4.3.5 Аналіз агротехніки вирощування культури в господарстві

Коротко описати стан агротехніки вирощування культури в господарстві та висвітлити причини низького чи високого врожаю. При проведенні агротехнічного аналізу потрібно звернути увагу на такі важливі моменти технології вирощування як розміщення культури в сівозміні, систему удобрення і обробітку грунту, строки і технології сівби, догляд за посівами, збирання врожаю.

Обсяг 2 сторінки.

4.4. Проект заходів підвищення врожайності культури

4.4.1 Розрахунок дійсно можливого врожаю

Принцип одержання врожаю передбачає кілька рівнів урожайності, на які слід орієнтуватися. Планування врожаю починається з обґрунтування величини урожаю: потенційного за проходом сонячної енергії; дійсно можливого за біокліматичними показниками, продуктивністю грунту, вологозабезпеченістю посівів і використання ними вологи протягом вегетації.

Основним лімітуючим фактором в зоні розміщення господарств степової зони являється вологозабезпеченість посівів

Розрахунок дійсно можливого урожаю за вологозабезпеченістю посіву проводиться за допомогою формули 4.1:

, (4.1)

де ДМУ- дійсно можливий урожай абсолютно сухої біомаси, ц/га;

w – кількість фактичної для рослин вологи, мм;

Кв – коефіцієнт водовикористання, мм.·га/ц.

Доступну вологу (w) визначають як суму запасів доступної вологи у кореневмісному шарі грунту на період відновлення вегетації озимих культур, багаторічних трав, плюс волога опадів (Роп), які випадають за вегетаційний період культури, мінус волога, що не використана рослинами (Wз).

Кількість продуктивної вологи для рослин розраховують за формулою (4.2):

(4.2)

Р_оп- беруть або на метеостанціях або користуються багаторічними даними.

За узагальненими даними, використання річних опадів на різних за механічним складом грунтах не однакова. Тому треба користуватися коефіцієнтом зволоження (Кз) який дорівнює в Херсонській області – 0,4, в Миколаївській, Одеській – 0,5 – 0,7, в Запорізькій, Дніпропетровській – 0,6 – 0,8.

Wпр- доступна волога в 0-100 см шарі грунту на період сівби ярих ранніх культур для Степу складає 100-130 мм, для пізніх ярих культур 60 - 100 мм. Для озимих культур та багаторічних трав на час відновлення вегетації – 130 – 150 мм, а для озимих по чорному пару – 160 мм.

Wз – волога, що залишається при збиранні врожаю в умовах Степу в метровому шарі грунту, залишається на рівні 0-30 мм.

При переведенні абсолютно сухої маси на стандартну вологість користуються такою формулою 4.3:

ДМУ _гос=100^*ДМУ/(100 – w)^*а, (4.3)

де w – стандартна вологість основної продукції;

а – сума частин основної і побічної продукції;

ДМУ_гос – дійсно можливий урожай при стандартній вологості.

Показники стандартної вологості основної продукції сільськогосподарських культур та суми частин основної і побічної продукції, коефіцієнти водовикористання в додатках П₁, П₂.

Розрахунок дійсно можливого урожаю (ДМУ) за родючістю грунту проводять за формулою 4.4:

ДМУ = Б ^х Ц_Б (4.4)

де, Б – бонітет грунту, бал;

Ц_Б – урожайна ціна балу грунту, ц/бал.

Середньозважений за областями бонітет грунту визначається науково – дослідними установами. Він враховує наявність і співвідношення в ґрунтовому покриві тієї чи іншої області різних типів і видів грунтів. (дод. П₃).

Ціну одного балу бонітету за врожайністю визначають по культурах або групах культур відповідно до природних зон (Полісся, Лісостеп, Степ) і вона є загальною обласною (дод. П₄). Конкретний бонітет ріллі можна одержати за даними бонітетів грунтів господарства.

Таким чином, рівень врожайності буде коливатися від рівня ДМУ за родючістю грунтів (min) до ДМУ за лімітуючим фактором (max). Залежно від культури землеробства у господарстві рівень запрограмованої врожайності менше на 10 – 40 % від ДМУ за лімітуючим фактором.