Завдання для практичної роботи

В науковій літературі має місце позиція, з якою прав людини як таких не існує взагалі, натомість існують соціально–суб'єктивні уявлення, погляди, теорії про те, що таке права людини, а також засновані на них політичні, юридичні і моральні та ін. соціальні норми поряд з фактично існуючими соціальними можливостями й обов'язками, що постають в ролі об'єкта інтерпретації (перш за все правової). Права людини як права громадянина конкретної держави (також як свобода і обов'язки) є частиною об'єктивного права, тобто визначеним різновидом правових норм у межах діючого права, і одночасно це – суб'єктивне право, оскільки воно належить окремим громадянам як суб'єктам права. Права людини у структурі правового статусу – це формально-визначені, юридично гарантовані можливості користуватися соціальними благами, офіційна міра можливої поведінки людини в державно-організованому суспільстві. Які будуть Ваші судження з приводу цього?

Питання для самоконтролю

1. Чим пояснити актуальність феномену прав людини в сучасній юридичній думці?

2. Назвіть сучасні концепції прав людини.

3. Що таке природні права людини?

4. Розкрийте категорії людина – особа – громадянин.

5. Чи тотожні поняття «прав людини» і «прав громадянина»?

6. Як співвідносяться між собою поняття «права» і «свободи»?

7. Що лежить в основі сучасної класифікації прав людини?

8. Назвіть основні форми захисту прав людини

Семінар 6. Держава і суспільство План

1. Поняття, ознаки і структура громадянського суспільства

2. Політична система громадянського суспільства

3. Демократія і тотаталітаризм

Навчальна література

1. Загальна теорія держави і права: (Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів) /За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина. – Харків: Право, 2009. – С. 465 – 506.

2. Скакун О.Ф. Теорія держави і права (Енциклопедичний курс): Підручник. – Харків: Еспада, 2006. – С. 90 – 108, 190 – 208.

Ключові поняття та терміни: демократія; плюралізм; багатопартійність; непряма (представницька) демократія; пряма (безпосередня) демократія; виборча система; плебісцит; народовладдя; референдум; ознаки демократії; форми демократії; інститути демок4ратії; народовладдя; структурні інститути демократії; функціональні інститути демократії; структурно-функціональні інститути демократі; імперативні інститути демократії; консультативні інститути демократії; функції демократі; функція демократії у сприянні розвитку особи; контрольна функція демократії; функція демократії у сприянні виконанню прийнятих рішень; функція демократії оптимізації державних рішень; установча функція демократії

Завдання для практичної роботи

Прокоментуйте і проаналізуйте: 1. «Поехал Петр набираться ума-разума в самые тогда передовые (и демократичные по тем временам) страны — Голландию и Англию. Там царь задумался о причинах успехов этих стран. Довольно скоро понял, что дело не в технике, не в изобретениях, не в предприимчивости этих народов, а в том, что мы называем общественным устройством. Посмотрел Петр, как заседают Генеральные штаты в Гааге, посидел на балконе в Вестминстере, глядя на английский парламент, вышел и сказал сакраментальное: «Английские порядки у нас как к стенке горох. Нужно знать народ, которым управляешь!.. Не демократия, не парламенты станут основой благополучия России, а я, моя просвещенная воля и моя палка, которой я заставлю этих бездельников работать, учиться, строить города и воевать». Петр сказал как отрезал: с таким народом нужно иначе. Не нужно нам ваших парламентов, свобод, самоуправления — сделаем по-своему и лучше. Когда царь начинал реформу государственного аппарата, то ему предоставили данные о шведской системе управления — самой передовой. Он проект модернизации госуправления одобрил, но сделал то, что называл «спустить с русским обычаем», то есть решительно выбросил из шведского образца все, что касалось рикстага (парламента) и кирхшпиля (местного самоуправления во главе со священником). В результате у шведов было взято только бюрократическое устройство центральных и местных учреждений в виде коллегий, губерний, провинний».

2. «Демократія – це спосіб маніпулювання компетентної частини суспільства менш компетентною шляхом створення обмеженого доступу до влади через демонстраційну виборність, яка визначається загальним рівнем політичної культури того чи іншого суспільства шляхом недопущення більшості суспільства до прийняття стратегічних рішень, які розробляються, приймаються, просуваються і впроваджуються з позиції, що має закритий утаємничений та неконтрольований більшістю суспільства характер.»