3.1.5. Оцінка екстер’єру та

КОНСТИТУЦІЇ

Мета: оволодіти практичними навичками та досвідом оцінки екстер’єру та конституції коней (заняття в умовах виробництва).

Зміст теми

Оцінка за екстер’єром та конституцією входить до числа ознак комплексної оцінки коней. Окомірна оцінка коней за статями проводиться за трьома групами ознак:

І – голова, шия, тулуб;

ІІ – кінцівки;

ІІІ – конституція, будова тіла, мускулатура, сухо

жилки, зв’язки, темперамент.

Характеризують і оцінюють екстер’єр підкресленням у бланках бонітування назв статей, ступеня їх вираженості і варіантів відхилення від нормального стану.

Статям надають відповідну оцінку: дорн – 2 бали, задовільно – 1 бал, погано – 0 балів. Сума балів окремих статей виражає оцінку за групу ознак. Загальну оцінку екстер’єру визначають мінімальною сумою балів за відповідну групу ознак.

Коні з такими вадами, як жабка, шпат, курба, рорер, при бонітуванні не можуть бути оцінені вище ІІ класу, однобічні криптирхи – не вище І класу при умові високої роботоздатності.

Методичні рекомендації

При відборі коней для будь-якого призначення огляд коня доцільно проводити спочатку в деннику або стійлі, бажано під час прибирання денників та годівлі. Це дасть змогу простежити, як кінь споживає корм, побачити його поведінку відносно людини, простежити дурні звички та шлунково-кишкові захворювання.

При виведенні коня зі стайні його слід зупинити для огляду очей, ніздрів, зубів, рота, ганашів, підщочини та потилиці.

Потім слід оглянути коня під час виводки, оцінюючи загальний вигляд та детальне описання статей. Загальний огляд слід проводити з відстані 6-7 кроків, не підходити занадто близько. Порядок огляду визначено у відомості.

Завдання

1. Провести описання та оцінку екстер’єру коня:

порода - _______________________________,

кличка - _______________________________,

походження – б.______________ - м. _____________,

рік народження - _____________.

Ступінь вираженості статей та їх оцінку занести до

відомості („Робочий зошит”, с. 20-21).

Контрольні питання

1. При наявності яких вад екстер’єру коня відносять не вище, ніж до ІІ класу?

2. Чи можна у племінній роботі використовувати жеребця-плідника, якщо від однобічний крипторх?

3. Назвіть чергу огляду коня.

4. Як визначити темперамент коня?

Література: 1, с. 27-40; 2, с. 50-65; 3, с.71-103; 4, с.80-183;

5, с. 50-69; 6, с. 3-4; 7, 24-30; 8, с. 33-41;

9, с. 20-21.

3.2. Модуль 3

„ ОГЛЯД, ОПИСАННЯ ТА

ФОТОГРАФУВАННЯ КОНЕЙ”

3.2.1. Масті, відмітини та прикмети

Мета: вивчити ознаки та назви мастей коней, навчитися їх

визначати; засвоїти правила описування відмітин та

прикмет.

Зміст теми

Масті, відмітини та прикмети коней є головними розпізнавальними ознаками, які допомагають відрізняти коней між собою. Ці ознаки повинні точно, одноманітно, стисло відмічатися при проведенні інвентаризації, в документах зоотехнічного і ветеринарного обліку коней. Вказані ознаки мають важливе ідентифікаційне значення, тобто встановлення відповідності коней з поданими документами.

В кіннозаводстві описують (перевіряють) масті та відмітини на 3 добу після народження лошати, при його відлученні від матері, бонітуванні, реалізації, відправленні на іподром та внесенні до заводської і Державної книги племінних коней.

Масть визначається кольором покривного волосся голови, шиї, тулуба й кінцівок та захисного волосся гриви, хвоста, щіток коней.

Пігменти, що зумовлюють колір шкіри та волосу у ссавців, відносять до одної групи хімічних речовин, яку називають меланіном. Схема його утворення така: з амінокислоти фенілаланіну, що надходить в організм коня з кормами, синтезується амінокислота тирозин, яка під дією певних окислювальних ферментів перетворюється у пігмент меланін та гормон щитовидної залози тироксин. Відомо, що альбіноси на мають ферменту тирозинази.

Існує два види меланіну: еумеланін (пігменти зерна чорного й коричневого кольору, погано розчиняється в лугах) та феомеланін (пігменти зерна червоного кольору, добре розчиняється в лугах). Меланін утворюється спеціальними клітинами шкіри.

Серед свійських коней спостерігається велика різноманітність мастей. Це залежить від наявності чи відсутності забарвлення покривного та захисного волосся, виду, концентрації, рівномірності та характеру розподілу меланіну, глибини відкладення пігментних зерен у волоссі та кольору шкіри коня, яка може бути чорною або рожевою. У коней заводських порід розрізняють 5-6 мастей рівномірного забарвлення.

