Тема 1: Загальнотеоретичні положення договірного права

1. Договір як підстава виникнення цивільного зобов’язання. Правова природа та функції договору.

Підставами виникнення зобов´язань є юридичні факти. Сам закон не є підставою виникнення зобов´язань, він лише зазначає, з яких юридичних фактів вони виникають.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов´язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 цього Кодексу. Тому, виходячи з норм чинного законодавства та сучасної практики, можна визначити перелік обставин, за яких виникають зобов´язання, а саме:

1) із правочинів (у тому числі договорів), як передбачених законом, так і не передбачених законом, але таких, що не суперечать йому;

2) з актів органів державної влади або органів місцевого самоврядування;

3) внаслідок створення творів науки, літератури, мистецтва, а також винаходів та інших результатів творчої, інтелектуальної діяльності;

4) внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а також придбання або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх підстав;

5) внаслідок інших дій громадян та організацій;

6) внаслідок подій, з якими закон пов´язує настання цивільно-правових наслідків.

Основною підставою виникнення зобов´язань є договір. Не випадково поняття «договір» і «зобов´язання» інколи ототожнюють. Але це не зовсім правильно. Очевидно, що ці поняття співвідносяться між собою як частина і ціле. Зобов´язання є ширшим поняттям. Договори це лише частина зобов´язань. Як юридичний факт договір належить до правомірних дій, що вчиняються з волі його учасників і спрямовується на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов´язків.

2. Зміст договору. Типові умови договору. Тлумачення умов договору.

Зміст договору

Відповідно до ч.2 ст. 628 ЦК України:

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зміст договору складають, по-перше, ті умови (пункти), які визначені на розсуд сторін і погоджені ними. Як зазначено в частині 1 ст. 638, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. Істотними є умові: про предмет договору, умови, визначені як істотні закономдбоє необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо договір оформлено письмово у вигляді одного документа, підписаного сторонами, або шляхом обміну листами, телеграмами тощо, то відповідні умови фіксуються в пунктах договору, в яких можуть міститися і посилання на норми чинного у цій сфері законодавства. Оскільки договір є підставою виникнення цивільно-правового зобов'язання, то зміст цього зобов'язання розкривається через права та обов'язки його учасників, визначені умовами договору.

У зміст договору, крім погоджених сторонами умов, входять і ті положення (умови), які приймаються ними як обов'язкові в силу чинного цивільного законодавства. Воля і волевиявлення учасників договору формуються насамперед під впливом приписів норм права, як; містять абстрактну модель взаємовідносин сторін. Договір же є індивідуальним правовим актом, у якому абстрактна модель стосунків осіб, окреслена в загальних рисах у законі, на­повнюється конкретним змістом, набирає своєї «плоті та крові». Але в договорі немає потреби дублювати положення, які є загальними для даного виду договору і передбачені у відповідних нормативних актах (наприклад, щодо розмірів законної неустойки за порушення умов договору), оскільки сторони повинні керуватися ними незалежно від того включені вони в договір чи ні. При визначенні окремих умов договору сторони можуть враховувати й взірцеві умови, вироблені практикою для договорів певного виду й опубліковані у пресі.

Типові умови договору

Відповідно до ст. 630 ЦК України:

1. Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку.

2. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу.

При укладанні деяких видів договорів застосовуються стандартні або типізовані форми (наприклад, накладна при залізничному перевезенні вантажу, страхове свідоцтво або поліс при страхуванні тощо). У цьому разі документ, що виражає договір, складається за формою, встановленою стандартом, чинними правилами, типовим або взірцевим договором. Так, наказом Фонду державного майна України № 1398 від 18 листопада 1996 р. були затверджені типові договори купівлі-продажу об'єктів малої приватизації. Сторони мають право встановлювати й інші, крім типових, умови договорів, які не суперечать законодавству. Типові або взірцеві договори є передусім уніфікованим засобом, що забезпечує однакове оформлення конкретних договірних відносин. Крім того, типовий договір — це своєрідний нормативно-правовий акт, який часто виконує роль правового регулювання певної сфери договірних відносин через недостатнє врегулювання їх актами вищої юридичної сили.

Якщо в конкретному договорі не міститься послання на типові умови договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку, такі типові умови можуть застосовуватись як звичаї ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам ст. 7 ЦК, тобто є такими правилами поведінки, які не встановлені актами цивільного законодавства, але є усталеними у певних сферах цивільних відносин.

Тлумачення умов договору.

Тлумачення умов договору здійснюється за правилами, встановленими ст. 213 ЦК для тлумачення змісту правочину. Але оскільки зміст договору (сукупність його умов) визначається з врахуванням типових умов (типових договорів), при тлумаченні умов договору можуть враховуватись і ці типові умови, навіть якщо в договорі немає посилання на них.

Таке тлумачення здійснюється з урахування кількох критеріїв:

1. буквальне значення слів і понять, які вживаються у договорі, а також загальноприйняте у цій сфері відносин значення термінів;

2. порівняння відповідної частини договору зі змістом інших його частин, усім змістом договору, намірами сторін;

3. мета договору, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.