Підсумки

1. Під суспільним відтворенням розуміється процес виробництва як процес що безперервно повторюється. Розрізняють просте, розширене і звужене відтворення. Суспільне відтворення передбачає відтворення ВВП, робочої сили, виробничих відносин і природних ресурсів.

2. Розширене відтворення сприяє економічному зростанню країни. Економічне зростання можна визначити як : а) збільшення реального ВВП або б) збільшення реального ВВП на душу населення . Економічне зростання зображають графічно як переміщення кривої виробничих можливостей вправо або як поєднання переміщення вправо кривих сукупного попиту та сукупної пропозиції.

3. Економічне зростання визначають такі фактори, як: фактори попиту, фактори пропозиції та ефективного розподілу. До факторів пропозиції відносять : кількість і якість природних ресурсів, трудових ресурсів, обсяг основного капіталу та рівень технології і організації виробництва.

4. Причини глибокої кризи економіки України можна поділити на дві групи :

а) успадковані від колишнього СРСР;

б) ті , що виникли в роки незалежності.

Для забезпечення економічного зростання в Україні необхідні : прискорення проведення економічних реформ , створення сприятливого інвестиційного клімату для вітчизняних та зарубіжних інвесторів , розвиток малого й середнього бізнесу . інтеграція у світову економіку.

Основні поняття і терміни

Суспільне відтворення просте відтворення

Розширене відтворення звужене відтворення

Економічне зростання способи визначення еконо-

мічного зростання

фактори економічного

зростання типи економічного

зростання

Дайте відповіді на питання:

1. У чому суть відтворення на макрорівні?

2. У чому полягають особливості розширеного відтворення в умовах ринкової економіки?

3. Що означає відтворення сукупного суспільного продукту?

4. Які типи суспільного відтворення ви знаєте? Як у кожному окремому випадку використовується національний дохід?

5. Які існують форми інтенсивного відтворення?

6. У чому полягає суть нагромадження?

7. Припустимо , що реальний ВВП становить 10 млрд. грн.. першому році і 164.8 млрд. грн.. у другому році. Обчисліть темп приросту ВВП.

8. Якщо населення країни зросло з 52 млн. осіб у першому році до 53 млн. осіб у другому році - які темпи зростання ВВП на душу населення?

Тема 11. Розподіл національного доходу. Споживання, заощадження і добробут людини.

Кожен чинник виробництва дає змогу його власникові одержати певний різновид доходу. Грошові доходи населення включають усі надходження грошей у вигляді :

• плати праці робітників;

• доходи від підприємницької діяльності;

• пенсій , стипендій , різних пільг та грошових допомог ;

• доходів від власності у вигляді відсотків, дивідендів , ренти;

• доходів від продажу цінних паперів, нерухомості, продукції сільського господарства, різноманітних виробів тощо.

В Україні на сучасному етапі головними складовими грошових доходів населення є оплата праці , прибутки від підприємницької діяльності , а також соціальні трансферти ( пенсії, стипендії).

Країна , де існують закони проти розкоші, зазвичай бідна, адже коли люди мусять обмежуватися меншими доходами , ніж вони могли б і хотіли мати , тим самим вони позбавляються бажання бути працелюбними та винахідливими…

Дадлі Норс

План.

1. Розподіл доходів між підприємством і державою.

2. Заробітна плата.

3. Соціальні фонди держави.

4. Форми розподілу доходів за трудові результати і економічну діяльність.

5. Доходи від власності.

6. Сімейні доходи та їх структура.

1. В умовах переходу до ринкової економіки проблеми розподілу чистого доходу і продукту набувають все більшого значення. Чистий доход – це різниця між ціною всієї реалізованої продукції і витратами на її виробництво, тобто її собівартістю. В процесі розподілу чистий доход набирає форми прибутку, відсотка, ренти, заробітної плати.

В реальному економічному житті в нашій країні ці первинні доходи виступають як:

• заробітна плата робітників сфери матеріального виробництва,

• доходи селян,

• прибуток підприємств,

• доходи селян, робітників і службовців від підсобного господарства.

