Особисті економічні потреби Фізіологічні Інтелектуальні Соціальні

Продукти харчування одержання освіти охорони здоров´я

Одяг, взуття підвищення кваліфікації життєво-побутові

умови

Житло культурний відпочинок

умови праці,

предмети і послуги транспорт

Товари господарсько - культурного призначення зв’язок тощо

побутового призначення

рис.1 Структура особистих економічних потреб.

Економічні потреби народжуються насамперед у виробництві, в процесі праці та пов’язані з ним.

Задоволення економічних потреб відбувається у споживанні яке відтворює і створює потребу. Завдяки економічним потребам відбувається органічний взаємозв’язок цілей.

Суспільні потреби поділяють на виробничі (продовжують процес виробництва: метал, цемент, обладнання, електроенергія), невиробничі (спрямовані на забезпечення потреб людини: цукор, хліб, меблі, одяг, послуги).

З урахуванням суб’єкта споживання розрізняють потреби окремої людини, сім’ї, колективу підприємства, працівників певної галузі виробництва, жителів певного населеного пункту, суспільства в цілому.

Продуктивні сили, безперервно розвиваючись, не лише створюють умови для задоволення потреб, які склалися, а й стають ґрунтом для виникнення нових потреб. Цей процес розвитку суспільного виробництва свідчить про те, що в ньому діє об’єктивний закон зростання потреб.

Рушійною силою розвитку сучасного суспільства є забезпечення умов для безперервного розвитку потреб.

2. Економічний інтерес – це вигода, якої досягають у процесі реалізації економічних відносин. Вона забезпечує самостійність, саморозвиток суб’єкта, тобто створення умов, достатніх для його відтворення на рівні прогресивних соціально-економічних досягнень. Якщо економічні відносини не реалізують економічних інтересів, суб’єкти намагаються досягти свої вигоди поза економічними відносинами (порушують закони, розвивають тіньову економіку, займаються спекуляцією, крадуть). Економічні інтереси утворюють складну, багатоманітну систему. За ознакою суб’єктності розрізняють особисті, колективні, суспільні інтереси. За важливістю виділяють: головні та другорядні; за часовою ознакою поточні та перспективні; за об’єктом інтересів – майнові, фінансові, інтелектуальні, інтереси режиму праці та вільного часу, комфорту, умов праці та життя; за ступенем усвідомлення – дійсні та помилкові.

Проте система економічних інтересів суспільства завжди суперечлива. Інтереси окремих індивідуумів (підприємця, найманого робітника, покупця і продавця), підприємств (того, що виробляє продукція і що її купує), підприємства і держави (підприємство зацікавлене в тому, щоб платити менший податок) не завжди збігаються.

У реальному житті єдності інтересів досягають через реалізацію кожного з них в процесі їхньої взаємодії та взаємореалізації.

3. Цінність любого блага в значній мірі визначається його корисністю, тобто ступінню корисного ефекту, який він приносить споживачу. Розрізняють сукупну і граничну корисність. Сукупна корисність визначає ступінь корисності блага як такого. Гранична корисність визначає ступінь корисного ефекту останньої одиниці блага, що задовольняє найменш суттєву потребу. Якщо благо є в достатній кількості, то якою б не була його сукупна корисність (наприклад, води), ґрунтується корисність останньої одиниці дорівнюватиме нулю. І навпаки, якщо сукупна корисність усіх наявних благ (наприклад, діамантів) не дуже висока то їхня обмежена кількість робить цінність граничного (останнього) екземпляра високого.

Отже, цінність речі, виробленої з тими самими витратами, що й інші блага, підвищуватиметься залежно від суспільної потреби в ньому. Перевищення попиту над пропозицією сприятиме зростанню ціни над вартістю і навпаки.

Основоположником теорії корисності був австрійський економіст Карл Мегнер.