3.3 Організація нормування праці.

Нормування праці — вид діяльності з управління виробництвом, мета якої полягає в встановленні необхідних витрат і результатів праці, а також необхідних співвідношень між чисельністю працівників різних груп та кількістю одиниць устаткування.

Робота з нормувань праці включає :

• аналіз виробничого процесу;

• поділ його на елементи;

• вибір оптимального варіанта технології;

• прийоми і методи праці;

• систем обслуговування робочих місць;

• режимів праці і відпочинку;

• розрахунок норм і їхнє впровадження.

Найважливішою особливістю роботи з нормування праці є її багато аспектний характер, який обумовлений необхідністю обліку комплексу технічних, психофізіологічних, соціальних і економічних чинників.

Технології повинні враховуватися в тій мірі, в якій вони пов'язані з режимом роботи устаткування і тривалістю технологічного впливу на предмет праці.

Облік психофізіологічних і соціальних чинників обумовлений необхідністю створення умов при яких трудова діяльність стає найбільш продуктивною, зберігається висока працездатність всіх учасників трудового процесу і забезпечується можливість для їх творчого підходу до праці.

Облік економічних чинників забезпечує найбільшу ефективність організації виробничого процесу і досягнення його найкращих результатів.

При визначенні трудового внеску важливо встановити, які витрати часу є необхідними і повинні включатися в норму. Цим цілям служить класифікація витрат робочого часу і аналіз ефективності його використання.

Метод нормування - це дослідження трудового процесу для визначення норм затрат праці. Існує два принципово різних методи нормування - сумарний та аналітичний. При сумарному методі норми виробітку встановлюють дослідно - статистичним методом., тобто по середній фактичній виробітці виконавців чи на основі досліду нормувальників. Вони можуть бути встановлені по аналогії з якоюсь роботою схожою по характеру виконання.

Аналітичний метод має дві різновидності (два способи):

• аналітично - експериментальний.

• аналітично-розрахунковий.

Аналітично - експериментальне нормування передбачає проведення спостережень та інших досліджень, а також необхідних розрахунків для визначення норм затрат праці безпосередньо в умовах колгоспів та радгоспів.

Аналітично - розрахункове нормування передбачає визначення конкретних норм праці в господарстві за допомогою заздалегідь розрахованих нормативів.

Методи дослідження трудових процесів поділяються на:

1. хронометраж;

2. фотографія робочого часу;

3. самохронометраж.

Централізована підготовка типових норм і нормативів значно полегшують роботу по підготовці норм для окремих господарств. В даному випадку в задачу економістів по праці та інших спеціалістів господарств входить встановлення норм по збірникам єдиних і типових норм і нормативів, тобто їх прив'язка до умов виробництва конкретного господарства.

В задачу спеціалістів входить також розробка організаційно-технологічних заходів по раціоналізації трудових процесів, допомагаючи виконанню норм всіма робітниками господарства.

Розрізняють такі норми:

• єдині;

• типові;

• місцеві;

Єдині норми обов'язкові та застосовуються для нормування однакових видів робіт на всіх підприємствах одної або декількох галузей народного господарства. Вони розробляються на однорідні роботи, які виконуються по однаковій або подібній технології в аналогічних умовах виробництва.

Типові норми застосовуються для нормування однакових, найбільш розповсюджених видів робіт на основі типової технології та типової організації праці, досягнутої більшістю підприємств. Типові норми рекомендується для використання при встановленні конкретних норм в господарствах. Єдині та типові норми виробітки, часу і обслуговування розробляються нормативно-дослідницькими та науковими організаціями.

Виправдала себе практика централізованої розробки проектних (рекомендованих) норм. Проектні норми характеризуються коротким строком використання. В процесі застосування науково-дослідницьких організацій вивчають рівень їх виконання в господарствах, обґрунтованість нормативів, прийнятих при розрахунках норм. Такий порядок розробки нормативних матеріалів дозволяє оперативно забезпечити господарства спочатку проектним, а потім після широкої виробничої перевірки, єдиними та типовими нормами виробітки та обслуговування.

Технічно обґрунтовані норми виробітки, часу та обслуговування на конкретних підприємствах встановлюють на основі типових норм та нормативів які підходять до конкретних умов виробництва. Вони затверджуються вищестоящій по підлеглості організації. В період освоєння нової техніки, технології і організації виробництва та праці можуть встановлювати тимчасові норми виробітки, часу і обслуговування на строк до трьох місяців.

На підприємстві робочий день починається з 9-00 до 18-00, обідня перерва з 13-00 до 14-00. Робочий тиждень складає 40 годин. Для спеціалістів 7-годинний робочий день і 5 годин в суботу, а для рядових працівників 8-годинні будні.