1.1.3. Статистичний напрям

Статистичний напрям виник на початку XX століття. Головним завданням учених цього напряму було вгівчення економічних циклів і прогнозування господарської кон'юнктури на підставі методів математичної статистики. Цей напрям ще називають "статистичною економією". Із погляду методології дослі­джень (співвідношення абстрактно-теоретичного і емпіричного, дедуктивного та індуктивного) статистичний напрям — цілковита протилежність матема­тичній школі в політичній економії. Прагнення до широкого використання емпіричного матеріалу, вивчення конкретних економічних фактів було про­гресивним явищем. Проте, проголосивши тезу "наука — це вимірювання", ідеологи статистичної економії впали в другу крайність — нехтували абстракт­но-теоретичним аналізом.

У межах статистичного напряму було розроблено низку математико-ста- тистичних моделей економічних явищ, які використовували здебільшого для короткострокового прогнозування. Найпоширенішим прикладом таких моде­лей є модель прогнозування господарської кон'юнктури (передбачення "еко­номічної погоди"), розроблена вченими Гарвардського університету (СІЛА), яка відома під назвою "Гарвардський барометр". "Гарвардський барометр" — сукупність трьох кривих: А — крива фондового ринку, В — крива товарного ринку, С — крива грошового ринку. Дія "барометра" ґрунтується на тому, що всі три криві мають приблизно однакові коливання, але зсунуті в часі (крива А в середньому на 8 місяців випереджує криву Б, яка, своєю чергою, в середньому на 4 місяці випереджує криву С). "Гарвардський барометр" та інші подібні математико-статистичні моделі, побудовані в інших країнах, протягом багатьох років після Першої світової війни досить добре прогнозу­вали економічну погоду, але не передбачили економічну кризу 1929—1932 pp. Крах на Нью-Йоркській біржі восени 1929 року сповістив про крах статистич­ного напряму.

Заслуги вчених статистичного напряму:

1. Дослідники розробили методику оброблення економічних даних та ста­тистичних повідомлень.

2. Представники статистичного напряму запропонували методи статистич­ного аналізу: вирівнювання динамічних рядів та їх екстраполяцію, виділення сезонних і циклічних коливань, кореляційно-регресійний аналіз, факторний аналіз, перевірка статистичних гіпотез тощо.

Основний недолік досліджень учених статистичного напряму полягає у тому, що математико-статистичні моделі, які вони розробили, не враховували гли­бинні фактори економічного розвитку, а мали екстраполяційний характер.

1.1.4. Економетрія. Історія становлення та сутність наукової дисципліни

Термін економетрія (грец. — вимірювання економіки) для визначення нового напряму в економічній науці запропонував у кінці 20-х років XX століт­тя норвезький економіст і статистик Рагнар Фріш (1895—1973). Офіційною датою народження економетрії як нової науки вважають 1930 рік, коли було створено "Міжнародне товариство розвитку економічної теорії у її зв'язку із статистикою і математикою" (коротко — "Міжнародне економетричне това­риство"). Із 1933 року це товариство почало видавати журнал "Econometrica". Основним завданням економетрії Р. Фріш проголосив синтез економічної теорії, статистики і математики. Економетристи спробували поєднати пози­тивні ознаки математичної школи в політичній економії та статистичного напряму, тобто підтримали ідею поєднання в економічному дослідженні аб­страктно-теоретичного аналізу, емпіричних даних і математичних методів.

Теоретичні та практичні засади економетрії сформувалися в 20—30-х ро­ках XX століття завдяки працям Г. Мура, Г. Шульца, К. Кобба, JI. Дугласа, Р. Солоу, Я. Тінбергена, JI. Клейна, Р. Стоуна тощо. Великий вплив на роз­виток економетрії мали роботи Є. Слуцького, В. Парето, Р. Хукера, А. Чуп- рова, що були опубліковані в кінці XIX — на початку XX століття.

У процесі розвитку економетрії з'явилися ознаки її розшарування, відхо­ду від триєдиної формули Р. Фріша. Вони розвивалися у двох напрямах:

• одночасно з економіко-теоретичними дослідженнями на основі засто­сування математичних та статистичних методів все більшого значення набу­вали прикладні математичні та емпірико-статистичні розробки, які не мали безпосереднього стосунку до економічної теорії;

• виокремлювались абстрактно-теоретичні дослідження математичних моделей економіки, в яких не використовувались емпіричні дані.

Наслідком тенденції розшарування економетричних досліджень стали два підходи до трактування поняття "економетрія", змісту та завдань економет- ричної науки.