Чистий продукт розподіляється між його безпосередніми виробниками і власниками засобів виробництва. Первинний розподіл доповнюється перерозподілом чистого продукту, необхідність якого зумовлена:

• завданням концентрації ресурсів для вирішення важливих соціальних проблем,

• існуванням нематеріального виробництва, на утримання якого кошти надходять шляхом перерозподілу доходів,

• важливістю залучення коштів підприємств і населення на громадські потреби,

• потребами НТР, прогресивних змін у структурі суспільного виробництва, розвитку окремих економічних регіонів країни.

Головним знаряддям перерозподілу чистого продукту є державний бюджет, через який в розвинених країнах проходить від 30% до 50% національного доходу. Важливу роль у цьому перерозподілі відіграє податкова система, оплата населенням послуг, механізм цін тощо.

У результаті розподілу і перерозподілу національного доходу формуються кінцеві доходи різних груп населення, держави, підприємств матеріального і не матеріального виробництва.

2. Розрізняють дві основні форми заробітної плати: погодинна і відрядна заробітна плата. Погодинна заробітна плата передбачає врахування строку функціонування найманої робочої сили. При погодинній формі величина заробітку обчислюється як добуток погодинної ставки на кількість відпрацьованих годин. Своєрідною одиницею виміру при погодинній формі стає погодинна ставка. Її величину фірма визначає виходячи із власного досвіду із врахуванням конкуренції і чинного законодавства про працю.

Відрядна заробітна плата – це така її форма, за якої величина заробітку залежить від кількості створеного за цей час продукту. Відрядна зарплата залежить від норми заробітку. При визначенні заробітної плати до уваги береться те, чи відповідає кількість виробленого продукту встановленій нормі виробітку. Це дає фірмі змогу змушувати найманого робітника до надмірної інтенсивності праці.

Погодинна заробітна плата переважала на початкових етапах ринкової економіки. Згодом домінувала відрядна оплата праці. В сучасних умовах пануючою формою знову стає погодинна заробітна плата, оскільки виробіток залежить від ритмічної і безперебійної роботи агрегатів.

Форми заробітної плати застосовують в певних комбінаціях, що проявляють себе у відповідних системах. В основі організації заробітної плати лежить тарифна система. В країнах з ринковою економікою це система аналітичної оцінки робочих місць, згідно з якою тарифна ставка/сплата за годину/ встановлюється в залежності від складності робіт.

Для реального вивчення якості робочої сили застосовується оцінка заслуг, враховується якість праці, продуктивність, професійні знання, надійність, ставлення до роботи, відданість фірмі. На основі цього встановлюється оцінка робітника в балах. Отже, за системою аналітичної оцінки робочих місць розмір заробітку визначається як добуток суми балів на ставку одного балу.

Для характеристики рівнів заробітної плати застосовують показники номінальної і реальної заробітної плати. Номінальна заробітна плата – це сума грошей, яку найманий робітник одержує за виконання роботи в одиницю часу. Реальна заробітна плата визначається сумою корисних благ/товарів і послуг/, які найманий робітник може придбати за номінальну заробітну плату, при існуючому рівні цін. Основними факторами, які впливають на реальну заробітну плату є:

• рівень номінальної заробітної плати;

• рівень податків у державний бюджет і фонди соціального страхування;

• рівень цінна товари і послуги.

Загальний рівень заробітної плати формується під впливом співвідношення між попитом і пропозицією на робочу силу кожної категорії працівників. Ставка заробітної плати зростає із врахуванням знань, досвіду, вміння творчо мислити, залежить від надійності працівників. В оплаті праці існують моменти дискримінації, пов’язані з національністю, статтю, політичними поглядами. На рівень пропозиції робочої сили впливають престижність роботи, ступінь самостійності при вирішенні завдань, наявність привілеїв, психологічної атмосфери на робочому місці і умови виробництва.

3. Держава бере на себе фінансування частини видатків на задоволення ряду життєвих потреб. В Україні існують соціальні фонди держави: фонди спільного задоволення потреб (освіта, охорона здоров’я тощо) і фонди для непрацездатних.

