Промисловий переворот у Німеччині

Промисловий переворот у Німеччині розпочався із значним запізненням у 30–50-х рр. ХІХ ст. і завершився у період 1850–1871 рр. Основними причинами сповільненого розвитку економіки були:

– політична роздробленість німецьких земель;

– наявність юнкерства;

– відсутність сильного торговельного флоту;

– ізольованість від атлантичних торговельних шляхів;

– збереження цехового устрою ремісничого виробництва.

У першій половині ХІХ ст. Німеччина залишалася аграрним придатком промислово розвинених країн – Англії та Франції.

У 30-х роках, на початку промислового перевороту, створюються основні промислові регіони. У 1833 р. Пруссія домоглася організації Митного союзу, що об’єднав 18 держав Північної Німеччини, територія яких становила 77 тис. кв. км, де проживало 23 млн осіб. Легка промисловість концентрується у Саксонії. Суконна, гірнича, хімічна – у Пруссії. У Рейнсько-Вестфальському промисловому районі зосереджувалася 4 частина робітників. На основі англійської техніки та технології поступово формується власна машинна індустрія:

1822 р. – 2 парових двигуни;

1847 р. – 1 139 двигунів;

1835 р. – 12 км залізниць;

1848 р. – 2,5 тис. км залізниць.

Після успішного завершення франко-прусської війни, вклю­чення до складу Німецької імперії французьких промислових районів Ельзасу та Лотарінгії випереджаючими темпами розвивається залізничний транспорт (2,5 тис. км залізниць), важка промисловість, хімія. У 1867 році створено союзну митну раду та митний парламент. Важливого значення набувають в умовах мілітаризації рейнські металургійні та військові заводи Круппа. Виробництво двигунів зросло в 4 рази і сягнуло 1 139 шт. щорічно. Частка у світовому промисловому виробництві становила 13 %.

У сільському господарстві Німеччина сформувала власний шлях інтенсивного розвитку (прусський, або німецький). Сутність його полягала в тому, що значні маєтки перетворювалися в “агрофабрики”, де централізовано впроваджувалися новітні досягнення науки, агротехніки та агрохімії. Механізація праці, використання парових тракторів, культиваторів, молотарок, застосування вільнонайманої робочої сили зумовили вихід Німеччини на перше місце в Європі з виробництва цукру, крохмалу, спирту, збору картоплі та буряків.

Промисловий переворот у Німеччині базувався на вітчизняному машинобудуванні, на власних інженерно-технічних досягненнях. Будувалися величезні машинобудівні підприємства, оснащені найновішим обладнанням. Успішно розвивалася хімічна промисловість. Становлення нового типу суспільства в Німеччині відбувалося не революційним, а еволюційним шляхом.

Промисловий переворот у сша

Промисловий переворот починається у бавовняній промисловості. Характерною особливістю цього економічного явища було те, що виробничий процес оминув стадії ремесла і мануфактури.

1790 р. англієць С. Слейтер збудував першу текстильну фабрику. На 1808 р. налічувалося 15 фабрик, а на 1832 р. – 635 фабрик із 12 млн веретен. Замість парової машини у цей період широко використовується водяне колесо.

Економічному зростанню сприяла протекціоністська політика уряду країни. 2 грудня 1823 року в Маніфесті ”Америка для американців” п’ятим президентом Джеймсом Монро було проголошено т. з. ”доктрину Монро”, що сприяло консолідації нації. Дж. Монро прого­лосив: “...Американські континенти в результаті віль­ного і незалежного становища, що вони в себе встано­вили і підтримують, відтепер не повинні вважатися об’єктами дальшої колонізації європейськими держава­ми ...усіляку спробу з їхнього боку поширити свою по­літичну систему на яку-небудь частину нашої півкулі ми розглядатимемо як погрозу нашому спокою і безпеці”. Утворення Панамериканського союзу 1889 р. закріпило пріоритетне становище США в Латинській Америці. Активно залучалися європейські капітали, кваліфікована робоча сила іммігрантів, найновіша техніка та технологія.

Важливу роль у здійсненні промислового перевороту відіграв демографічний фактор. До середини ХІХ ст. кількість жителів США збільшилася у 4,5 раза, в основному за рахунок переселенців-єропейців – людей заповзятливих, раціональних.

Найбільших успіхів США досягли у будівництві залізниць та використанні паровозів. За два десятиліття (1830–1850 рр.) довжина залізниць зросла у 300 разів. Це сприяло прискореному зростанню гірничо-добувної та металургійної галузей промисловості. Почали застосовуватися для виплавки чавуну пудлінгові печі, що підвищило продуктивність металургії у три рази.

У 40–50 рр. ХІХ ст. розгортається машинобудування, зокре­ма виробництво парової техніки, сільськогосподарських машин, швейне виробництво. Упроваджено у виробництво револьверний, шліфувальний, фрезерний верстати. Обсяг фабричної продукції зростає у 8 разів. Капітал у промисловості зріс із 50 млн до 1 млрд дол. США посіли 2-ге місце за обсягами виробництва промислової продукції у 60-х рр. у світі (15 % світової частки).

У зв’язку з об’єднанням США в ході громадянської війни 1861–1865 рр. промисловий переворот трансформується у процес індустріалізації.

Підсумки

Економіка індустріального типу характеризується тим, що в промисловому виробництві зосереджується від 45 до 70 % працездатного населення. Більшість робітників забезпечують обслуговування машин та механізмів, здійснюючи найпростіші операції. Випускається, як правило, однорідна продукція. Визначальна роль належить таким галузям промисловості, як гірничодобувна, металургійна, машинобудівна, текстильна.

Промисловий переворот, як світовий економічний процес, зумовив існування у період з 1815 до 1875 року так званої системи вільної конкуренції. До основних ознак цієї системи належать:

– відсутність можливостей впливу на ціну товару; покупці та продавці на ринку визнають ціну товару як початкову;

– відсутність товарного знака; єдиним критерієм вартості товару є ціна;

– відсутність економічних та юридичних привілеїв; рівні стартові права та можливості;

– основним чинником мобільності виробництва є попит та пропозиція на ринку промислових товарів;

– однакові можливості доступу до різних видів інформації та її використання у процесі відтворення;

– виробник не може покинути ринок без втрат.