Умовно масті коней можна поділити на 5 груп:

• однокольорові (ворона, руда, солова, бура);

• двокольорові (каракова, гніда, булана, ігренева);

• змішані – білого та забарвленого волосу (сіра, чала);

• плямисті (ряба, чубара);

• зонального забарвлення (савраса, мишаста).

Ознаки мастей надано в таблиці 8.

При визначенні мастей слід відмічати такі відтінки та особливості мастей коней: світлий або темний відтінок, якщо він ясно виражений; золотистий, сріблястий, муаристий; сивину – по тулубу, боках, пахах, ріпиці хвоста; підпалини (посвітління у коней гнідої та рудої мастей в пахах, на сідницях, навколо очей, на кінці морди –„лисячий ніс”); підласину (посвітління низу черева); посвітління кінцівок (особливо у рудих та сірих коней).

Таблиця 8

Ознаки мастей коней

Назва масті	Забарвлення волосу
1	2
Ворона	Голова, тулуб, кінцівки, грива і хвіст чорні. Іноді кінці волосся буріють, а масть визначається як „ворона в загарі”.
Каракова	Голова, тулуб, кінцівки, грива і хвіст чорні, навколо очей, на кінці морди, за ліктем, в паху – коричневі „підпалини”.
Гніда	Голова і тулуб коричневого забарвлення різноманітних відтінків; грива, хвіст і кінцівки до або вище зап’ястків та скакальних суглобів чорні. Якщо черево і кінцівки світліші, в пахах, на морді посвітління – масть визначають як гніда підласа.
Булана	Голова і тулуб жовто-пісочного, іноді темно-пісочного кольору; грива і хвіст чорні, кінцівки до або вище зап’ястків та скакальних суглобів чорні або темні, по спині може бути темна смуга - ремінь; на кінцівках можуть бути зеброїдні смуги.
Руда	Голова, тулуб та кінцівки рудого кольору, грива і хвіст того ж кольору або декілька світліші або темніші.
Ігренева	Голова, тулуб та кінцівки бурі (шоколадного кольору) або руді (каштанового кольору), грива і хвіст значно світліші, ніж тулуб, димчасті або майже білі.
Солова	Голова, тулуб та кінцівки світло-пісочного або кремового кольору, грива і хвіст такого самого кольору, або світліші, ніж тулуб.
Каура або рудо-савраса	Голова, тулуб та кінцівки світло-руді, бляклі, з посвітлінням біля очей, на кінці морди, в пахах та череві. Грива і хвіст складаються з неоднаково забарвленого рудого та бурого волосся. Повздовж спини та крупу темний ремінь. На лопатках можуть бути темні плями, на передпліччях і зап’ястках - зеброїдність.

Продовження табл. 8

1	2
Савраса або гнідо-савраса	Голова і тулуб, подібно, гнідої, коричневого кольору, але бляклого, з посвітліннями біля очей, на кінці морди, в пахах і на череві; грива і хвіст чорні з домішками бурого волосся. По спині чорний ремінь, на лопатках можуть бути темні плями, на передпліччях і зап’ястках – зеброїдність.
Мишаста або вороно-савраса	Тулуб мишиного або зонального кольору, голова, грива, хвіст і кінцівки нижче зап’ястків та скакальних суглобів темні або чорні; по спині чорний ремінь, на лопатках можуть бути темні плями, на передпліччях – зеброїдність.
Сіра	Голова, тулуб та кінцівки вкриті сумішшю забарвленого та світлого волосся; грива, хвіст і кінцівки можуть бути світліші або темніші, ніж тулуб. Лошата народжуються з забарвленням, яке наближається до вороної, гнідої та рудої мастей. З віком вони стають сірими різного відтінку або сірими в „яблуках”, потім – світло-сірими або майже білими, іноді з крапками темного волосся – „у гречку”.
Біла	Голова, тулуб, кінцівки, грива і хвіст у білонароджених лошат білого забарвлення, яке не змінюється з віком. Шкіра темна, у альбіносів шкіра та очі рожеві.
Чала (рудо-чала, вороно-чала, гнідо-чала, булано-чала та ін.)	Природжений домішок білого волосся на тулубі рудої, вороної, гнідої, буланої та інших мастей, яке не змінюється з віком. Голова та кінцівки зберігають забарвлення основної масті.
Ряба (рудо-ряба, гнідо-ряба, булано-ряба та ін.)	Великі білі плями (рябини) на тулубі та кінцівках вище зап’ястка та скакального суглоба коней рудої, вороної, гнідої, буланої та інших мастей.
Чубара	Маленькі або середньої величини руді, чорні або коричневі плями на білому, або плями світлого забарвлення на темному тулубі або смуги світлого забарвлення на темному тулубі.