До фондів спільного задоволення потреб належать послуги освіти, охорони здоров’я, житлово-комунального господарства, дитячих ясел і садків. Головна функція цього виду СФД є розвиток і підтримка здібностей населення, створення сприятливих економічних умов для розширеного відтворення народонаселення і робочої сили.

Фонди для непрацездатних призначені для надання різних видів допомоги тим, хто досяг похилого віку або втратив працездатність внаслідок хвороби чи каліцтва, а також особам, що втратили працездатність частково, не досягли працездатного віку, студентам стаціонарної форми навчання, учням середніх спеціальних та інших закладів. З цих фондів виплачують пенсії, допомоги з тимчасової непрацездатності, оплачують відпустки у зв’язку з вагітністю і пологами, пільгові години працюючим підліткам, надають стипендії студентам, допомоги дітям.

За способом розподілу серед членів суспільства СФД класифікуються на:

а) ті, що розподіляються незалежно від кількості та якості праці (безоплатна медична допомога, навчання дітей і дорослих);

б) ті, що розподіляються з урахуванням минулого заробітку і стажу роботи (пенсії, допомоги з тимчасової непрацездатності);

в) ті, що розподіляються з урахуванням забезпеченості сімей (наприклад при оплаті за утримання дітей у дитячих дошкільних закладах пільги надаються малозабезпеченим сім’ям).

За джерелами формування розрізняють СФД:

а) загальнодержавні, які формуються з коштів державного бюджету і соціального забезпечення,

б) кошти, виділяються підприємствами (державними і кооперативними),

в) кошти громадських організацій, переважно профспілок (одноразова допомога, безоплатні або пільгові путівки до будинків відпочинку, санаторіїв тощо).

За формами надання споживачам СФД можна поділити на грошові виплати, безоплатні послуги і натуральні виплати (видачі).

4. Коло суб’єктів індивідуальної трудової діяльності досить широке. Це працівники, які виготовляють різноманітні товари, власники невеликих підприємств без найманих робітників (перукарень, майстерень з ремонту побутової техніки), юристи, лікарі, стоматологи, викладачі, які надають громадянам платні послуги.

Не вся грошова виручка від індивідуальної трудової діяльності є грошовим доходом, а тільки залишок після вилучення з грошової виручки виробничих витрат (амортизація, витрати на сировину, матеріали, електроенергію, транспорт).

Учасники індивідуальної трудової діяльності після сплати податку самостійно розпоряджаються своїми доходами.

До доходів підприємств споживчого призначення слід віднести нормальний прибуток. Він є доходом підприємця, своєрідною винагородою за підприємницьку діяльність.

5. Розрізняють доходи, які породжує власність на землю, капітал, майно. Наприклад, ренту на землю, позичковий відсоток на капітал можуть одержувати земельні власники, капіталісти-рантьє, які особисто не виконують ніяких підприємницьких функцій.

У новому механізмі розподілу життєвих засобів в Україні одержали визнання доходи від власності. До них слід віднести дивіденди від акцій, відсотки на вклади працівників у майно державного або орендного підприємства, а також відсотки на вклад працівника у приріст майна цього підприємства після його створення. Крім того існують відсотки від грошових вкладів до Ощадного банку України і доходи від облігацій.

6. Величина реальних доходів населення залежить не тільки від розмірів грошових доходів, обсягу безоплатних і пільгових послуг, а й від рівня цін на предмети споживання і тарифів на послуги, величини квартирної плати, ставок податків.

Показник реальних доходів населення найповніше характеризує рівень добробуту населення через сімейні доходи. Джерела сімейних доходів досить різноманітні. Це оплата праці, надходження із суспільних фондів споживання, доходи від індивідуальної та кооперативної діяльності, доходи від особистого підсобного господарства. Всі ці джерела сімейних доходів мають трудове походження.

Частину доходів сім’я одержує із суспільних фондів споживання у вигляді безоплатних послуг, грошових виплат і натуральних видач. Це в основному пенсії, стипендії, допомоги, дотації на путівки до санаторіїв, будинків відпочинку, дитячих таборів відпочинку, на утримання дітей у дошкільних закладах.

У сімейному бюджеті зростає роль доходів від власності, від особистого підсобного господарства, а також від індивідуальної трудової діяльності.