Підсумки

1. Заробітна плата - це ціна трудових послуг , наданих найманими робітниками різних професій при реалізації їхньої ділової активності.

2. Номінальна заробітна плата - це сума грошей , отримана робітником за певний проміжок часу.

3. Реальна заробітна плата визначається кількістю товарів та послуг , які робітник може придбати за номінальну заробітну плату при існуючому рівні цін.

4. Погодинна заробітна плата встановлює розмір винагороди у відповідності із відпрацьованим часом.

5. При поштучній оплаті праці заробіток зростає у прямій залежності від кількості виготовлених виробів.

6. Індекація - це збільшеня номінальних доходів залежно від зростання цін.

7. Фінансування ряду життєвих потреб фінансується за рахунок

суспільних фондів споживання.

Вони поділяються на фонди для спільного задоволення потреб та фонди для непрацездатних.

8. До фондів спільного задоволення потреб відносять послуги

освіти, охорони здоровя, житлово-комунального

господарства, дитсадків та ясел.

9. Фондів для непрацездатних призначені для надання допомоги тим , хто досяг похилого віку або втратив працездатність внаслідок хвороби каліцтва , а також особам,

що втратили працездатність частково, не досягли

працездатного віку, студентам.

Основні поняття та терміни

Заробітна плата почасова зарплата

Відрядна зарплата номінальна зарплата

Реальна зарплата індексація

Прожитковий мінімум дискримінація в зарплаті

Суспільні фонди споживання трансферти

Доходи від власності сімейні доходи

Дайте відповіді на питання:

1. Дайте визначення заробітної плати в умовах ринкової економіки.

2. Коли робоча сила стає товаром, коли вона не перетворюється у товар?

3. В чому сутність зарплати як ціни товару робоча сила?

4. Як враховується співвідношення попиту і пропозиції на ринку праці?

5. В чому сутність номінальної і реальної заробітної плати?

6. Як можна визначити рух реальної заробітної плати?

7. Характеризувати форми і системи заробітної плати.

8. Покажіть необхідність і суть доходів від індивідуальної трудової діяльності.

9. Розкрийте сутність і види державних соціальних фондів в Україні.

10. Чому доходи від власності в Україні слід вважати допоміжною формою розподілу доходів?

11. Як забезпечити соціальну справедливість під час розподілу доходів від власності?

12. Покажіть джерела і структуру сімейних доходів. Як здійснюється сьогодні використання сімейних доходів?

Тема 12. Міжнародна економіка та її роль у зростанні добробуту людської спільноти світу.

Світова економіка має для кожного з нас безпосереднє відношення. Ми користуємося речами , виготовленими в різних країнах світу - США й Німеччини, Польщі й Туреччині, Китаї й Росії. Багато українських товарів містить складові, вироблені за кордоном. У цій темі ми познайомимося з головними принципами, що лежать в основі організації світової економіки, проаналізуємо суть валюти та валютних курсів, зясуємо роль головних міжнародних економічних організацій.

Глобалізація не є від природи ані злою, ані доброю,

вона є такою,якою роблять її люди.

Іван Павло ІІ

Часто йдуть далеко шукати те,

що мають у себе дома.

Вольтер

План .

1. Суть світового господарства та основні етапи його розвитку.

2. Інтернаціоналізація та міжнародний поділ праці.

3. Сутність світової торгівлі.

4. Сутність, причини та форми вивозу капіталу.

5. Світова валютна система.

6. Проблеми інтеграції України у світове господарство.

1. Світове або всесвітнє господарство представляє собою сукупність національних економік у сфері продуктивних сил і виробничих відносин, які виходять за територіальні межі окремих країн.

З поняттям світового господарства тісно пов’язане поняття світового ринку. Світовий ринок – це товаропотоки, які перетинають національні кордони.

Міжнародні економічні відносини представляють собою систему господарських зв’язків між країнами. До основних форм міжнародних економічних відносин відносять:

1. зовнішня торгівля;

2. вивіз капіталу та виробниче співробітництво,

3. обмін науково-технічною інформацією;

4. валютно-фінансові відносини,

5. міграція робочої сили.