Відмітини – це природжені плями чи смуги різної величини та форми на голові та кінцівках коня. Вони допомагають відрізняти коней однакової масті між собою, тому що відмітини у коней не ідентичні.

Білі відмітини голови: сивина, зірка (пляма на лобі), проточина (на переніссі), лисина, білізна між ніздрями та на губах. Зірка може мати форму кола, еліпса, трикутника, ромба, напівмісяця (відкритим боком догори чи донизу, вліво чи вправо). Проточина буває вузькою чи широкою, рівною чи хвилястою, суцільною або переривчастою, зміщеною ліворуч або праворуч, може закінчуватися на переніссі або на верхній губі. На губах, по морді, навколо очей, ануса, під ріпицею, в паховій ділянці, біля ніздрів бувають біло-рожеві (тільні) плями депигментованої шкіри. Їх також записують і зазначають форму, розмір та місце знаходження (табл. 9).

Це в повній мірі стосується відмітин тулуба. Білі плями, що створилися внаслідок травм шкіри сідлом, підпругою, хомутом, відмітинами не вважаються.

Білі відмітини кінцівок: білі копита, світлі смуги на темних копитах, білізна в п’ятці копита, по вінчику, с захопленням путового суглоба, бабки, п’ястка, до зап’ястка, до скакального суглоба та вище і т.п.

Білі відмітини кінцівок, частіше, задніх, зустрічаються у коней всіх мастей, але найчастіше у світлих, в тому числі рудих і сірих. У відповідних документах зазначаються колір копитного рогу, смугастість копита, наявність темних плям на білому вінчику. Внаслідок того що коні сірої масті з віком сивіють, їх білі відмітини стають мало помітними. Тому у сірих коней особливо важливо відмічати колір копит, який не змінюється: світлий або темний зі смугами світлого або темного рогу.

Таблиця 9

Наближений опис відмітин голови

Відмітини	Опис
Сивина на лобі	Небагато білого волосся в середині лобу, вище (або нижче, або на рівні) очей, ближче до лівого (або правого) ока.
Зірочка або зірка	Маленька (або велика), кругла (овальна, грушеподібна, трикутна, ромбовидна, напівмісяцем), відкрита вліво (або вправо), на рівні очей, зміщена уверх (або вниз), вліво (або вправо).
Проточина	Біла смужка на переніссі, яка починається від рівня очей або нижче, з’єднана (або не з’єднана) із зіркою на лобі, закінчується на верхній губі або захоплює і нижню губу; широка (або вузька), Що поширюється (або звужується), рівна (або хвиляста), повна (або неповна, якщо не досягає нижнього кінця перенісся), зрізана (якщо займає тільки його нижню частину), переривчаста (якщо розрізається кольоровим волоссям основної масті), зміщена вліво (або вправо).
Лисина	Біла широка смуга, що з’єднується з великою зіркою на лобі та захоплює бокові сторони голови, іноді очі на морду („ліхтар”).

Серед коней різних мастей найчастіше відмітини мають руді тварини. Білі плями бувають частіше та більших розмірів на задніх кінцівках.

Темні відмітини – темна смуга („ремінь”) по спині від гриви до хвоста, потемніння на лопатках („крила”), великі та дрібни плями по тулубу, на крупі, вінчику, п’яткам копит, темні смуги на світлих копитах, поперекові зеброїдні смуги на передпліччі, зап’ястку, гомілці, скакальному суглобі та плесні.

Описання відмітин коня із зазначенням їх кольору, величини і місця повинно бути точним, повним і водночас коротким та приводитися в певній послідовності, починаючи з голови, закінчуючи кінцівками.

Форми і розміри відмітин на різних ногах коня бувають різними, в таких випадках їх слід описувати окремо на кожній з них. При однакових відмітинах їх вказують водночас на двох, трьох або на всіх чотирьох ногах.

При описанні відмітин вказують верхню межу їх білізни: по вінчику, на п’ятці, в півбабки, до путового суглоба (до нижнього його кінця), с захопленням путового суглоба (з щіткою), в 1/3, 1/2, 2/3 п’ястка або плесни, до зап’ястка або скакального суглоба (до нижнього його кінця), с захопленням зап’ястка та скакального суглоба або вище і т.д. Відмічають також висоту та бік (зовні зсередини, спереду, позаду або навкруги), де закінчується білизна та які її краї: рівні або нерівні, зубчасті, чи мають кайму, із сумішшю кольорового та білого волосся.

При наявності темних плям на бабці, в п’ятці копита, по вінчику вказують їх число, колір (чорний, бурий або рудий) та розташування: зовні, зсередини, спереду, позаду.

