§ 2. Предмет і метод біржового права

Із загальної теорії держави і права відомо, що для розмежування галузей права, які в своїй сукупності складають систему права, використовують дві основні ознаки – предмет і метод правового регулювання. За предметом і особливостями методу правового регулювання біржове право займає в системі права України особливе, не до кінця визначене місце. Для визначення предмета регулювання і встановлення меж цієї галузі права існують відповідні критерії, головною з яких є та, що біржове право регулює суспільні відносини, що виникають виключно в процесі біржової діяльності.

Суспільні відносини, що виникають в процесі здійсненням Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України та суб’єктами біржового ринку, перш за все біржами, своїх функцій та завдань, в багатьох випадках можна віднести до цивільних, господарських, адміністративних, фінансових та інших правовідносин. Разом з тим, беручи до уваги специфіку біржової діяльності, дана сфера породжує такі правовідносини, що не можуть бути віднесені до первинних щодо біржового права галузей, зокрема цивільного, господарського та особливо адміністративного і фінансового.

Біржові правовідносини формують, таким чином, особливу групу відносин, що характерна виключно біржовому праву, і складають специфіку його предмета. Такими зокрема є відносини між Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України та біржами, біржами та органами державної реєстрації, біржами між собою, між біржами та клієнтами. Це свідчить про те, що ці відносини різні за своєю природою, а відтак, різняться ступенем державного регулювання, що пояснюється різною природою самих правових норм, що їх (відносини) регулюють.

Предмет біржового права – суспільні відносини, що виникають між суб’єктами біржового ринку з приводу здійснення біржової діяльності

відносини, пов’язані зі здійсненням біржової діяльності (наприклад, проведення торгів, укладення біржової угоди,)

відносини, пов’язані з визначенням правового статусу суб’єкта біржового ринку (наприклад, державна реєстрація товарної біржі)

відносини, що виникають в процесі державного регулювання біржової діяльності (наприклад, встановлення порядок ліцензування, розробки біржових стандартів та ін.)

Особливості відносин, що складають предмет банківського права, полягають у тому, що вони:

- виникають виключно в процесі біржової діяльності;

- регулюються нормами біржового законодавства, а також інших галузей законодавства (цивільного, господарського, фінансового, адміністративного та ін.);

- носять переважно змішаний, одночасно публічно-правовий (відносини ДКЦПФР і фондовими біржами) і приватно-правовий (відносини між біржею і членом біржі) характер;

- спеціальним та обов’язковим їх учасником завжди виступає біржова установа;

- поведінка суб’єктів носить автономний і водночас обмежений відповідними рамками характер, визначений відповідними правовими актами.

Отже, предметом біржового права є біржові правовідносини, як врегульовані нормами біржового та інших галузей права суспільні відносин, що виникають в процесі утворення, функціонування та розвитку біржових інститутів.

Важливо зазначити, що об’єктом біржових правовідносин виступає біржова діяльність, змістом якої є здійснювані на біржових торгах операції та угоди.

Метод тієї чи іншої галузі права залежить від характеру суспільних відносин, котрі вона (галузь) регулює, від правового статусу суб’єктів цих відносин. У загальному розумінні в системі права метод визначається як система способів, засобів та прийомів правового впливу на свідомість і поведінку людей, діяльність організацій, установ та підприємств. Методи застосовуються не ізольовано один від іншого, а поєднанні, комплексно, інакше не стане можливим забезпечити ефективність правового впливу. Більше того, застосування методів повинно відбуватися не епізодично, а систематично, постійно, в процесі цілеспрямованої діяльності.

Виходячи з цього, можна констатувати обумовленість методу біржового права особливостями біржових правовідносин і розглядати його (метод) як сукупність юридичних прийомів, способів та засобів, з допомогою яких здійснюється правове регулювання суспільних відносин, що складають предмет біржового права.

Метод біржового права – сукупність прийомів, способів та засобів, що визначають вплив на відносини, що складають предмет біржового права

імперативне регулювання (наприклад, обов’язковість ліцензування біржової діяльності)

диспозитивне регулювання (можливість вибору покупцем біржового товару; вибір форми розрахунків та ін.)

поєднання імперативного і диспозитивного регулювання (імперативно встановлені вимоги щодо ведення бухгалтерської звітності і можливість біржі самостійно формувати власну облікову політику

Метод біржового права передбачає регулювання різних за природою біржових відносин. Так зокрема, відносини між ДКЦПФР і фондовими біржами є різновидом владних (імперативних), а відтак для них є характерним імперативний метод правового регулювання. Його характерними рисами є:

- формування і використання відносин за принципом “команда – виконання”, тобто одна сторона відносин є владною, а інша підвладною;

- наявність державно-владних приписів;

- юридична нерівність сторін у владних біржових відносинах;

- відсутність можливості домовленості сторін;

- суб’єкти відносин, виконуючи владні, управлінські та інші функції, діють за своїм розсудом в межах наданих їм повноважень.

Відносини між біржами та покупцями і продавцями є різновидом цивільно-правових, для яких є характерним диспозитивний метод правового регулювання, оскільки ці відносини регулюються виключно нормами цивільного права. Відмінними рисами даного методу є:

- рівність учасників правовідносин;

- автономія учасників правовідносин, що означає здатність особи вільно (незалежно) формувати свою волю і реалізовувати свої права в своїх же інтересах;

- самостійність учасників правовідносин, що виражається в можливості особи самостійно розпоряджатися належним йому майном, коштами, цінними паперами, нести відповідальність за своїми зобов’язаннями та ін.;

- альтернативна можливість вибору суб’єктами біржового ринку різних варіантів поведінки в рамках закону.

Серед вітчизняних та зарубіжних дослідників біржового права існує думка про необхідність виділення в рамках методу біржового права комплексного методу правового регулювання біржових відносин, який об’єднує в собі окремі риси імперативного та диспозитивного методів, що характерні біржовому праву. Характерними рисами даного методу є:

- майнова самостійність учасників правовідносин;

- застосування переважно способів непрямого (економічного) впливу на учасників правовідносин. Ці способи дають змогу сприяти формуванню сприятливої для суб’єктів біржового права ситуації, уповноважувати їх сторін на здійснення широкого, але досить визначеного переліку діянь, стимулювати активну діяльність і вибір оптимальних варіантів в процесі здійснення біржової діяльності;

- “коридор автономії волі” обов’язкових учасників біржових відносин, прикладом яких можуть бути правовідносини, що виникають в процесі створення біржової установи при встановленні її засновниками розміру статутного капіталу.

Так зокрема, торговець цінними паперами може провадити дилерську діяльність якщо має сплачений грошима статутний капітал у розмірі не менш як 120 тисяч гривень, брокерську діяльність та діяльність з управління цінними паперами - не менш як 300 тисяч гривень, андеррайтинг ‑ не менш як 600 тисяч гривень. У статутному капіталі торговця цінними паперами частка іншого торговця не може перевищувати 10 відсотків.

Таким чином, комплексний метод правового регулювання виражає саму сутність юридичного режиму регулювання біржового права, слугує об’єднувальним початком для всього правового матеріалу цієї галузі права, надає йому особливе “галузеве забарвлення”.