
- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
- •Анотація
- •Лабораторна робота №9
- •1. Загальні відомості.
- •2. Схема і опис лабораторної установки.
- •3. Порядок виконання роботи.
- •4. Обробка результатів досліду.
- •5. Контрольні питання.
- •Лабораторна робота № 10
- •1. Загальні відомості.
- •2. Схема і опис лабораторної установки
- •3. Порядок виконання роботи.
- •4. Обробка результатів досліду.
- •5. Контрольні питання.
- •Література
Лабораторна робота № 10
Тема: Визначення коефіцієнта тепловіддачі.
Мета роботи: визначити коефіцієнта тепловіддачі дослідним шляхом і розрахувати його з використанням критеріальних рівнянь при вільній і вимушеній конвекції.
1. Загальні відомості.
Конвекція – один із основних видів теплообміну, котрий являє собою перенос тепла за рахунок переміщення нагрітих об’ємів теплоносія від джерела тепла до споживача тепла. Конвекція властива тільки газам та рідинам і можлива тільки в текучому середовищі, а процес переносу тепла нерозривно пов'язаний з переносом самого середовища.
Розрізняють два види конвекції: вільну і вимушену. При вільній конвекції рушійна сила обумовлена різницею густин рідкого (газоподібного) середовища при наявності в ній різниці температур, в результаті чого виникають підйомні сили в полі масових сил. Вимушена конвекція характерна тим, що рідина (газ) переміщується під дією зовнішньої рушійної сили (насос, вентилятор, компресор та ін.).
Разом з конвекцією завжди існує теплопровідність, але конвекційний теплообмін в рідинах являється визначальним через значну інтенсивність.
Теплообмін, обумовлений сумісною дією конвекції і теплопровідності називається конвекційним теплообміном.
Конвекційний теплообмін, який протікає між теплоносієм (оточуючим середовищем) і поверхнею тіла, називається тепловіддачею і описується законом Ньютона-Ріхмана.
Кількість
теплоти, що передається через елементарну
теплопередаючу поверхню площею
за елементарних проміжок часу
,
визначається виразом:
. (10.1)
При
постійних значеннях
рівняння Ньютона-Ріхмана має вигляд:
,
Вт/м2 (10.2)
,
Вт (10.3)
де
–
коефіцієнт тепловіддачі, Вт/(м2·К);
tP,
tст
– температури відповідно теплоносія
і стінки, К
або 0С;
F
– площа поверхні стінки, м2.
Рівняння
(10.1) … (10.3) не відображає в явному виді
вплив всього різноманіття факторів на
інтенсивність тепловіддачі, які повинен
враховувати коефіцієнт тепловіддачі.
В загальному випадчу коефіцієнт
тепловіддачі залежить від геометричної
форми
і розмірів
поверхні теплообміну, теплофізичних
властивостей рідини (газу) (коефіцієнт
теплопровідності
,
теплоємності
,
кінематичної в’язкості
,
густини
,
коефіцієнта об’ємного розширення
),
швидкості руху
,
температурних умов і природи виникнення
руху, тобто
. (10.4)
Коефіцієнт тепловіддачі чисельно рівний густині теплового потоку на поверхні теплообміну при різниці температур між теплоносієм і стінкою на один градус.
Значення
коефіцієнта тепловіддачі
змінюється в наступних межах:
Вільна конвекція в газах 5…30
Вільна конвекція у воді 102…103
Вимушена конвекція в газах 10…500
Вимушена конвекція у воді 500…104
Теплообмін при змінні агрегатного стану води
(кипіння, конденсація) 103…105
Тепловіддача – складний вид теплообміну, який включає в себе передачу тепла теплопровідністю в суміжному ламінарному шарі безпосередньо біля поверхні стінки і переважно конвекційний перенос тепла на зовнішній поверхні граничного шару.
На практиці коефіцієнт визначають із критеріальних рівнянь, які для стаціонарних умов конвекційного теплообміну, без змін агрегатного стану теплоносія мають вид:
-
критерій (число) Нуссельта, який
характеризу конвекційний теплообмін
між теплоносієм і поверхнею тіла;
-
критерій (число) Рейнольдса, який
характеризує режим руху теплоносія;
-
критерій (число) Грасгофа, який характеризує
вільну конвекцію теплоносія;
- критерій
(число) Прандтля, який характеризує
властивості теплоносія.
де
–
швидкість руху теплоносія, м/с;
– коефіцієнт кінематичної в’язкості
теплоносія, м2/с;
– коефіцієнт динамічної в’язкості
теплоносія, Н·с2/м;
– густина теплоносія, кг/м3;
– коефіцієнт теплопровідності, Вт/(м·К);
с
– теплоємність теплоносія, кДж/(кг·К);
g
– прискорення вільного падіння, м/с2;
– коефіцієнт тепловіддачі, Вт/(м2·К);
х
– визначальний розмір, м;
- коефіцієнт температурного розширення
теплоносія,
;
|
- температурний напір між стінкою та
теплоносієм, К;
- коефіцієнт температуропровідності,
м2/с;
t
– визначальна температура, для якої
вибираються
,
,
,
с,
,
– в кожному конкретному випадку
вказується, яка температура приймається
в ролі визначальної.
Поряд з конвекційним теплообміном при тепловіддачі дуже часто має місце променевий теплообмін між стінкою і оточуючим середовищем.
Променевий теплообмін або теплове випромінювання – один із основних видів теплообміну, при якому передача тепла від одного тіла до іншого здійснюється за допомогою електромагнітних хвиль.
Закони теплового випромінювання:
Закон
Планка.
Встановлює залежність зміни спектральної
густини потоку випромінювання
від
довжини хвилі
і
температури (Т)
для абсолютно чорного тіла
, (10.5)
де
Вт
;
м
постійні випромінювання.
З
підвищенням температури тіла енергія
його випромінювання суттєво збільшується,
збільшується і енергія променя однієї
і тієї ж довжини хвилі. Зміщення максимуму
спектральної густини теплового потоку
при підвищені температури в бік коротких
хвиль описується законом
Віна,
що випливає з (10.5) при
, (10.6)
де
довжина
хвилі, що відповідає максимальному
значенню спектральної густини потоку
випромінювання.
Закон Стефана – Больцмана отримується в результаті інтегрування (10.5) і визначає повну кількість енергії, що випускається тілом у всьому діапазоні довжин хвиль
,
або
(10.7)
де
- постійна Стефана – Больцмана;
,
- постійна випромінювання абсолютно
чорного тіла.
Густина потоку інтегрального випромінювання абсолютно чорного тіла пропорційна четвертій степені абсолютної температури.
Для сірих тіл (більшість реальних тіл)
;
(10.8)
Степінь
чорноти
- відношення потоку власного випромінювання
тіла до потоку чорного випромінювання
при тій же температурі. Визначається
дослідним шляхом і залежить від природи
тіла, його температури і стану поверхні.
Закон Киргофа. Встановлює зв’язок між власним випромінювання тіла і його поглинаючою здатністю.
. (10.9)
Закон Ламберта. Визначає зміну інтенсивності випромінювання по окремих напрямках для абсолютно чорного тіла
, (10.10)
де
густина
потоку випромінювання в напрямку, що
відповідає куту
;
густина потоку випромінювання в напрямку
нормалі.