Клінічні ознаки обезводнення

Показник	Ізотонічне обезводнення	Соледефіцитне внеклітинна дегідратація	Вододефіцитне клітинна дегідратація
Нервова система	в’ялість	кома, судоми	збудження, сильна спрага
Температура тіла	субфебрильна	N1 м.б. гіпотермія	висока (до 39°С)
Шкіра	холодна, суха	холодна, ціаноз	тепла
Слизові оболонки	сухі	нерідко покриті в’язким слизом	дуже сухі
М'язи	м’які	тонус знижений, судоми	без характерних змін
АТ	знижений або підвищений	знижений	N
Дихання	без особливостей	рідке	гіпервентиляція
ШКТ	нечасте блювання, стілець зі слизом	блювання кофей­ною гущею частий водянистий стілець, парєз кишок	частий отілєць , рідко блювота
Діурез	зменшений	зменшений	спочатку N
Рівень електролітів в сироватці	нормальний	низький, плазматична гіпотонія	високий плазматична гіпертонія

В нормі: Na (сироватка) – 126-148 моль/л

Cl (сироватка) – 1,29-1,62 ммоль/л

K (сироватка) – 4,1 – 5,5 ммоль/л

Лікування. Залежить від ступеню дегідратації.

При І ступеня дегідратації регідратація повністю проводиться перорально;

ІІ ст.. дегідратації – 2/3 об’єму розрахованої рідини вводять перорально і 1 третину – парентерально;

ІІІ ст.. – 1/3 частину розрахованої рідини вводять перорально, 2/3 – парентерально.

Для пероральної регідратації використовують:

- 5% розчин глюкози, чай;

- воду з лимоном (вододефіцитне зневоднення);

- регідрон, фізрозчин, ораліт (соледефіцитне зневоднення);

- глюкозосольові розчини (ізотонічне зневоднення).

Кількість рідини розраховується в перші 6 годин:

V=M х П/6 х 10

М – маса тіла;

П – гострі втрати рідини, %

10 – коефіцієнт

Далі проводиться підтримуюча терапія і кількість рідини складає 80-100 мл/кг/добу.

Парентеральна (інфузійна) терапія проводиться фазно.

І фаза – екстрена, триває 1 год з моменту поступлення дитини. Ліквідується шок,

відновлюється ОЦК і функція нирок.

Використовують 10% розчин альбуміну, плазму крові, реополіглюкін. Ці розчини вводять в дозі 10-15 мл/кг. V рідини складає 30 мл/кг.

ІІ фаза – відновлювальної ін фузії, триває від 2 до 8 годин.

Відновлюється дефіцит рідини, натрію, калію, вирівнюється КЛС. Використовують 10%розчин глюкози, розчин Рінгера, 7,5%розчин хлориду калію, гемодез, 4%розчин бікарбонату натрію.

Співвідношення глюкози до сольових розчинів:

• вододефіцитний тип - 2:1;

• соледефіцитний тип – 1:2;

• ізотонічний тип – 1:1.

Добовий об’єм рідини можна розрахувати за формулою Вельтищева:

V рідини (л) = дефіцит (%) + добова потреба + патологічні втрати, де

Фізіологічна добова потреба у новонароджених – 150 мл, у дітей грудного віку – 120 мл, від 1 до 5 років – 100 мл/кг.

Патологічні втрати:

• гіпертермія - при підвищенні температури тіла на 1°С втрата води збільшується на 10мл/кг;

• блювота – втрата води 20 мл/кг;

• парез кишок - 20 мл/кг;

• потовиділення - 20 мл/кг.

Дефіцит калію розраховують за формулою:

ДК(ммоль/л) = К_н ― К_б х m x k, де

k – коефіцієнт позаклітинної рідини( до 1 року – 0,4 маси тіла, після року – 0,3);

К_{н –} рівень калію в нормі(в середньому – 5ммоль/л).

До дефіциту калію(ДК) додають добову фізіологічну потребу(2ммоль/кг).

Калій вводять в дуже розведеному вигляді(1:10), додаючи до глюкози після нормалізації діурезу. Спочатку вводять 1/3 розрахованої дози, через 8 годин – решту розрахованої дози(під контролем лабораторних показників).

В 1 мл 7,5%розчину хлориду калію знаходиться 1ммоль/л калію, в 4 мл панангіну також знаходиться 1ммоль/л калію.

До отримання лабораторних даних, що підтверджують гіпокаліємію, калій можна розрахувати:

- дітям до 10 кг – 1ммоль/кг,

- дітям до 30 кг – 0,5-1ммоль/кг.

При необхідності корекцію КЛС проводять 4%розчином бікарбонату натрію. Кількість його розраховують:

NaHCO₃4%розчину = ВЕ х 1/2 або 1/3 маси тіла, ВЕ (дефіцит бікарбонатів) = + 2,5 ммоль/л.

Якщо немає даних про дефіцит (ВЕ), тоді вводять 4% розчин бікарбонату натрію із розрахунку 2-4 мл/кг/добу. Спочатку вводять 1/3 частину розрахованої кількості.

ІІІ фаза – підтримуюча ін фузія (від 9 до 24 год).

Вводять гемодез (10 мл/кг), розчин Рінгера.

Для стимуляції діурезу вводять еуфілін, при відсутності ефекту – лазикс (1-3 мг/кг/добу); також в/в водять серцеві глікозиди (строфантин 0,05% розчин 0,03 мл/кг); вітамін С, кокарбоксилазу, глюкокортикоїди; при значному порушенні геодинаміки вводять гепарин (100 ОД/кг одноразово).

В комплексне лікування входить етіотропна терапія (призначаються антибіотики широкого спектру до отримання антибіотикограми). Призначається дієтотерапія.