4.5. Прикладні програми і освітні проекти

Розвинені країни добровільно взяли на себе зобов'язання скеровувати до 1% свого валового національного прибутку на підтримку освітнього прогресу в третьому світі. На практиці вони дарують менший обсяг - 0,3-0,5% (виняток - Швеція, типовий багаторічний показник якої-0,8%). Ці ресурси скеровуються переважно в країни Африки, Азії, Південної і Центральної Америки.

У складі СРСР Україна була ізольована від співпраці з іншими країнами. Точніше, вона була дуже обмеженою - лише кілька представників постійно працювали і різних управліннях ЮНЕСКО. Група найбільших вищих закладів освіти України обмінювалася студентами переважно з аналогічними закладами соціалістичних країн, стажування в розвинених країнах було винятковим явищем, відбувалося під патронатом служб державної безпеки країни і стосувалося дітей радянської адміністративно-політичної еліти і молодих комсомольсько-партійних активістів.

На початку відновлення нашої незалежності ініціаторами контактів, обмінів і співпраці були країни Заходу, а також окремі великі меценати (як відомий фінансит-єврей Джордж Сорос). Вони не збиралися сипати гроші "на вітер". Головна мета урядів і приватних осіб полягала у підтримці демократичних перетворень в країнах Центру і Сходу Європи, Кавказу й Центральної Азії. Мирні й демократичні "нові країни" гарантували збереження безпеки й стабільності на теренах Старого Світу й далеко поза ним. Бідні країни з тоталітарним управлінням - Ірак, Палестина та ін. - головне джерело неспокою й напруги в тих регіонах, де вони розташовані.

Україна потрапили в "другу чергу" екс-соціалістичних країн, які розвинені держави розглядали як об'єкт вкладення коштів для розвитку освіти й підтримку руху до демократії та ринкової економіки. Нарівні з іншими членами СНД (Спілки незалежних держав) основний потік коштів йде в межах програми ТЕМРUS - Програма трансєвропейської мобільності у вищій школі). Ця програма європейської співпраці була прийнята у 1990 р. і здійснює завдання допомоги розвитку і трансформації вищого шкільництва. До пріоритетних напрямів програми ТЕМРUS належать:

1. управління, менеджменту вищій школі;

2. модернізація освітньої системи;

3) суспільні та медичні науки. Діяльність в рамках програми охоплює:

1. фінансування певних вужчих програм, наприклад, безперервної освіти;

2. фінансування післядипломних студій та аспірантури;

3. обмін викладацькими кадрами та студентами;

4) комплексне поліпшення управління, фінансування публікацій, дослідження та обмін молоддю;

5)фінансування індивідуальних стипендій.

На закінчення вкажемо також назви кількох загальноєвропейських програм, до яких з кожним роком, услід за Польщею, долучається й Україна.

АRION - програма, яка стосується розвитку співпраці у галузі освіти, а саме:

1) накопичення і розповсюдження інформації, яка слугуєрозвитку шкільництва країн членів;

2. обмін педагогічним досвідом;

3. розповсюдження освітніх та інноваційних ідей;

4. закордонне стажування вчителів.

ЕRASMUS - програма, що охоплює напрями наступної діяльності:

1. обмін студентами європейських вищих шкіл;

2. збільшення мобільності студентів;

3. розвиток вищих шкіл;

4. створення правових, організаційних та матеріальних умов для виділення часу студій на навчальному стажуванні за кордоном;

5. можливість використання стипендій під час закордонного навчання;

6. проведення іноземними викладачами лекцій у вищій школі іншої країни;

7) можливість для викладачів наукового стажування за кордоном.

UROTECNET - програма, спрямована на збільшення обсягів

використання нових технологій у професійному навчанні.

EURYDICE - мета і завдання подібні до програми АRION.

- мережа програм, які охоплюють професійну підготовку жінок, а саме:

1. створення жінкам доступу до усіх галузей і видів професійної підготовки;

1. впровадження специфічної методики навчання, що відповідає потребам жінок.

LINGVA - програма, яка стосується розвитку вивчення іноземних мов і охоплює:

1) підготовку і вдосконалення вчителів іноземних мов;

2) підвищення рівня фундаментальної підготовки вчителів іноземних мов у вищих навчальних закладах;

3. підвищення мовних можливостей людей, які використовують іноземні мови у своїй професійній діяльності;

4. обмін учнями професійних шкіл.

Ця програма включає наступні мови: англійську, німецьку, французьку, грецьку, італійську, іспанську, португальську, датську, голландську, ірландську.

