Питання для самоконтролю:

1. У чому суть «коперниківського перевороту» у філософії, здійсненого І.Кантом.

2. Що таке «речі в собі» і «речі для нас»?

3. Назвіть вихідні принципи етики Еммануїла Канта. Розкрийте гуманістичний потенціал категоричного імперативу Канта.

4. Як розумів діяльність Фіхте?

5. Що таке абсолютна ідея і абсолютний дух у філософії Гегеля?

6. Визначте та обґрунтуйте сутність діалектики Гегеля.

7. У чому полягає антропологізм філософії Фейєрбаха?

Контрольні тести до теми:

1. Принцип активності, розроблений німецькою класичною філософією, за своїм змістом передбачав:

А) доведення того, що людина знає лише те та тою мірою, якою мірою вона діє активно;

Б) доведення залежності предмета пізнаний від діяльності суб'єкта пізнання;

В) те ж саме, що й "копернікапський переворот" І.Канта у філософії;

Г) виховання у людини активної соціальної позиції;

Д) побудову теорії, згідно якої субстанція водночас постає й суб'єктом світового процесу.

2. Принцип розвитку (як і теорія розвитку) був найбільш продуктивно розроблений:

А) І.Кантом; Г) І.Г.Фіхте;

Б) Ф.Шеллінгом; Д) Г.Гегелем.

В) Л.Фейербахом;

3. В діяльності І.Канта виділяють такі етапи:

А) доантропологічиий та антропологічний;

Б) демократичний та післядемокраппічний;

В) етичний та післяетччпий;

Г) докритичний та критичний;

Д) природничий та антропологічний.

4. Згідно із твердженням І.Канта, предмет та річ-у-собі співвідносяться таким чином:

А) вони є тотожними;

Б) між ними немає нічого спільного;

В) предмет постає синтезом відчуттів, викликаних речами-в-собі, та форм розсудку;

Г) предмет непізнаваний, а річ-в-собі сприймається відчуттями;

Д) у сфері речей-в-собі діє принцип причинності, а в предметній сфері панує свобода.

5. Вкажіть, яким проблемам перш за все та переважно були присвячені основні твори Канта, використавши для цього терміни – підказки:

А) "Критика чистого розуму" - пізнання, етика, естетика, наука, метафізика, онтологія, логіка

Б) "Критика практичного розуму" - пізнання, етика, естетики, наука, метафізика, онтологія, логіка.

В) "Критика здатності судження" - пізнання, етика, естетика, наука, метафізика, онтологія, логіка.

ЛІТЕРАТУРА:

Основна: 32  С. (456 – 458, 467 – 495, 517 – 562), 52  С. (76 – 96), 54  С. (117 – 135), 59  С. (143 – 166), 70  С. (128 – 151), 69  С. (77 – 89), 79  С. (117 – 143), 87  С. (58 – 66).

Додаткова: 2  534 с., 15  343 с., 26  С. (188 – 253), 25  С. (361 – 373,377 – 385), 38  479 с., 39  166 с., 48  С. (304 – 462), 49  C. (3 – 526).

Семінарське заняття № 8

Марксистська філософія.

(2 години)

ПЛАН:

1. Історичні умови виникнення марксистської філософії.

2. Діалектичний матеріалізм К.Маркса та Ф. Енгельса.

3. Матеріалістичне розуміння історії.

4. Еволюція марксизму: західні та східно – європейські концепції.

Питання для обговорення:

1. Які ідеї є теоретичними джерелами філософії марксизму?

2. Чи міг марксизм виникнути у 18 ст.? Аргументуйте свою відповідь.

3. Що нового у вченні про людину і світ зробила марксистська філософія?

4. В чому полягає новітня марксистська теорія суспільства?

5. Які особливості плюралізму філософії марксизму?

6. Чим можна пояснити тріумф і трагедію марксистської філософії?

Завдання для індивідуальної роботи студента дома:

Підготувати повідомлення за темами:

* Біографія К. Маркса.

* Біографія Ф. Енгельса.