Інші прикмети. Крім білих та темних відмітин в документах коней відмічають їх зовнішні індивідуальні ознаки (природжені та набуті(, які зберігаються протягом всього життя тварини:

• „сороччі” очі (один або обидва ока депігментовані), або з плямами на райдужній оболонці;

• невірне змикання щелеп та пошкодження зубів, наявність зайвих різців, іклів у кобил;

• травматичні пошкодження очей, вух, кісток, сухожилків, м’язів, купірована ріпиця хвоста та ін.;

• номер татуювання на внутрішній поверхні губи;

• тавро з наданням форми, рисунка, цифр, місця розташування (з лівого або правого боку, на стегні, лопатці, шиї та спині), спосіб татуювання (гарячий чи холодний).

До відмітин не відносять та в документах не відмічають підстрижені гриву і хвіст, гриву, що лягає вліво або вправо, або на обидва боки, білі плями від набитої холки, спини та ін.

Якщо коні не мають відмітин або прикмет, про це зазначають у відповідних документах. Таких коней характеризують завитками, розмірами та формою каштанів кінцівок та іншими індивідуальними особливостями.

На тілі коня є багато завитків, однак зручніше користуватися лобними завитками голови, оскільки з віком вони не змінюються та не переміщуються. Їх характеризують за формою (центровані, перисті, овальні, ромбовидні), кількістю (буває до чотирьох), розміщенням стосовно вертикальної лінії симетрії голови та горизонтальних ліній, що проходять на верхньому, середньому та нижньому рівні очей.

Крім завитків як додаткову ідентифікаційну ознаку у коней у США відмічають каштани, які у дорослих коней за формою та величиною індивідуальні, та їх розглядають аналогічно відбиткам пальців людини. На задніх кінцівках каштани іноді відсутні.

При описуванні відмітин їх зазначають в такій послідовності: спочатку на голові, потім на кінцівках, починаючи з лівої передньої, потім права передня, ліва задня та права задня.

Приклади описування мастей та відмітин:

а) гніда, на лобі зірка з вузькою проточиною, зміщеною до правої ніздрі, на нижній губі зліва натільна пляма; ліва передня до путового суглоба, права – по вінчику, ліва задня на 1/3, права – на 2/3 плесни нерівно білі; обидва передніх та праве заднє копита білі;

б) руда без відмітин, завиток вище і ліворуч верхньої лінії очей;

в) ворона, задні спереду до путового суглоба, позаду – в напівплесни нерівно білі, на спині зліва холодне тавро 10/75.

Методичні рекомендації

При вивченні мастей, відмітин та прикмет коней на лабораторних аудиторних заняттях слід користуватися таблицями, малюнками, кольоровими фотографіями, фотоальбомами, ретельно запам’ятати назви мастей та їх вигляд, набути теоретичний досвід описання відмітин на голові та кінцівках коней.

Набуті теоретичні знання слід підкріпити практичним досвідом при проведенні занять в умовах виробництва.

Завдання

1. Навести класифікацію мастей коней („Робочий зошит”, с. 22).

2. По кольоровим фотографіям або ілюстраціям визначити масті 5 коней. Описати їх відмітини та прикмети („Робочий зошит”, с. 22).

3. На малюнку позначити лінії розташування завитків на голові коней та дати їм назву („Робочий зошит”,

с. 23).

4. Під час проведення занять в умовах виробництва визначити масть коня ­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­________________________________ ,

зробити позначки відмітин на графічному зображенні, провести їх описання. („Робочий зошит” с. 24-25). Дати характеристику прикмет, що мають ідентифікаційне значення (тавро, лобні завитки та ін.).

Контрольні питання

1. Чим пояснюється різноманітність мастей коней?

2. Чи пов’язані масть та роботоздатність коней?

3. За якими ознаками відрізняються сіра і чала, гніда та

булана масті?

4. Коли проводять описання або уточнення мастей та

відмітин?

5. Що таке „фагопіризм”?

6. З якою мастю пов’язано виникнення меланосаркоми?

7. Назвіть ділянки тіла коня, де розміщують гаряче та

холодне тавро.

8. Які породи коней не таврують?

9. За якими ознаками можна ідентифікувати коней, як

що вони одної масті, не мають відмітин, тавра та та

туювання?

Література: 1, с. 42-47; 2, с. 72-77; 3, с. 61-65; 4, с. 237-255;

5, с. 70-74; 6, с. 3-15; 7, с. 35-37; 8, с. 42-46;

9, с. 22-26.; „Методичні вказівки для самостійної роботи з дисципліни „Конярство” для студентів зооінженерного факультету спеціальності 7.130102 –„Зооінженерія” (Тема: „Масті, відмітини та прикмети коней”. - Миколаїв, 1999.