Економетрія у широкому значенні — сукупність усіх економічних дослі­джень, які проводять з використанням математичних методів.

Економетрія у вузькому значенні — наука, яка в економічному дослідженні застосовує математико-статистичні методи.

Окрім того, процеси розшарування економетричних досліджень привели до появи математичної економії — науки, яка займається дослідженнями тео­ретичних моделей економічних систем.

У запропонованій книзі економетрію трактуємо у вузькому значенні.

Наведемо кілька сучасних визначень економетрії (нині як синонім вико­ристовують також термін "економетрика").

"Економетрія — розділ економічної науки, який займається вимірюван­ням взаємозалежностей між різними економічними величинами" [37].

"Економетрика — це наука, що вивчає кількісні закономірності та вза­ємозв'язки економічних об'єктів і процесів за допомогою математико-стати-

стичних методів та моделей" [21].

"Економетрика — фундаментальна економіко-математична наука, яка на основі статистичних даних про соціально-економічні процеси вивчає ме­тодику побудови економічних моделей для відображення закономірностей, кількісних зв'язків, динаміки цих процесів в економічному просторі з метою прогнозування, аналізу взаємного впливу явищ та прийняття оптимальних рішень" [36].

"Економетрія — напрямок в економіці, що ґрунтується на застосуван­ні математичних моделей для аналізу та прогнозування економічних явищ і пов'язаний із визначенням і оцінкою адекватності реальних явищ матема­тичним уявленням про них" [31].

"Економетрія як наука вивчає вимірювання у відповідному економічно­му аналізі. Основне завдання економетрії — наповнення емпіричним змістом апріорних економічних суджень" (Лоуренс Р. Клейн, лауреат Нобелівської премії у галузі економіки (1980 р.) за визначний внесок у розвиток створен­ня великих економетричних моделей).

Можна дати таке узагальнене визначення економетрії:

Економетрія — розділ економічної науки, в якому вивчають взаємозв'язки між економічними об'єктами, процесами, явищами за допомогою економіко-математичних методів та моделей.

[

На завершення розмови про виникнення економетрії та її сутність повер­немось до появи в ученому світі терміну "економетрія". 1910 року у Львові опубліковано книгу П. Чомпи "Нариси економетрії і на національній еконо­мії вибудованої природньої теорії бухгалтерії". Павло Чомпа — службовець Австро-Угорського банку у Львові, пізніше директор бухгалтерії Крайового банку — до 1904 року опублікував низку праць економіко-статистичного змісту, в яких виклав своє бачення економічного господарювання. У передмові до "Нарисів економетрії..." автор піддав критиці тогочасну методологію скла­дання балансів і сформулював свою теоретичну позицію, завдяки якій перед­

бачалося проникнути у внутрішній зміст явищ і процесів при складанні ба­лансів. Свій підхід до складання балансів П. Чомпа назвав "економетричною теорією". Зокрема, П. Чомпа зазначає: "Науковий характер обліку можна знайти лише за допомогою політекономії при підтримці юриспруденції і ма­тематики". В іншому місці книги автор пише: "Над опрацюванням цього небаченого ще матеріалу, що не повинен обмежуватися лише бухобліком, а має охоплювати одночасно ще спірні сьогодні питання політекономії, мусять попрацювати разом найздібніші знавці політекономії, юриспруденції, алгебри, геометрії та бухобліку".

У наведених висловлюваннях сформульовано авторське розуміння еконо­метрії як науки, яка покликана вирішувати проблеми економічної теорії за допомогою математики. Враховуючи тогочасний стан економічної науки і господарської практики, що не оперувала прогностичними та іншими кате­горіями, проблеми економетрії П. Чомпа обмежив лише завданням удоско­налення бухгалтерського обліку.

Світова наукова громадськість визнає першість українського економіста

П. Чомпи у винаході як поняття "економетрія", так і закладення підвалин у сутність нової науки. Ознайомившись з економічним дослідженням П. Чом- пи, Р. Фріш підтвердив, що до появи у 1926 році його статті, присвяченої народженню нової науки — економетрії, з цієї проблеми була опублікована 1910 року книга у Львові.

Учений Е. Берндт у своєму підручнику з економетрії також зауважив, що засновником цієї науки, принаймні її поняття, був П. Чомпа ще у 1910 році.

Наприкінці зазначимо, що у вищих навчальних закладах колишнього СРСР економетрію як навчальну дисципліну не викладали. На теренах СРСР економетрію критикували як буржуазну економічну теорію, що в цей час утотожнювалася з "лженаукою".

1.2. Моделювання — науковий метод пізнання дійсності