Висновки

Визвольна війна (Національна революція) українського народу була спричинена загарбанням його земель магнатсько-шляхетською Річчю Посполитою, насильницьким перетворенням їх на внутрішні колонії цієї Польсько-Литовської держави (з домінацією Польщі). Колоніальна політика набрала характеру національного й релігійного гноблення і проводилася настільки жорстоко, що до середини ХVII ст. виникла загроза етноциду українського народу.

Тому ця війна вважалася закономірною, справедливою, загальнонародною, революційною, антифеодальною, національно-визвольною. Такі передусім соціальні групи населення України, як селяни, міщани, козаки, частина дрібної і середньої православної української шляхти, нижче православне духовенство перетворилися в рушійні сили Визвольної війни. Головною ж її рушійною і керівною силою виступило козацтво.

Роль вождя всієї Визвольної війни взяв на себе славний син українського народу Б.Хмельницький. Автор «Історії Русів» писав, що «таких людей Провидіння Боже віками тільки породжує в людстві для особливих його намірів і призначень». Очоливши Визвольну війну як гетьман, він згуртував навколо себе велику когорту визначних козацьких ватажків-полковників, виявив же і свій полководницький геній, уславився дійсним новатором і носієм передових ідей у воєнному мистецтві. Під його керівництвом протягом 1648р. одержані славні перемоги під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями, здійснені облога Львова й оточення Замостя. У 1649р. успішно виграні битви під Зборовом, у 1652р. – під Батогом, а в 1653р. – під Жванцем. Поразка ж в битві під Берестечком сталася через чергову зраду, але ще не бувалу за своєю підступністю підлого зрадника кримського хана Іслама-Гірея.

Таким же новатором, як і в військовому мистецтві Б.Хмельницький був і в державній діяльності. «Найбільше місце Богдана Хмельницького в історії України, – зазначив видатний дослідник доби Хмельниччини О.Оглоблин, – не як полководця, хоч би й великого, не як дипломата, хоч би й блискучого, а як державного діяча, фундатора й будівничого Української Козацької Держави».

Осмислюючи досвід національної революційно-визвольної боротьби, Б.Хмельницький сформулював ідею створення Української держави в її етнічних рубежах до Вісли. Заснував державу, став володарем держави, першим організатором всіх її владних структур.

Важливою стороною діяльності гетьмана Б.Хмельницького – це

51

вміле вирішення економічних і соціальних проблем: підтримав якісно новий тип господарства, подібного у майбутньому до фермерського, ліквідував кріпацтво, селянству дав особисту свободу, власницькі права на землю, право вступати до козацтва і т. д. Провідна роль у суспільстві перейшла до козацтва. Надійно укріпився статус православного духовенства. Зросла роль дрібної шляхти, ліквідований, за невеликим винятком, стан великих і середніх світських землевласників. Нова ж соціальна політика Б.Хмельницького дозволила утримувати єдиний загальнонародний визвольний фронт від розколу і в цьому виявився його політичний геній.

Будучи справжнім дипломатом (діючим тонко і вміло), гетьман Б.Хмельницький добився визнання Європою Української козацької держави як суб’єкта міжнародного права. В інтересах зміцнення зовнішньополітичного становища України Б.Хмельницький, як ніхто інший, вмів використовувати протиріччя між Річчю Посполитою, Османською імперією та іншими країнами. В тих дуже складних міжнародних умовах через нестачу власних сил для збереження Української держави Б.Хмельницький прагнув до своєрідного союзу «під високою рукою царя-государя» чи до більш широкої державно-політичної автономії у складі Російської держави. Уклавши Переяславсько-Московський договір 1654р., він досяг цієї мети і до кінця свого життя проводив незалежну як внутрішню, так і зовнішню політику. Робив нові спроби об'єднання українських земель у межах Національної козацької держави і зміцнення її суверенітету у складі Росії. Та раптова смерть гетьмана зупинила його величезну діяльність. Він назавжди залишився в пам'яті нащадків. Саме ж Б.Хмельницький підняв свій народ з вікового занепаду, зв’язав перервану нитку української державності й наклав відбиток свого творчого духу на всю наступну українську історію. Отже, життя і справи Б.Хмельницького були віддані Україні, її народу, збереженню єдності й миру між українським і російським народами, і це забезпечило йому почесне місце не тільки у вітчизняній, а й у світовій історії.

52