Хронічні розлади харчування

Гіпотрофія – хронічний розлад харчування, що проявляється порушенням трофічних функцій організму і характеризується зниженням толерантності до їжі і імунобіологічної реактивності, затримкою фізичного та психомоторного розвитку.

Гіпотрофія може бути вродженою і набутою.

Етіологія. В етіології вродженої гіпотрофії має значення патологія вагітності (гіпоксія плоду, недостатність плацентарного кровообігу), конституційні особливості матері (ріст, вага), шкідливі звички (паління, алкоголізм та ін.), генетична патологія, професійні шкідливості, неповноцінне харчування.

Етіологічною причиною набутої гіпотрофії можуть бути аліментарні фактори, гострі та хронічні інфекції, спадкова і вроджена патологія.

Патогенез. Зниження рівня ферментів ШКТ → порушення засвоєння їжі → недостатнє надходження в організм білків, жирів, вуглеводів, вітамінів → порушення синтезу ферментів, гормонів → порушення процесів регуляції та обміну → розщеплення власних жирів, вуглеводів, білків, розвиток метаболічного ацидозу, зниження імунологічної реактивності → розвиток токсикоз-септичного стану.

І фаза = фаза голодного збудження.

Енергетичні потреби забезпечуються використанням резервних вуглеводів. Знижується рівень цукру, зменшується екскреція азоту.

ІІ фаза – розпад енергії жирів, основний обмін знижується синтез життєво важливих білків ще зберігається за рахунок розпаду інших білків.

ІІІ фаза – розпад ендогенного білка, порушуються регуляторні механізми в мітохондріях (відмічаються дистрофічні зміни серця, глибокі функціональні порушення ЦНС).

Класифікація.

І ступінь гіпотрофії – дефіцит маси тіла 11-20%;

ІІ ступінь гіпотрофії - дефіцит маси тіла 21-30%;

ІІІ ступінь гіпотрофії - дефіцит маси тіла 31% і більше.

Клініка.

Клінічні особливості гіпотрофії у дітей

Клінічні ознаки	Ступені гіпотрофії
	І	ІІ	ІІІ
Синдром трофічних порушень: - дефіцит маси - відставання у зрості - зменшення підшкірної основи - тургор тканини - трофічні зміни шкіри	11-20% немає помірне (живіт) помірно знижений еластичність знижена білість	21-30% на 1-3 см виражене (живіт, тулуб, кінцівки) значно знижений еластичність різко знижена, блідість, сухість	31% і більше на 3-5 см значне (зовсім відсутнє) різко знижений еластичність відсутня, тріщини, виразки
Синдром зниженої харчової толерантності (анорексія, блювання, діарея), зниження ферментативних функцій ШКТ	не порушена	знижена	різко знижена
Синдром зниженої імунологічної реактивності	нормальна	знижена	різко знижена
Анемія	характерна	характерна	характерна, знижене ШОЕ
Симптоми змін функціонального стану ЦНС (психомоторний розвиток)	відповідає віку	затримується	значно відстає

Диференційний діагноз. Проводять з ендокринними захворюваннями, спадковими і вродженими ензимопатіями (целіакія, галактоземія, муковісцидоз та ін.).

Лікування. Дітей з гіпотрофією ІІ-ІІІ ст.. лікують в стаціонарі. Основою лікування гіпотрофії є дієтотерапія.

Загальні принципи дієтотерапії при гіпотрофії

Ступені гіпотрофії	І	ІІ	ІІІ
Строк визначення періоду толерантності до їжі	1-3 дні	6-7 днів	10-14 днів
Вид їжі	Жіноче молоко або адаптована молочнокисла суміш
Добовий об’єм їжі	Повний	2/3 або ½ від необхідного об’єму	1/3 від необхідного об’єму
Кількість годувань	6-7 через 3 год	8 через 2,5 год	10 через 2 год
Добові прибавки їжі	Повний об’єм без корективних добавок і прикормів	100-150 мл щоденно	100-150 мл кожні 2 дні
Критерії змін кількості годувань	Не змінюється	При досягненні 2/3 обєму дають 7 разів	При досягненні ½ об’єму годують 8 разів; а при 2/3 обєму – 7 разів

Дітям з гіпотрофією ІІ-ІІІ ст.. призначають парентеральне введення рідини (10% розчин глюкози, 10% альбумін, амінокислотні суміші, жирові емульсії).

Потрібний добовий об’єм рідини поктивають per os водою, чаєм, ре гідроном, 5% розчином глюкози.