Підготувати реферат:

1. Формування і розвиток філософських поглядів К.Маркса та Ф. Енгельса.

2. Розробка К. Марксом і Ф. Енгельсом концепції матеріалістич­ної діалектики та матеріалістичного підходу до історії суспільства.

3. Марксистсько – Ленінська філософія: міф чи реальність?

4. Проблема співвідношення буття та свідомості в філософії марксизму.

5. Вплив учення К. Маркса про відчуження на філософію ХХ століття.

6. Ленінський етап у марксистській філософії.

Визначення основних понять і категорій теми:

Відчуження — стан напруги, ворожості щодо суб'єктивного і об'єктив­ного, духовного і матеріального, розумного і стихійного, особистого і сус­пільного. У загальному значенні — це відношення між творцем і творінням, яке збунтувалось і живе власним життям, нав'язуючи свою логіку творцю; термін широко вживався в німецькій класичній філософії (Фіхте, Гегель, Фейербах) і марксизмі.

Діалектичний матеріалізм — термін, яким позначалась філософія К. Маркса в радянському марксизмі. Діалектика Гегеля була ідеалістичною, а матеріалізм Фейербаха був недіалектичним (метафізичним). Маркс поєднав матеріалізм і діалектику.

Історизм — принцип пізнання, згідно з яким будь-яке явище слід роз­глядати в розвитку. Історизм почав активно пробиватися в науку після Дарвіна.

Історичний матеріалізм — соціальна концепція марксизму, згідно з якою історичний розвиток суспільства визначається економічними факто­рами. Взаємодія продуктивних сил і виробничих відносин, згідно з Марк­сом, визначає основні етапи (формації) історії людства — первісний лад, ра­бовласництво, феодалізм, капіталізм і майбутній комунізм. Претендує на роль єдино наукової теорії суспільства.

Марксизм — ідеологічна течія, яка охоплює філософію, політичну економію і «теорію» революційного перетворення буржуазного суспільства її соціалістичне і комуністичне (так званий науковий соціалізм).

Питання для самоконтролю:

1. Чим марксистське розуміння історії відрізняється від гегелівського ?

2. Що відрізняє вчення К. Маркса від поглядів утопістів Т. Мора, Т. Кампанелли, Ж. Мелье, Г. Маблі?

3. Що означає вислів: Маркс поставив діалектику Гегеля «з голови на ноги»?

4. Чи виправдалися прогнози К. Маркса відносно майбутнього капіталізму і соціалістичної революції?

5. Яку роль відіграли Г. Плеханов та В. Ленін в розвитку марксизму в Росії?

6. Назвіть причини перетворення філософії в СРСР в партійно – державну ідеологію.

7. На які положення К. Маркса та Ф. Енгельса, в основному, спирався В.І. Ленін у своїй теорії соціалістичної революції і побудови соціалізму?

8. Назвіть спільне й відмінне в марксистській філософії Заходу та марксистсько – ленінській філософії.

9. Назвіть напрямки сучасного неомарксизму на Заході.

Контрольні тести до теми:

1. Термін «суспільно - економічна формація» ввів до наукового обігу:

А) В. Ленін В) К. Маркс Д) Л. Фейєрбах.

Б) Г. Гегель Г) Ф. Енгельс

2. В основу формаційного підходу до аналізу світового історичного процесу покладено ідею про шість суспільно - економічних формацій:

А) індустріальну; Г) соціалістичну; Ж) комуністичну;

Б) первіснообщинну; Д) рабовласницьку; З) капіталістичну.

В) азійську; Є) феодальну;

3. Філософія марксизму характеризувалась як:

А) різновид природничого матеріалізму;

Б) діалектичний та історичний матеріалізм;

В) антропологічний матеріалізм;

Г) науковий атеїзм.

4. Згідно з засновниками марксизму філософія повинна:

А) стати наукою усіх наук;

Б) бути теорією класової боротьби;

В) бути обґрунтуванням шляхів формування всебічно розвиненої особи;

Г) бути наукою про загальні закони розвитку природи, суспільства та людського мислення.

