Тема 8. Змішана економіка.

В цій темі ознайомимося із основними моделями змішаної економіки.

План.

1. Американська модель.

2. Японська модель.

3. Німецька модель.

4. Французька модель.

5. Шведська модель.

6. Південно - корейська модель.

7. Китайська модель.

1. В реальній дійсності економічні системи розвиваються десь між крайностями чистого капіталізму і командної економіки.

Основу американської моделі становить всілякого заохочення підприємництва, досягнення особистого успіху збагачення найактивнішої частини населення. Групам населення з низькими доходами забезпечується прийнятий рівень життя за рахунок часткових пільг та допомоги. Завдання соціальної рівності тут взагалі не ставиться. Державне втручання в економіку є неглибоким і охоплює питання визначення “правил гри” на ринку, підтримання економічної рівноваги, перерозподілу доходів через податковий механізм.

Американська модель ринкової економіки високоефективна за умови, коли населення зростає повільно, що дає змогу поступово нагромаджувати капітал, нарощувати промислове виробництво, підвищувати продуктивність праці у промисловості, а через запровадження передових технологій – в сільському господарстві, до того ж населення може мігрувати із с/г у промисловість.

2. Японська модель характеризується значним втручанням держави у господарське життя, спрямоване на створення такого макросередовища в якому прогресивні галузі зростають найшвидше. Розвиток економіки підпорядкований загальним національним завданням. Розв’язанням соціальних завдань здебільшого займаються корпорації. Цій моделі притаманне певне відставання темпів зростання заробітної плати порівняно із зростанням продуктивності праці. За рахунок цього досягаються зниження витрат виробництва й підвищення конкурентоспроможності продукції на світових ринках. Значних перешкод, що отримують майнове розшарування населення немає, але розрив у рівні доходів між 10% найбагатшого населення і 10% найбіднішого населення істотно менший, ніж у інших країнах. Така модель ринкової економіки може розриватися лише за вийнятково високого розвитку національної свідомості, пріоритету інтересів нації над інтересами конкретної людини, готовності населення йти на певні матеріальні жертви задля процвітання країни. У цій моделі законодавча і виконавча влади чітко не розмежовані, не протистоять одна одній, а отже законодавство й управління краще узгодженні. У країні існує компетентна, віддана національній справі еліта.

3. Економічна система Німеччини виходить з того, що ринкова модель економіки має сприяти реалізації соціальних інтересів людини.

Політична система Німеччини подібна до американської : вони обидві є федеральними республіками, мають двопалатні законодавчі органи. Розвинутий виробничий потенціал країни має яскраво виражене експортне спрямування. Країна займає п’яту позицію у списку світових кредиторів. Провідні галузі – хімічна, машинобудування, транспортна, електротехнічна – створюють майже половину загальної вартості промислової продукції і більше 50% німецького експорту.

Власники капіталу у своїй більшості надають перевагу банківським заощадженням, ніж вкладенню коштів у акції чи облігації.

В Німеччині характерною обмеженістю економіки є розумне поєднання соціального захисту людини з почуттям її соціальної відповідальності. В умовах ринку всім громадянам створюються умови стати самостійними підприємцями. У державі створений надійний механізм соціального захисту безробітних, старих і хворих людей.

4. Французька модель ринкової економіки характеризується різноманітністю економічних інструментів, включаючи стратегічне планування, стимулювання конкуренції, регулювання. Відмінною особливістю цієї моделі ринку є включення стратегічного планування у ринковий механізм. Французька модель виходить з того, що ринок сам по собі не вирішує багатьох проблем, зокрема проблеми соціального захисту населення, не забезпечує проведення фундаментальних наукових досліджень.

Тому в розроблений індикативний план, який має рекомендуючий характер, включають замовлення щодо вирішення пріоритетних соціальних проблем. Замовлення стимулюються пільговим оподаткуванням та ціноутворенням. Держава протистоїть укладанню фірмами угод, що стосуються рівня цін. Держава контролює ціни на продукти харчування, житло, медичну допомогу, товари і послуги, що мають важливе соціальне значення. Найбільшим дієвим інструментом виступає податкова система, яка забезпечує 90% надходжень у державний бюджет.

5. Шведська модель є своєрідним поєднанням ринкової економіки та соціалістичної ідеології. Її часто називають розподільним соціалізмом. Основний принцип цієї моделі полягає в розмежуванні двох економічних функцій: створення багатства і його розподілу.

Перша функція реалізується в конкурентній ринковій економіці приватним сектором, другу виконує уряд, який намагається усунути наявні, на його погляд, несправедливості через перерозподіл доходів. У Швеції одержавлено 5% засобів виробництва, але частка державних видатків у 90-х роках становила майже 50% ВВП. При цьому більше половини видатків скеровується на соціальні проблеми – забезпечення доступності освіти, охорону здоров’я, щедре страхування на випадок безробіття та пенсії у старості.

Зрозуміло, що це можливо лише в умовах високих ставок оподаткування. Тому занепокоєння шведської громадськості викликають високі податки і громіздкий бюрократичний апарат, що збільшує накладні витрати та знижує конкурентоспроможність на світових ринках.

6. Південнокорейська модель поєднує план і ринок тобто систему жорсткого державного планування і ринкового механізму.

Держава планомірно створювала ринкове господарство, приватний сектор був відданий під владу ринку. У державній власності залишились ті галузі економіки, які були не привабливими для приватного сектора, оскільки вимагали великих первісних капіталовкладень, а доходи надходили не зразу.

Для проведення реформ знадобилися великі фінансові ресурси, які були зосередженні за рахунок збільшення норми заощаджень населення. Уряд використовував іноземні позики, забезпечив пільгові умови для інвестицій та експорту товарів, що надало імпульс розвитку промисловості й товарообігу і дозволяло вивести країну на світовий ринок.

7. Становлення сучасної китайської моделі економічної системи історично почалося з 1976р. і пов’язано з іменем партійного лідера Ден-Сяопіна, який запровадив соціально-економічні реформи. Цей курс основувався на таких принципових положеннях: побудова соціалізму, демократична диктатура народу, керівна роль КПК, твердий курс на проведення реформ, розширення зв’язків із зовнішнім світом.

З початку проведення реформ у Китаї почали приділяти увагу макроекономічному аналізу і контролю. Акцент здійснювався на :

1. створення системи макроекономічного регулювання ринкової економіки;

2. удосконалення планування із зменшенням переваги директивного планування;

3. впровадження нового механізму ціноутворення;

4. оволодіння новими методами макроекономічного контролю над інфляцією;

5. розроблення нових підходів до створення без дефіцитного бюджету;

6. удосконалення податкової системи;

7. забезпечення взаємодії національної економіки з світовим господарством.

Особливої уваги заслуговує політика заохочення іноземних інвестицій (приблизно 100 млрд. дол.), створюються спільні підприємства.