РЕТRА - професійна освіта та підготовка молоді до дорослого життя і професійної роботи через:

1) створення для всієї молоді можливості отримати мінімум дворічну професійну освіту;

2. поширення освітніх пропозицій;

3. збільшення здібності пристосування систем освіти до змін у господарстві, технологіях та суспільного життя;

4. розвиток професійного консультування;

5. підготовку до нових професійних напрямів;

6. навчання дівчат;

7. пристосування професійної освіти до потреб ринку праці;

8. застосування нових навчальних технологій;

9. вирішення проблем молоді без закінченої освіти.

Програма РЕТRА особливо сприяє підвищенню якості навчальних програм та пристосуванню навчання до освітніх та економічних потреб молодих людей.

SОСRАТЕS є освітньою програмою ЄС, створеною з метою підвищення якості навчання дітей, молоді та дорослих. Ця програма охоплює компоненти таких програм, як ТЕМРUS, ЕRАSМUS, LINGVA, TURYDICT, NАRIС (мережа еквівалентів - визнання дипломів) тощо.

Одним із провідних складових програми SОСRАТЕ є програма СОМЕNIUS. Метою останньої є здійснення європейського виміру через міжнародну співпрацю освітніх інституцій — середніх та основних (базових) шкіл, дошкільних закладів. СОМЕNIUS сприяє партнерству у сфері обміну досвідом та розвитку міжкультурної кооперації поміж освітніми закладами країн ЄС, Центральної та Східної Європи.

LTONARDO - програма Європейського Союзу, що має назву "Безперервна освіта: школа та її партнери у процесі професійної підготовки". Вона впроваджується у країнах Центральної Європи.

Лекція 5

Дошкільне виховання і початкова

ЕЛЕМЕНТИ ІСТОРІЇ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ДОШКІЛЬНОГО ВИХОВАННЯ

У кожній країні був оригінальний шлях створення й удосконалення поза сімейного виховання і навчання дітей віком 2-10 років. Вища централізація державного управління, як свідчить історія, сприяла формуванню розгалуженої й ефективної мережі закладів дошкільної підготовки, не кажучи про єдину й уніфіковану початкову школу.

Наприклад, хоч перші заклади для піклування про малих дітей були у Франції кінця XVIII ст. наслідком ініціативи окремих осіб, у середині XIX ст. ними зацікавилися державні влади, які пізніше прийняли закони, що регулювали діяльність "материнських шкіл ".

Спершу ці школи намагалися копіювати класно-урочну систему, що встигла утвердитися в школах того часу, але новаторські ідеї Песталоцці і Фребеля та практичні досягнення Марії Монтесоррі й Пауліни Кергомард частково подолали стереотипи й ввели елементи навчання і виховання через гру. Лідером серед розвинених країн в організації роботи системи дошкільної підготовки була й лишається Франція, де всі діти віком 3-6 років відвідують чудово обладнані й добре пристосовані для цієї вікової групи материнські школи. успішно забезпечують дитину знаннями і навичками, необхідними для регулярних занять у чималому колективі шкільного класу (сучасна "мікроскопічна" сім'я цього зробити не може);

• дитина отримує змогу розширити і збагатити свої соціальні навички, увійти у групу, вчитися встановлювати контакти й оцінювати себе;

• застосування ігор різного типу розвиває діяльнісний потенціал дитини, розширює її досвід, знання і перші вміння;

• хоч материнські школи не ліквідували вплив соціально-сімейного оточення на розвиток дітей, вони все ж набагато зменшили його негативні аспекти й створюють прийнятну рівність стартових можливостей усіх майбутніх першокласників.

Система дошкільної підготовки Франції і більшості франкомовних регіонів інших країн є взірцем для наслідування. В частині країн закон відзначає початок дошкільної підготовки з віку 4-5 років (Нідерланди, Великобританія та ін.). Загалом в Європі Північ і Центр відзначаються охопленням дітей дошкільною підготовкою, ніж Південь чи Схід.

Кілька слів про наші терени. Колективістські погляди на виховання чиновників і керівників Радянського Союзу зумовили підвищену увагу до створення мережі дитячих садків, їх бажання бачити на виробництві і молодих матерів спричинили поширеність ясел (чимало психологів і педагогів переконані, що шкода від них більша, ніж користь). Наслідком цього стало переважання жінок над чоловіками серед зайнятих у омському господарстві і промисловості. В момент максимального розвитку системи дошкільної підготовки в найбільш розвинених республіках СРСР охоплення дітей вікової групи 3-6 років сягало 70%.