2.3.4. Органи дихання

Органи дихання коней мають ряд особливостей, пов’язаних з рухливістю цього виду тварин. По ходу дихального тракту виділяють носову порожнину, гортань, трахею з бронхами та легені.

Ніздрі регулюють надходження повітря у дихальні шляхи коня. Завдяки наявності рухливих крилоподібних хрящів (хропців) вони при активних рухах або роботі коня можуть дуже розширюватися, а у стані спокою звужуються. За рухами ніздрів та здухвин підраховують частоту дихання коня.

Носова порожнина у коней дуже містка, її слизова оболонка має багату кількість кровоносних судин та закінчення нюхового нерву. В носовій порожнині повітря, яке вдихається, очищується від сторонніх домішок та зігрівається. Таким чином, носова порожнина приймає участь в теплорегуляції організму коня.

Дихальні шляхи коня відокремлюються від ротової порожнини піднебінною занавіскою (завіскою). Коні дихають лише через ніздрі. Через рот вони дихати не можуть, оскільки піднебінна завіска під час дихання та прийняття корму відокремлює ротову порожнину від дихальних шляхів.

У коня є особливі міхури, що містять запас повітря. Вони розташовані над гортанню та глоткою.

В ділянці гортані коня розташовані голосові зв’язки, їх коливання зумовлює іржання. Западання черпакуватого хряща гортані викликає ваду дихання – свистячу задуху або рорер, який можна визначити за хриплим диханням коня тільки під час або безпосередньо після рухів (на корді по колу, угору риссю або галопом, при стрибках через перешкоди). Подразнення гортані притискуванням рукою допомагає виявленню цієї вади. Схильність до рорера успадковується.

Легені коня мають масу 4,5 – 6,5 кг, їх місткість у стані спокою становить 40-45 л. У ваговозів їх відносна маса менша, ніж у швидкоалюрних коней (табл. 3).

Таблиця 3

Відносна маса та місткість легенів

коней різного напряму використання

(за А.С. Красниковим, 1973)

Показники на 100 кг живої маси коня	Коні крокові	Коні швидкоалюрні
Маса легенів, кг	1,02	1,07
Місткість легенів, л	6,95	8,87

У стані спокою дихальні рухи коня (вдих та видих) ритмічно повторюються один за одним; їх кількість в нормі становить 8 – 16 разів за хвилину.

Потреби організму коня на кисень, що надходить в процесі дихання, залежить від його типу та породи, а також від швидкості рухів. При швидких рухах кількість дихань у коней може збільшитися у 8 разів та досягати 120 за хвилину. Швидкоалюрні коні у стані спокою дихають рідше (8-12 разів за хвилину), ніж масивні ваговози (12-16 разів за хвилину), але при рухах перші з них мають більші частоту дихань, ємність вдихів та інтенсивність газообміну.

У стані спокою кінь вдихає 5-6 л повітря за один раз. При швидких рухах ємність вдиху збільшується в 2-3 рази. Кількість повітря, що проходить через легені за 1 хвилину, складає хвилинний об’єм легеневої вентиляції. Він залежить від величини вдиху та частоти дихання. Хвилинний об’єм легеневої вентиляції в коня у стані спокою складає 40-60 л. При швидких рухах (під час скачок та бігів), він може доходити до 2000 л (Г.Г. Карлсен, 1978).

Коні мають дуже широкі дихальні резерви та користуються ними під час рухів, що сприяє їх роботі. Добре треновані коні та коні з високою роботоздатністю можуть під час рухів „з відкритим диханням” збільшити місткість легенів в 2-3 рази, частоту дихань – в 5-7 разів, легеневу вентиляцію – в 10-12 разів. Порівняно з відповідними показниками у спокої, легенева вентиляція коня, який рухається під вершником, збільшується на кроці в 4-6 разів, на рисі – в 6-8 разів, на галопі - в 12-15 разів. (А.А. Ласков, 1982). При швидких рухах потреба організму коня в кисні може збільшитися у 15-17 разів. У цьому випадку кінь відчуває нестачу кисню – гіпоксію, та у нього спостерігається розвиток так званої кисневої заборгованості, або” кисневий борг”. Після легких та помірних навантажень „кисневий борг” ліквідується протягом декількох хвилин, але важкі роботи вимагають більше часу на його ліквідацію. Посилення вентиляції легень та прискорений кровообіг у коня на швидких алюрах більшою або меншою мірою компенсують посилену витрату та нестачу кисню. Опір організму коня гіпоксії на швидких рухах залежить від можливостей регуляції його дихання та кровообігу. Такі можливості можуть бути поширеними під час тренувань.

Частоту дихання коня поряд з іншими клінічними показниками використовують для оцінки функціонального стану, ступеню тренованості та характеру реакції коня на те чи інше навантаження під час тренувань, виступів у змаганнях та іподромних випробувань. Вивчення цього показника у коней в стані спокою, після дозованого та максимального навантаження дозволило виявити певні закономірності його зміни залежно від стану тренованості коня (табл.4).

В зв’язку з підвищеною функцією системи органів дихання носова порожнина та дихальні шляхи коня можуть зазнавати запалень, катарів, гайморитів. Можуть виникнути кровотеча, виразки від миту, сапу та інші захворювання, часто спостерігаються застудні захворювання на трахеїти, бронхіти, плевропневмонії та інші.

Вадою дихання коня є запал, або емфізема легень, що уявляє собою хронічну задуху у стані спокою та при рухах. При цьому спостерігаються часте та переривчасте дихання, що помітно по відкритих ніздрях, спазматичних рухах здухвини з утворенням особливого запального поглиблення

(жолобини) за останніми ребрами, яке виступає наприкінці кожного вдиху. Таке важке дихання обумовлюється

Таблиця 4

Частота дихання та її зміни у спортивних

коней різного ступеню тренованості

(за К.Б. Свечиним, І.Ф. Бобильовим, 1992)

Ступінь тренованості	Число дихань за хвилину	Закономірність зміни показника залежно від функціонального стану та ступеню тренованості
В стані спокою
Добре треновані	6-12	З мірою погіршення функціонального стану та тренованості збільшується
Недостатньо треновані	10-18	З мірою удосконалення функціонального стану та тренованості знижується
Після дозованого навантаження
Добре треновані	22-32	До 30 хвилин після роботи знижуються на 90-100%
Недостатньо треновані	32-48	До 30 хвилин після роботи знижуються на 65-70%
Після змагань
Добре треновані	72-104	До 10 хвилини після змагань знижуються на 25-30%
Недостатньо треновані	62-100	До 10 хвилини після змагань знижуються на 10-15%; іноді, навпаки, продовжують декілька збільшуватися

патологічними змінами легень (альвеоли розширюються, стають твердими, втрачають еластичність та здатність до нормального газообміну). Виникає запал внаслідок перевантаження тварин при рухах або напування „гарячих” коней. Коні із запалом вранці сухо кашляють, швидко пітніють та худнуть. Часто можна відчувати неприємний запах повітря, яке видихає кінь. Ця вада не підлягає лікуванню.