, ніж ввечері. Змінюється вказаний показник також при споживанні кормів, при проявах активності коня, порушенні здоров’я.

Підвищення температури тіла в процесі фізичного навантаження залежить від тривалості роботи, її інтенсивності та ступеню тренованості коня. При проведенні контролю тренованості коней показник температури тіла використовують в числі інших. При цьому проводять вимірювання вранці до годівлі в стані спокою, а також безпосередньо після дозованої роботи або змагань та через певний час після навантаження. У добре тренованих коней після дозованого навантаження температура тіла підвищується до 38,5-39,0 ^оС, але через 30 хвилин вона знижується на 90-100% (порівняно з недостатньо тренованими, в яких зниження відбувається лише на 65-70%). При проведенні досліджень під час змагань вимірювання проводять безпосередньо після фінішу та через 10 хвилин. У добре тренованих коней температура тіла підвищується до 40,0-41,5^о С, але через 10 хвилин знижується на 25-30% (на відміну від недостатньо тренованих, у яких вона підвищується до 40,5-42,0 ^оС, але знижується лише на 10-15%, а іноді, навпаки, продовжує дещо збільшуватися).

У стані спокою температура тіла у ваговозів декілька вища, ніж у швидкоалюрних коней, а серед верхових та рисистих коней вона нижча у більш коней з підвищеною роботоздатністю.