5. Вперше марксизм як систему суспільно – політичних поглядів робітничого класу, його ідеологію почала поширювати в Росії група «Визволення праці» на чолі з:

А) Й. Сталіним; В) В. Леніним;

Б) Ф. Енгельсом; Г) Г. Плехановим.

ЛІТЕРАТУРА:

Основна: 11  С. (200 – 221), 52  С. (173 – 176), 54  С. (135 – 142),70  С. (151 – 159, 185 – 218), 69  С. (89 – 97), 87  С. (67 – 80).

Додаткова: 12  С. (96 – 107), 28  C. 447с., 29  С. (11 – 319), 25  С. (417 – 435), 34  С. (494 – 626, 687 – 906), 41  C. 308 с., 45  C. 486 с.

Семінарське заняття № 9

Українська філософія к. ХVІІІ – поч. ХХ ст.

(2 години)

ПЛАН:

1. Філософія Григорія Савича Сковороди.

2. Початок розробки філософії української ідеї (М. Костомаров, П. Куліш, Т. Шевченко).

3. «Філософія серця» П. Юркевича.

4. Українська філософська та соціально - політична думка на зламі ХІХ - ХХ ст. (О. Потебня, М. Драгоманов, І. Франко).

Питання для обговорення:

1. Який зв'язок філософії Г.С.Сковороди з філософією Платона?

2. Чи можна називати філософію Г.С.Сковороди "схоластикою"?

3. Чи можна беззастережно називати Т.Г.Шевченка "атеїстом" і "револю­ціонером", або навпаки "набожним" і "лібералом"?

4. На які філософські традиції переважно спирався П.Д.Юркевич?

5. В чому розходилися з марксизмом М.П.Драгоманов і І.Я.Франко, а в чому між собою?

6. Чому в усіх узагальнюючих працях, присвячених історії української філософії, автори пишуть про історію філософії «в» Україні, а не «про» українську філософію? Чи можлива взагалі історія української філософії?

7. Чи можуть бути об'єктом вивчення української філософії твори мислителів, які за етнічною приналежністю не є українцями або котрі писали свої твори не українською мовою, проживали за межами України?

8. У літературі, присвяченій Г.С. Сковороді, його називали «харківським Діогеном», «українським Сократом», «се­лянським просвітителем», «містиком», «пантеїстом», «не­послідовним матеріалістом». Які з цих визначень, на вашу думку, відповідають сутності філософії Г.С. Сковороди, а які - ні? Обгрунтуйте свою позицію.

7. Сковорода заповідав написати після його смерті таку епітафію: «Світ ловив мене, але не спіймав». Що, на вашу думку, в житті Г.С.Сковороди можна використеліуватн як приклад, а що - ні?

8. Спираючись на ідеї філософії мови О. Потебні, проаналізуйте мовну ситуацію в сучасній Україні. Як ви ставитесь до ідеї двомовності? Обґрунтуйте свою позицію.

Завдання для індивідуальної роботи студента дома:

- Підготувати повідомлення за темами:

* Біографія Г. Сковороди;

* Біографія П. Юркевича;

* Біографія М. Драгоманова;

* Біографія О. Потебні;

* Біографія І. Франка.

• Підготувати реферат:

1. Своєрідність філософії України в контекеті світової історії.

2. Християнетво і філософія у Київській Русі.

3. «Український дух» філософії Г. Сковороди.

4. Філософські принципи «Кобзаря» Т. Шевченка.

5. Національний характер філософії І. Франка.

6. Особливості міфології дохристиянської доби на території України та її вплив на формування філософії.

7. Філософські погляди Феофана Прокоповича.

8. Філософські, етичні та суспільно-політичні ідеї в поглядах Іл-ларіона, Володимира Мономаха.

9. Роль Києво-Могилянської академії у розвитку духовної куль­тури слов'янських народів.

10. Сутність «філософії серця» Г. Сковороди.

Визначення основних понять і категорій теми:

Антропоцентризм теїстичний – філософсько-світоглядна позиція відповідно до якої людина визнається вінцем процесу творіння Богом світу. Сам світ у цьому випадку сприймається як творіння, що постає задля задоволення потреб людини й повністю залежне від неї, її інтересів.

