Громадянство України припиняється:

• внаслідок виходу з громадянства України;

• внаслідок втрати громадянства України;

• за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Державні органи беруть участь у вирішенні питань громадянства. Згідно з Конституцією до цих органів належить насамперед Президент України.

Комісія при Президентові України з питань громадянства:

а) розглядає заяви про прийняття до громадянства України та подання про втрату громадянства України і вносить пропозиції Президенту України щодо задоволення цих заяв та подань;

б) повертає документи про прийняття до громадянства України чи про вихід з громадянства України уповноваженому центральному органові виконавчої влади з питань громадянства або Міністерству закордонних справ України для їх оформлення відповідно до вимог чинного законодавства України;

в) контролює виконання рішень, які Президент України прийняв з питань громадянства.

Крім Президента України та комісії при Президентові України з питань громадянства, питаннями громадянства займаються спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади Міністерство внутрішніх справ України. та підпорядковані йому органи (ст. 24 Закону).

Конституційні права та свободи людини і громадянина

Сукупність прав і обов'язків становить правовий статус громадянина в державі, відрізняє його від іноземних громадян. Основу правового статусу громадян України становлять конституційні права, свободи й обов'язки людини і громадянина. Конституція України містить положення про те, що людина, її життя і здоров’я, честь та гідність, недоторканність і безпека в Україні визначені як вища соціальна цінність, а права і свободи людини та їх гарантія визначають сенс і спрямування діяльності держави. Затвердження і забезпечення прав та свобод людини є головним обов'язком держави (ст. 3 Конституції України). Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст. 21);

Систему конституційних норм, які закріплені Конституцією 1996 р. і визначають правовий статус людини й громадянина, становлять громадянські (особисті), політичні, соціально-економічні, культурні, екологічні права та права в галузі правосуддя. Держава не тільки проголошує права і свободи людини, а й бере на себе обов'язки їхньої реалізації.

Особисті (громадянські) права є найважливішими правами людини, що забезпечують її життя, особисті цінності, свободу, недоторканість, особисту безпеку, правовий захист. Вони є невід'ємними, тобто належать людині як члену громадянського суспільства, забезпечені законами і покликані захищати людину від свавілля держави та інших людей. Особисті права держава не надає, а тільки охороняє і гарантує. До особистих прав громадян належать: право кожного на життя – стаття 27; право на повагу його гідності – стаття 28; право на свободу й особисту недоторканість – стаття 29; право на свободу думки і слова, вільно висловлювати свої погляди й переконання – стаття 34; право на недоторканість житла – стаття 30; право на таємницю листування, телефонних переговорів, телеграфної та іншої кореспонденції – стаття 31; право на вільне користування рідною мовою – стаття 10; право на свободу пересування; право на вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України – стаття 33.

Політичні права й свободи визначають можливість громадян брати участь у здійсненні влади, в керівництві державними справами і в суспільно-політичному житті. До політичних прав та свобод належать: право брати участь в управлінні державними справами, у Всеукраїнському і місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до вищого органу державної влади й органу місцевого самоврядування, право рівного доступу до державної служби – стаття 38; право спрямовувати індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися в органи державної влади, органи місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів – стаття 40; право на свободу думки і слова, на вільне волевиявлення своїх поглядів і переконань, право вільно збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію в будь-який спосіб – стаття 34; право на свободу об'єднання в політичні партії і суспільні організації для захисту своїх прав та свобод і задоволення своїх інтересів – статті 36, 37; право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи та демонстрації – стаття 39.

Соціально-економічні права – це можливості громадян брати участь у сфері матеріального виробництва та розподілу матеріальних благ. Згадані права є основою економічної самостійності людини, а також визначають загальні умови її соціального життя. До них належать: право користуватися природними та іншими об'єктами права власності народу відповідно до закону, право власності на землю – статті 13, 14; право громадян володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності – стаття 41; право на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, – стаття 42; право на працю – стаття 43; право на належні, безпечні та здорові умови праці – стаття 43; право на заробітну плату не нижчу від визначеної законом – ст. 43; право працюючих на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів – стаття 44; право на соціальний захист – стаття 46; право на житло – стаття 47; право на достатній життєвий рівень для себе і своєї родини – стаття 48; право на охорону здоров'я, медичну допомогу і медичне страхування – стаття 49; право на освіту – стаття 53.

Екологічні права включають право на безпечне для життя і здоров’я довкілля, на відшкодування шкоди, заподіяної погіршенням стану довкілля, на отримання і використання інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також на її поширення ‑ стаття 50.

Культурні права людини й громадянина: право на освіту – стаття 53; право на вибір і заняття інтелектуальною, творчою діяльністю, свобода літературної, художньої, наукової діяльності та творчості, право інтелектуальної власності й авторські права – стаття 54; право кожного громадянина користуватися досягненнями науки і техніки, культурними та історичними надбаннями народу й світової громадськості – стаття 54; право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови – стаття 53.

Конституція України визначає гарантії прав людини в галузі правосуддя: право на судовий захист своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань – стаття 55; право на відшкодування матеріальних і моральних збитків – стаття 56; право на правову допомогу – стаття 59; право на невиконання явно злочинних розпоряджень чи наказів – стаття 60; ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності за одне і те саме правопорушення – стаття 61; тільки суд встановлює вину особи у вчиненні злочину – стаття 62 (презумпція невинуватості); підозрюваний, звинувачений чи підсудний має право на захист – стаття 63.