У світове господарство входять країни з різним рівнем розвитку. Критерієм розподілу країн на групи виділяють рівень розвитку ринкових відносин. Відносно цього критерію виділяють країни з розвиненою ринковою економікою (розвинені країни), країни з ринковою економікою, що розвивається (нові індустріальні країни, середньорозвинені країни, малорозвинені країни), країни з перехідною до ринку економікою (постсоціалістичні країни).

Історично першими формами економічних відносин була світова торгівля, міграція робочої сили, валютно-фінансові відносини, які зародилися ще за рабовласництва.

У другій половині ХХ ст. процес розвитку світового господарства отримав новий імпульс під впливом НТП та зростання ролі держави.

2. Розвиток світового господарства і міжнародних економічних відносин формується на основі міжнародного поділу праці. Процес посилення взаємозв’язку і взаємозалежності між суб’єктами МЕВ та національними господарствами отримав назву інтернаціоналізації господарського життя.

Процес інтернаціоналізації обумовлений розвитком та поглибленням міжнародного поділу праці. Міжнародний поділ праці – це вищий ступінь розвитку суспільного територіального поділу праці між країнами, що спирається на стійку економічно вигідну спеціалізацію окремих держав і веде до взаємного обміну результатами між державами у певних кількісних і якісних співвідношеннях.

Розвиток МПП обумовлений прагненням економічних вигод. Основні з них – це отримання різниці між світовою та внутрішньою ціною експортних товарів, економія внутрішніх витрат за рахунок відмови від національного виробництва і використання більш дешевого імпорту, доступ до ресурсів, яких в країні недостатньо.

Основними формами МПП є міжнародна спеціалізація та міжнародна кооперація. Міжнародна спеціалізація виробництва – це така форма, за якої відбувається концентрація певного виробництва в окремих країнах і регулярне забезпечення нею світового ринку.

В залежності від глибини МПП розрізняють подетальну, технологічну, предметну форми міжнародної спеціалізації.

Розвиток міжнародної спеціалізації формує умови для міжнародного кооперування. Міжнародна кооперація – це процес формування стійких виробничих зв’язків між підприємствами різних країн, у результаті якого здійснюється спільна діяльність щодо створення елементів готової продукції. Основними ознаками міжнародної кооперації є попереднє узгодження сторонами у договірному порядку умов спільної діяльності, розподіл між партнерами завдань у межах погодженої програми, координація господарської діяльності підприємств – партнерів, тривалість, стабільність, регулярність відносин.

Постійно зростаючу роль у розвитку процесів інтернаціоналізації господарського життя у світовому господарстві відіграють транснаціональні корпорації (ТНК). ТНК – це корпорації національні за капіталом та інтернаціональні за місцем його використання.

Діяльність ТНК створює умови для виникнення інтернаціональних об’єднань, які сприяють зближенню окремих національних господарств, концентрацію і переплетення капіталів, проведення узгодженої економічної політики.

Виділяють три основані типи інтеграційних об’єднань: зона вільної торгівлі, митний союз, спільний ринок, економічний союз, повна інтеграція.

3. Міжнародна торгівля виникла ще в глибоку давнину як одна з перших форм міжнародних економічних відносин. Проте світовий ринок сформувався як складова світового господарства на основі міжнародного поділу праці у період становлення капіталістичних відносин. Світовий товарний ринок – це система обміну товарами і послугами між країнами. Він виступає між країнами у вигляді світового експорту і світового імпорту.

Торговельна політика держав характеризується протидією двох тенденцій: лібералізації і протекціонізму. Лібералізація – це полегшення умов зовнішньої торгівлі, що має форму зменшення величини мита, скорочення використання валютних і кількісних обмежень. Протекціонізм – це захист внутрішнього ринку від зовнішньої конкуренції, що має форму підвищення мита, введення кількісних та інших (технічних, екологічних) обмежень.

На початковому етапі розвитку світової торгівлі в ній переважав вивіз із аграрних країн сировини і продовольства і зворотні поставки в ці країни з індустріальних країн готової продукції.

На сучасному етапі характерними стали випереджаючі темпи зростання міжнародної торгівлі готовими промисловими виробами, а в них – машинами та обладнанням, продукцією засобів зв’язку, електро- та електронної техніки, комп’ютерами. Різко зріс обмін науково-технічними, виробничими, фінансово-кредитними послугами, а також з’явились їх нові види: інжиніринг, лізинг, консалтинг, інформаційно-обчислювальні послуги.