Евдемонізм – з грец. – блаженство, щастя – вчення, що виникло у Стародавній Греції та відповідно до якого головним критерієм моральності, моральної поведінки людини є прагнення до щастя. Надає поняттю щастя загальнолюдський, надісторичний характер. Евдемоністичним змістом характеризувались погляди Демокріта, Сократа, Аристотеля, Гельвеція, Дідро та ін.

Антеізм – світоглядний мотив, який ґрунтується на змісті давньогрецького міфу про Антея, сина Посейдона (бога Океану) та Геї (богині Землі). Цей велетень був непереможним, але лише до тих пір, поки торкався матері-землі. Геракл переміг Антея, коли задушив його в повітрі, відірвавши від землі. Тож, антеізм утверджував ідею нерозривного зв’язку людини та рідної землі, яка надає їй силу життя.

Кордоцентризм (від лат. «кордос»  серце). - означає домінанту серця, переважання почуття, емоцій над логічним міркуванням, а образу  над поняттям.

Споріднена праця – в філософії Г. Сковороди це праця яка відповідає здібностям людини, її нахилам. Тільки заняття такою працею приносить людині щастя.

Питання для самоконтролю:

1. У чому полягає суть «філософії серця» та «сродної праці» в філософії Г. С. Сковороди?

2. Назвіть найбільш відомих вам українських філософів XVIII та початку XIX століття і дайте коротку характеристику їх поглядів?

3. Розкрийте зміст розуміння «серця» в філософії П.Юркевича. В чому відмінність цього розуміння від сковородинського?

4. Національна ідея в поглядах кириломефодіївців. Як вирішували проблему звільнення людини та нації діячі Кирило-Мефодіївського товариства?

5. У чому полягає зв 'язок мислення і мови в розумінні О. О.Потебні?

6. Яке місце посідає М.П.Драгоманов в філософії України другої половини XIX ст.?

7. Чому раціоналізм і «економізм» західноєвропейської філосо­фії знаходить свій грунт в Україні кінця XIX століття ?

8. Назвіть основні риси української філософії.

Контрольні тести до теми:

1. Української філософії властиві такі риси як:

А) Гносеологізм; Г) Кордоцентризм; Ж) Індивідуалізм.

Б) Деїзм; Д) Раціоналізм;

В) Антропоцентризм; Є) Екзистенційність

2. Вважали, що сутність людини полягає в її серці:

А) М. Драгоманов; Г) Г. Сковорода;

Б) П. Юркевич; Д) В. Липинський;

В) О. Потебня; Є) І. Франко.

3. Автором вчення про дві натури та три світи є:

А) П. Куліш; Г) Г. Сковорода; Ж) Т. Шевченко;

Б) П. Юркевич; Д) М. Драгоманов; З) В. Липинський;

В) О. Потебня; Є) М. Костомаров. І) І. Франко.

4. Започаткували тему національної ідеї в українській філософії:

А) П. Куліш; Г) Г. Сковорода; Ж) Т. Шевченко;

Б) П. Юркевич; Д) М. Драгоманов; З) В. Липинський;

В) О. Потебня; Є) М. Костомаров. І) І. Франко.

5. Проблему взаємозв'язку мови й мислення досліджував:

А) П. Куліш; Г) Г. Сковорода; Ж) Т. Шевченко;

Б) П. Юркевич; Д) М. Драгоманов; З) В. Липинський;

В) О. Потебня; Є) М. Костомаров. І) Д. Донцов.

ЛІТЕРАТУРА:

Основна: 16  С. (126 – 365), 52  С. (215 – 223, 229 – 239), 54  С. (225 – 230, 235 – 244),70  С. (254 – 313), 69  С. (175 – 180), 79  С. (195 – 199),87  С. (90 – 100).

Додаткова: 11 С. (362 – 364, 366 – 368), 25  С. (614 – 638), 60  С. (119 – 139), 74  C. 268.

