3.2. Головні освітні процеси і світі та європі

Відтак, європейські країни, враховуючи економічні та політичні реалії, не шкодують зусиль на оновлення своїх систем освіти. До загальних тенденцій можна віднести:

• розширення охоплення дітей дошкільною підготовкою і перетворення її в кількарічний обов'язковий елемент первинної освіти;

• збільшення тривалості обов'язкової освіти;

• швидке розширення контингентів студентів, зростання кількості та різноманітності вищих шкіл за рахунок переважного розширення сектору вищої професійної освіти;

• підвищення значення вивчення іноземних мов;

• потреба оволодіння новими джерелами і засобами інформації;

• інтенсифікація обмінів студентами та викладачами (розширення мобільності) між різними країнами;

• створення, поширення та використання спільних стандартів освіти.

Слід також зазначити той факт, що до міжнародної педагогіки, з ініціативи педагогів-практиків, увійшло поняття "відкрита освіта", яке свідчить про появу нових підходів до організації навчально-виховного процесу.

"Відкрита освіта" передбачає:

• внутрішню автономність навчального закладу;» активну участь батьків у справах школи;

• гнучку систему організації навчального процесу;

» відмову від поділу на класи, склад яких не змінюється багато років;

* розподіл учнів на групи за їх рівнем підготовки;

» створення різновікових навчальних об'єднань школярів;

* наявність персональних навчальних планів для кожного учня;

• формування позитивного ставлення дітей до навколишнього світу та відповідальності за свої вчинки;

• залучення учнів до визначення мети навчальної роботи, до розв'язання поставлених проблем через спільну полеміку; формування планів та їх виконання;

* індивідуальна робота із конкретним батьком, учителем та учнем. Щодо цілей та змісту загальної середньої освіти, то між країнами-членами Ради Європи існує в цьому загальна узгодженість. Наприклад, європейськими експертами розроблена програма "Підготовка до життя", яка включає кілька завдань, що разом формують еталон сучасної європейської освіти.

Таблиця 4. Головні завдання європейської освіти

1. Засвоєння рідної мови й літератури

2. Вивчення двох іноземних мов на рівні щоденного спілкування.

3. Формування загальноєвропейської свідомості у сенсі опанування культурного спадку (історії, географії) якнайширшого обсягу. Історія і географія ні в якому разі не повинні викладатися у перспективі лише однієї країни.

4. Вивчення математичних дисциплін, але із застереженням, що не всі випускники середніх шкіл намагатимуться стати професорами-математиками.

5. Ознайомлення з основами природничих наук і технологій (фізики, хімії, біології, інформатики).

6. Громадянське виховання (ознайомлення з політичними і адміністративними структурами власної і сусідніх країн, головних європейських і світових структур).

7. Ознайомлення з головними планетарними проблемами (екології ,демографії, миру і злагоди, транспорту і безпеки, наркотиків, СНІД-у, ролі засобів масової інформації тощо.

8. Включення школи та учнів у життя місцевого середовища як засіб полегшення і прискорення процесів їхньої соціумізації (формування особистості, громадянської постави, рівноправного входження в евросоціум).

Експерти Ради Європи визначальними у навчанні та вихованні учнів вважають:

» формування навичок толерантного спілкування та взаємодії з іншими особами;

* набування вмінь розв'язування різноманітних проблем (логічногоі критичного способу міркувань, ясного розуміння й розпізнавання головних аспектів проблем, організації дій для їх вирішення, формулювання результатів точним і зрозумілим способом тощо);

» автономності у праці (за умови вміння працювати в колективі);

• навички збирання, нагромадження і відбору інформації, її поглибленого аналізу і вивчення;

• формування мотивації до безперервного учіння;

• формування багатої уяви, потрібної в креативній та інноваційній діяльності;

» гнучкість, психічна стійкість і налаштованість на пристосування до нових ситуацій і діяльності у незвичних чи непередбачуваних умовах.

У вихованні з'явилися нові поняття, які можна поєднати у такій черговості: виховання громадянина і патріота окремої країни громадянина Європи громадянина Світу.

Сучасна європейська цивілізація узагальнює досягнення багатьох культур: грецької, римської, християнської, єврейської тощо. Тому у вихованні важливо враховувати такі визначальні цінності, як: визнання Прав Людини, парламентської демократії, толерантності, поваги до чужої думки, а також солідарність, любов до ближнього, протистояння егоїзмові та споживацькому відношенню до життя, почуття відповідальності й дотримання обов'язку, надійність у діяльності, відкритість до інших культур, рас і континентів.