5. Методика викладання, форми та методи навчання:

Методики викладання поєднують лекційний курс, практичні і лабораторні заняття, колоквіуми, тестування, використовуються методики проблемного навчання, що стимулюють студентів до самостійного наукового пошуку. Застосовується модульно-рейтингова система.

Лекції: 34 години.

Семінари: 18 годин.

Методи: - словесні – лекції з застосуванням методів активізації, в тому числі проблемні лекції; на практичних заняттях: усне опитування, виконання вправ з ілюстративним матеріалом, виступи студентів з доповідями та повідомленнями.

• наглядні – при формуванні візуального сприяння теоретичного матеріалу;

• практичні – при формуванні вмінь на навичок використання окремих методів художнього аналізу.

• Методи оцінювання: поточне тестування

• підсумкові письмові індивідуальні завдання по змістовим модулям, підсумковий екзамен.

6. Мова:

Викладання проводиться українською та російською мовами.

2.2.2. Навчальна програма курсу. Література.

Тема 1. Специфіка культурологічного знання

Міждисциплінарний характер культурологічного знання. Історія, етнографія, філософія, етика, естетика, релігієзнавство, мистецтвознавство, соціологія та інші науки у системі культурологічного знання.

Культура як поняття та предмет теорії і історії світової й української культури. Теорія культури – невід’ємна частина наук про суспільство, вчення про закономірності культурно-історичного процесу й особливості розвитку його етапів. Культурологія як галузь знання про специфіку культурної діяльності людства.

Становлення поняття “культура”. Історична еволюція поглядів на культуру в європейській філософсько-культурологічній думці. Формування уявлень про культуру як відбиток її розвитку культури.

Поняття суб’єкта культури. Діяльність людини як спосіб розвитку культури. Багатоманітність суб’єктів культурної творчості. Культура та національна самосвідомість. Єдність та багатоманітність світової культури. Українська культура – невід’ємна частина світової культури.

Методологічні проблеми вивчення української національної культури. Основні етапи становлення українознавства. Культурна спадщина та майбутнє української культури.

Вивчення курсу культурології, етики й естетики як одна із форм удосконалення загальної та професійної культури майбутнього фахівця, залучення студентів до гуманістичних традицій та надбань світової і української культури.

Тема 2. Культура як феномен суспільного життя, спосіб буття людини та людства

Природа і суспільство. Людина як продукт біологічної та культурної еволюцій. Біологічна еволюція як формування якостей, що сприяють культурній еволюції. Теорія антропосоціогенезу.

Расова, етнічна, національна, культурна, соціально-економічна багато-манітність людства та його єдність як біологічного виду. Вирішальне значення культурної еволюції в становленні сутності людини.

Принципова відзнака культурної еволюції – вихід за межі природних потреб. Культура як носій видової інформації. Культура як соціальний зв’язок поколінь. Колективне й індивідуальне буття в культурі. Культура як універсум.

Дві основні форми існування культури. Єдність і протилежність матеріальної та духовної культур як явища історичні та соціальні. Культура ітасоціум. Культура й різні сфери суспільного життя. Поняття культурної цінності. Культурно-ціннісні виміри сфер суспільного життя й суспільної свідомості. Структура духовної культури. Функціонування духовної культури у суспільстві.

Спадковість і новації в культурі. Культурні традиції, їх прогресивний і реакційний вплив на розвиток суспільства і культури. Субкультура та контркультура як структурні елементи культури. Культура і проблема відчуження. Поняття антикультури.

Культура й культурний світ. Культура як образ спосіб повсякденного життя людини. Техніка як культурний феномен і історичне явище. Зміни у розвитку техніки відповідно до переміщення функцій від людини до техніки. Реміснича техніка: емпірично-рецептурний характер технології. Співвідношення утилітарно-прикладного і художнього у techne ремісника. Ремісник як соціальний тип та особистість.

Машинна техніка. Наука і виробництво. Новоєвропейська промислова революція. Взаємовідношення людини та техніки в умовах науково-технічного прогресу. Автоматична техніка.

Принципова зміна статусу людства на планеті у ХХ ст. Характерні риси технологічної свідомості. Семіотична техніка як комплекс, у якому людина створює й оперує знаковими системами.

Системний та суперечливий характер впливу техніки на культуру.

“Технічна раціональність” і культура. Технократія як суспільне та теоретичне явище. Філософія техніки як рефлексія технократичної свідомості (Е. Капп, Ф. Дессауер, М.Хайдегер, Х.Ленк). Теорія влади “техната” Т.Веблена. “Мегамашина” Л.Мемфорда. Техноструктура Дж.Гелбрейта. Теорія “експертократії”.

Культура інформаційного суспільства (“Футурошок” О.Тоффлера, М.Кастельса, Й.Масуда).

Загроза техногенної катастрофи. Феномен технофобії у сучасній культурі. Алармізм. Інформаційна системотехнократія як віддзеркалення технофобії у світовому мистецтві.

Гуманізація техніки як глобальна проблема. Філософія техніки як філософія людини (Ж.Еллюль). Техніка у підкоренні людському імперативу у працях Х.Сколімовські. Техніка як засіб людських цілей (К.Ясперс). Суспільна та наукова відповідальність перед викликами сучасної цивілізації.

Явище масової культури. Проблема співвідношення масової та елітарної культур у філософії Х.Ореги-і-Гассета. Цивілізація і культура.

Основні напрями світової культурологічної думки та сучасні культурно-філософські доктрини. Культурологічні концепції М.Данілевського, М.Бердяєва, Е.Гусерля, Х.Ортегі-і-Гасета, О.Шпенглера, П.Сорокіна, С.Хантингтона та ін.

Культура як знаково-семіотична система в лінгвістичній концепції Ф. де Соссюра. Семантичний підхід до культури у структурній антропології К. Леві-Строса. Мовна тканина культури у дискурсивних теоріях М.Фуко, Ж.Дерріда, Ж.Ліотара.