Семінарське заняття № 10

Українська філософія ХХ ст.

(2 години)

ПЛАН:

1. Історіософія М. Грушевського.

2. Етика «конкордизму» В. Винниченка.

3. Філософські підстави інтегрального націоналізму (Д. Донцов,

Ю. Липа, М. Сціборський).

4. Історіософська концепція В. Липинського.

Питання для обговорення:

1. На основі аналізу ідейного спадку Д. Донцова та В. Липинського, що спирались на теоретичні основи філософії волі (Шопенгауер, Ніцше), проаналізуй­те характер зв'язку між філософією та політикою.

2. У чому полягає принципова відмінність напрямку фор­мування національної ідеї, що запропонував В. Липинський, від закликів Д. Донцова до національної меншості, які він висловив у своєму вченні «вольового націоналізму»?

3. Чому представники української діаспори ХХ ст.. акцентували свою увагу на національному питанні?

Завдання для індивідуальної роботи студента дома:

- Підготувати повідомлення за темами:

• БіографіяМ. Грушевського.

• Біографія В. Винниченка.

• Біографія Д. Донцова.

- Підготувати реферат:

*Історіософія В'ячеслава Лшшпського та «вольовий націоналізм» Дмитра Донцова: держава, нація, національна ідея.

* В. Липинський і Д. Донців про роль української еліти в державотворенні.

* Історіософія М. Грушевського.

* Проблема національної еліти в історіософії Д. Донцова.

* Ю.Липа та Л.Ребет як теоретики українського націоналізму.

Визначення основних понять і категорій теми:

Конкордизм (фр. згода) - соціальна й етична концепція В. Винниченка згідно з якою справжнім спрямуванням філософського пошуку має стати обґрунтування шляхів до щасливого життя людини.

Ірраціоналізм (лат. несвідомий, нерозумовий) — вчення, згідно з яким основою світу є щось нерозумне (воля, інстинкт), а джерелом пізнання — інтуїція, почуття.

Нація (лат.— народ) —духовно-соціальний різновид стійкої люд­ської спільност і, що склалась історично на певній території і характеризуєть­ся глибоким внутрішнім відчуттям, самоусвідомленням власної належності до певної етнічної групи та спільністю мови, культури, побуту й звичаїв, істо­ричних переживань, психічного складу, антропологічних особливостей, еко­номічних інтересів утворенні матеріальних цінностей, території («життєвого простору»).

Філософія історії — сфера філософського знання про загальність і сут-нісність історичного процесу, іманентну логіку розвитку суспільства.

Питання для самоконтролю:

1. У чому полягає історична концепція М.Грушевського?

2. У чому полягає сутність філософських ідей В. Винниченка,?

3. У чому своєрідність розвитку філософії в Україні у ХХ ст.

4. Назвіть та розтлумачте головні підстави обґрунтованого Донцовим ін­тегрального націоналізму.

Контрольні тести до теми:

1. Створив концепцію історії укра­їнського народу, рішуче заперечивши офіційну доктрину "загальноруської" історії:

А) П. Куліш; Г) В. Винниченко; Ж) Т. Шевченко;

Б)М. Грушевський; Д) М. Драгоманов; З) Д. Донцов;

В) О. Потебня; Є) М. Костомаров. І) І. Франко.

2. Автором соціальної й етичної концепції, яка отримала назву конкордизм був:

А) П. Куліш; Г) В. Винниченко; Ж) Т. Шевченко;

Б)М. Грушевський; Д) М. Драгоманов; З) Д. Донцов;

В) О. Потебня; Є) М. Костомаров. І) І. Франко.

3. Ідеологом інтегрального націоналізму був:

А) П. Куліш; Г) В. Винниченко; Ж) Т. Шевченко;

Б)М. Грушевський; Д) М. Драгоманов; З) Д. Донцов;

В) О. Потебня; Є) М. Костомаров. І) І. Франко.

4. Українська філософія у ХХ ст.. :

А) припинила свій розвиток;

Б) розвивалась кількома течіями: в діаспорі, в радянській Україні та в Західній Україні;

В) успішно розвивалась лише за межами радянської України.

