- •Лекція №5. Управління інвестиційними ризиками в банку План
- •5.1 Традиційна та нетрадиційна портфельна теорії. Практичне застосування сучасної портфельної теорії.
- •Теорія вибору ефективних портфелів цінних паперів г. Марковіца
- •5.2 Ризики інвестиційного портфеля
- •Цінова модель ринку капіталу в. Шарпа (capм) та лінія ринку капіталів
- •Лінія ринку цінних паперів (security market line, sml)
- •Практичне застосування сучасної портфельної теорії
- •5.3. Економічна сутність хеджування. Хеджування процентного, валютного ризику
- •5.3.1 Види похідних фінансових інструментів
- •Своп-контракти
- •Портфельний підхід до хеджування та формування хеджевого портфелю
- •Хеджування процентного ризику
- •Хеджування валютного ризику банку
- •Хеджування валютними ф'ючерсами
- •Хеджування валютними опціонами
- •5.4 Методика визначення коефіцієнта хеджування та ефективність управління хеджевим портфелем банку.
- •Визначення коефіцієнта хеджування
- •Ефективність управління хеджевим портфелем банку
- •Аналіз ефективності управління портфелем хеджера
- •Методи управління валютним ризиком банку
5.3.1 Види похідних фінансових інструментів
Деривативами є угоди, які укладаються на строк, і саме в цьому полягає їх зміст та призначення. Формально період від дати укладання угоди до дати її виконання, який називається форвардним, має становити понад два робочі дні, але на практиці він триває, як правило, не менше місяця.
У фінансовій діяльності вирізняють не вид фінансового інструменту, а позицію, яка виникла у зв’язку з проведенням операції.
Довга позиція означає купівлю фінансових інструментів, а отже – це актив банку. Коротка позиція означає продаж інструментів і є зобов’язанням для продавця.
Опціони
Опціон — це угода, яка надає покупцеві опціону право (але не зобов'язання) на купівлю чи продаж базових фінансових інструментів за фіксованою ціною протягом деякого періоду або на визначену наперед дату в майбутньому в обмін на опціонну премію.
В опціонній угоді, котра укладається між двома контрагентами, зазначається кількість та вид базових інструментів, що є предметом купівлі або продажу, дата виконання угоди чи період між двома датами, упродовж якого може бути виконана угода, а також фіксується ціна виконання опціону.
Продавець опціону бере на себе ризик зміни ціни активу за компенсацію у формі опціонної премії. Покупець опціону не повністю звільняється від ризику, а тільки обмежує його рівень величиною опціонної премії.
Залежно від умов виконання розрізняють два типи опціонів: американський та європейський.
Опціон може бути виконаний лише за ціною, зафіксованою під час укладання угоди (ціна виконання опціону – ціна страйк)
Опціон американського типу може бути виконаний у будь-який день протягом зазначеного періоду.
Для опціону європейського типу фіксується конкретна дата його виконання.
Залежно від типу операції (купівля чи продаж), право здійснення якої надано в угоді, розрізняють опціон продажу — PUT (пут) й опціон купівлі — CALL (кол).
Опціон PUT надає покупцеві опціону право продати обумовлену в контракті кількість базових інструментів у визначені терміни за ціною виконання або відмовитися від продажу. Отже, опціон PUT захищає від зниження цін на активи.
Опціон CALL надає право купити обумовлену кількість базових інструментів у визначені терміни за ціною виконання або відмовитися від купівлі і захищає покупця від підвищення цін.
Покупець опціону відкриває довгу позицію (як за PUT, так і за CALL), продавець опціону займає коротку позицію за даною угодою, незалежно від виду опціону.
Операції з опціонами можуть проводитися для страхування від ризику зміни цін на фінансові інструменти, за якими учасник має балансову позицію. Такий опціон називається покритим, а позиція — застрахованою.
Опціони обмежують ризик величиною опціонної премії, але не обмежують потенційних прибутків. Опціон PUT реалізовуватиметься покупцем опціону, якщо ціна спот базових інструментів стане нижчою за ціну виконання опціону. Прибуток покупця опціону обчислюється як різниця між ціною виконання (М) і спотовою ціною (S) базового інструменту за вирахуванням опціонної премії (Op), виплаченої в момент придбання опціону.
Оскільки ціни на базовий інструмент можуть зростати необмежено, то й прибуток покупця потенційно необмежений. В іншому разі, якщо спотова ціна буде вищою за ціну виконання, покупець не скористається правом, наданим опціоном PUT, і його витрати вимірюватимуться величиною опціонної премії, яка не повертається (рис. 5.3.2).
Рис. 5.3.2. Графік результатів хеджування для покупця опціону PUT
Отже, опціонний контракт обмежує ризик його власника величиною опціонної премії, яку він втрачає, не скориставшись опціоном. При цьому за економічним змістом опціонна премія класифікується як витрати, пов'язані зі зниженням ризику, а не як збитки.
Рис.5.3.3. Графік результатів хеджування для покупця опціону CALL
Власник опціону CALL реалізує своє право, якщо готівкова ціна 5 перевищить ціну виконання М (рис. 5.3.3). Опціон CALL дає право придбати фінансові інструменти в майбутньому за цінами, нижчими, ніж на спотовому ринку, і одержати прибуток. І в цьому разі опціонна премія — це максимальна величина втрат у випадку, коли покупець не скористається своїм правом.
Опціонна премія в середньому становить 3 – 5% від суми угоди.