Характерною особливістю розвитку світової торгівлі є підвищення значення міждержавного регулювання такими міжнародними організаціями, як: Генеральна угода по тарифах і торгівлі (ГАТТ), - 1948р. У1995р. ГАТТ перетворилася у Світову організацію торгівлі – СОТ. Регулювання світової торгівлі здійснюється також Міжнародною торговельною палатою, ЮНКТАД (Конференція ООН по торгівлі і розвитку).

Вивіз капіталу почав інтенсивно розвиватися із становленням монополістичного капіталізму. Вивіз капіталу – це вилучення капіталу із обороту однієї країни і введення в обіг в іншій країні в товарній або в грошовій формі. Причина вивозу капіталу полягає в тому, що додаткові вкладення капіталу внутрі країни стають все менш прибутковими. Тому підприємці шукають можливості вкладення капіталу з більшою віддачею. До інших причин вивозу капіталу можна віднести прагнення ТНК зменшити виробничі витрати, вільний доступ до джерел сировини, можливість монополізації країн ввозу.

Вивіз капіталу здійснюється в двох формах: підприємницькій і позичковій. Вивіз позичкового капіталу здійснюється у вигляді надання міжнародних позик або економічної допомоги (безоплатний кредит) державами або великими банками. Вивіз підприємницького капіталу здійснюється у формі прямих або портфельних інвестицій. Прямі інвестиції – це вкладення капіталу у виробничий процес із участю в управлінні підприємством. Портфельні інвестиції – це вкладення капіталу у цінні папери (акції, облігації).

5. Міжнародні валютні відносини представляють сукупність відносин, пов’язаних із функціонуванням грошей як світових грошей. Гроші як світові гроші, обслуговують світову торгівлю товарами та послугами, міграцію капіталів, перевід прибутків у інвестиції, надання позик, науково-технічний обмін, державні та приватні грошові перекази.

Сукупність міжнародних валютних відносин формує міжнародну валютну систему (МВС).

Головне завдання МВС – регулювання міжнародних розрахунків та валютних ринків для підтримання рівноваги зовнішньо – економічного обміну, стримування інфляції.

Світова валютна система в своєму розвитку пройшла чотири етапи:

а) система золотого стандарту (за неї валюти певних країн вільно обмінювалися на золото, валюти мали золотий вміст);

б) золотодевізний стандарт (Генуезька конференція 1922р.) за яким банкнотир розмінювалися не на золото, а на девізи – банкноти країн, які обмінювалися на золото-фунт стерлінгів, американський долар, векселі, чеки;

в) система золотовалютного стандарту (1944р. Бреттон-Вудс) – за золотом зберігалась функція кінцевих розрахунків між країнами. Цінність національної грошової одиниці виражалась в доларах, а через долар – у золоті;

г) Ямайська валютна система – (1967р.) – функція золота скасовувалась, вводився стандарт СДР – “спеціальні права запозичення” – міжнародні платіжні, резервні і розрахункові засоби, що використовуються для міжнародних безготівкових розрахунків. Другою колективною валютою є євро – колективна валюта країн – членів ЄС.

6. Україна може реально розраховувати на інтеграцію у світове господарство і розширення своєї частки на світовому ринку тільки втому випадку, коли її зовнішньо - економічний інструментарій, весь господарський механізм будуть приведені у відповідність із правилами, що діють у світовому економічному спілкуванні.

На сьогодні Україна не має науково – обґрунтованої економічної стратегії у світовий ринок. Україна має потужний науково - технічний потенціал, потужний промислово-аграрний потенціал, має реальні можливості стати конкурентоспроможним експортером промислової та аграрної продукції. Нині переважна частина цієї продукції неконкурентоспроможна. Вже зараз високою конкурентоспроможністю характеризуються верстато- і літакобудування, надтверді матеріали, порошкова металургія, приладобудування, деякі види побутової техніки. В подальшому пріоритетами мають стати експорт наукомісткої продукції і високих технологій (хай-тек), ноу-хау, ліцензії програм до ЕОМ. Найважливіше завдання – подолання сировинної спрямованості експорту.