5. Д. Донців базував свою філософську концепцію на засадах філософії:

А) Г. Гегеля; Г) Ф. Ніцше;

Б) А. Шопенгауера; Д) З. Фрейда.

В) І. Канта;

ЛІТЕРАТУРА:

Основна: 16  С. (303 -319,337 – 349), 54  С. (244 – 251), 70  С. (254 – 313).

Додаткова: 25  С. (634 – 635), 52  С. (239 – 242).

Семінарське заняття № 11

Західна посткласична філософія (ХІХ - ХХ ст.)

(2 години )

ПЛАН:

1. Прагматизм (Ч. Пірс, Дж. Джеймс, Д. Дьюї).

2. «Філософія життя»( А.Шопенгауер, Ф. Ніцше, А. Бергсон).

3. Психоаналітична філософія (фрейдизм): З. Фрейд, К. – Г. Юнг, Е. Фромм.

4. Екзистенціальна філософія та ії різновиди. (С. К’єркегор, М. Хайдеггер, К. Ясперс, Ж.-П. Сартр, А. Камю).

Питання для обговорення:

1. Якої шкоди завдають ірраціоналістичні філософські концепції суспільству? Що вони містять корисного?

2. Чим обумовлена вагомість ірраціоналістичних течій у сучасній світовій філософії?

3. Яке ваше ставлення до висловів Спінози «Свобода є усвідомлена необхідність» та Сартра «Людина, народжена свободною, приречена на свободу»?

4. Чи є екзистенціальна філософія гуманістичною?

Завдання для індивідуальної роботи студента дома:

- Підготувати повідомлення за темами:

* Біографія З. Фрейда.

* Біографія Ф. Ніцше.

* Біографія С. К’єркегора.

* Біографія Ж.-П. Сартра.

• Підготувати реферат:

• Перехід від класичної філософії до некласичної.

• Людська індивідуальність як предмет філософії екзистенціалізму.

• З. Фрейд про виникнення і формування людського суспільства і його культури.

• Прояви фрейдизму в художній культурі ХХ ст.

• А. Камю про абсурд і абсурдне існування сучасної людини.

• Філософія М. Хайдеггера.

Визначення основних понять і категорій теми:

Абсурд (лат. — немилозвучний, безглуздий) — нісенітниця, позбавлена сенсу дія. У філософії Камю — одне з головних понять, яке характеризує життя людини.

Волюнтаризм (лат. — залежність від волі) — течія в метафі­зиці (і психології), яка в основу світових процесів (і психологічного життя лю­дини) ставить волю як ірраціональне, тобто несвідоме начало. Найвідоміші представники - Шопенгауер, Ніцше, які проголосили основою всіх явищ світу і людського життя волю.

Екзистенціалізм (лат.— існування) — суб'єктивістське вчення, в якому вихідні значення сущого (що таке річ, просторовість, часовість, інша людина та ін.) виводяться з існування (екзистенції) людини.

Ірраціоналізм (лат.— несвідомий, нерозумовий) — вчення, згідно з яким основою світу є щось нерозумне (воля, інстинкт), а джерелом пізнання — інтуїція, почуття.

Підсвідоме — одне з основних понять психоаналізу Фрейда, яким по­значають психічні процеси, що виникають і протікають поза свідомим конт­ролем. Проявляється у снах, обмовках та ін.

Прагматизм (грец.— справа, дія) — філософська течія, яка зво­дить суть понять, ідей, теорій до практичних операцій підкорення навколиш­нього середовища і розглядає практичну ефективність ідей як критерій їх істинності.

Психоаналіз (грец. — душа та розкладання) — один із методів психотерапії та психологічне вчення, в основі якого лежить ви­знання домінуючої ролі підсвідомого в житті людини.

«Філософія життя» — напрям у так званій некласичній філософії кінця XIX — початку XX ст., представники якого проголосили життя (в біологічній чи психологічній формах) основним предметом філософії. Представники — Ніцше, Дільтей, Бергсон, Фрейд.