4.2. Теоретичні питання до заняття

1. Що розуміють під гострими розладами харчування?

2. Що розуміють під поняттям «дистрофія»?

3. Класифікація гіпотрофії.

4. Дайте характеристику основних ланок патогенезу ентерального токсикозу.

5. Виділіть основні патологічні фази гіпотрофії.

6. Охарактеризуйте основні клінічні прояви дегідратації.

7. З чим необхідно диференціювати гіпотрофію?

8. Основні принципи лікування кишкового токсикозу.

9. Назвіть загальні положення дієтотерапії при гіпотрофії.

.

4.3. Практичні завдання, які виконуються на занятті:

1. Участь у демонстрації хворого викладачем.

2. Самостійна курація хворого.

3. Складання плану обстеження.

4. Диференціальна діагностика, оцінка результатів лабораторно-інструментальних досліджень.

5. Складання плану лікування.

6. Засвоєння практичних навичок з надання невідкладної допомоги при ексикозі ІІ-ІІІ ступеня.

7. Оформлення результатів практичної роботи.

5.Зміст заняття Гострі розлади харчування

• (диспепсії: проста та токсична)

Проста диспепсія – гострий розлад харчування функціонального характеру, що характеризується блюванням, діареєю без значного порушення загального стану.

Етіологія. Ведучим є аліментарний фактор, маже мати місце інфекція (кишкова паличка). При цьому відмічаються дефекти догляду (порушення режиму годування), також має значення раннє штучне і змішане вигодовування, рахіт, діатез, гіпотрофія, недоношеність.

Патогенез. При перегодовуванні або годуванні їжею, що не відповідає віку і наявності ферментативної недостатності і низькій кислотності шлункового соку у дітей раннього віку. Недостатньо переварена їжі поступає в тонкий кишечник і так як в кишечнику лужне середовище, то в комі з їди починають інтенсивно розмножуватись бактерії.Процес гниття і бродіння призводить до виникнення токсичних продуктів і газів. Подразнення рецепторів слизової оболонки шлунку і кишечника токсичними продуктами призводить до появи блювання і проносу.

Клінічні прояви. Захворювання починається гостро. З’являється блювання та рідкий стілець зеленого кольору зі слизом, білими комками та кислим запахом. Стілець до 5-8 разів на добу. Дитина в’яла, температура тіла частіше нормальна, але може бути субфебрильна.

У хворої дитини виникають кишкові коліки. Живіт здутий, при пальпації урчить.

Правильно зібраний анамнез, епідеміологічний анамнез та клінічна картина дозволяють правильно поставити діагноз.

Слід проводити диференційну діагностику з інфекційними ентероколітами, інвагінацією та апендицитом.

Лікування. Починають з промивання кишечника. Призначають водно-чайну дієту в перші 8 годин (ре гідрон, фізіологічний розчин натрію хлориду, 2% розчин глюкози, чай) в кількості 150 мл/кг маси за добу.

Проводиться дієтотерапія: в 1-й день до 80 мл грудного молока, адаптованої кисломолочної суміші або кефіру в розведенні 2:1 з рисовим відваром. Кожен день кількість їжі збільшується і до 5-го дня кількість досягає об’єму їжі до захворювання. З 6-го дня вводять прикорм.

Обов’язково використовують ферментотерапію (соляна кислота з пепсином, креон, фестал, мезим форте, панкреатин, дигестал та ін.).

Симптоматичне лікування включає відведення газів, лікувальні клізми з валеріаною.

Антибактеріальні препарати призначають тільки при підозрі або підтвердженні інфекційної етіології.

Для відновлення нормальної кишкової мікрофлори показані еубіотики.

Токсична диспепсія (кишковий токсикоз) – тяжка форма гострого розладу харчування, що супроводжується ексикозом, токсикозом, ацидозом і глибокими порушеннями обміну речовин.

Етіологія. Важливе значення має інфекційний фактор (кишкова паличка, сальмонели, стафілокок, протей, клебсієла, віруси та ін.). частою причиною може бути проста диспепсія, яку неправильно лікували.

Кишковому токсикозу можуть сприяти недоношеність, гіпотрофія, штучне вигодовування та ін.

Патогенез. Виділяють 3 основні ланки патогенезу: інтоксикація, дегідратація, ангідремічний шок.

Мікроорганізми, що потрапили в кишечник продукують ентеро- і цитотоксини. Цитотоксини руйнують мембрану, виникають ділянки некрозу слизової оболонки кишечника, частина води просочується в міжклітинний простір і кишечник; виникає частий стілець.

Ендотоксини змінюють активність ферментів, виникають токсичні речовини, які потрапляють в кров, розвивається токсемія, проривається третій бар’єр - гемато-енцефалічний. Токсемія супроводжується багаторазовим блюванням, що призводить до дегідратації, зменшується об’єм циркулюючої крові (ОЦК).

Зменшення ОЦК призводить до гіпоксії і ацидозу. Розвівається ангідремічний шок.

Клінічні прояви. Кишковий токсикоз може починатися як нейтротоксикоз (гіпертермія, менінгіальні ознаки, можуть бути судоми або може починатися за типом вазомоторного колапсу (блідість шкіри, ціаноз слизових, запаморочення, зниження температури і артеріального тиску без ознак ексіозу). Третій тип початкових проявів – токсикоз з ексікозом (часте блювання і діарея

В залежності від співвідношення страти рідини і електролітів в клініці виділять 3 типи ексікозу:

- ізотонічний – рівні втрати;

- вододефіцитний (гіпертонічний; внутрішньоклітинний) – втрата води переважає;

- соледефіцитний (гіпотонічний) – втрата солі переважає.

В залежності від дефіциту рідини по відношенню до маси тіла виділяють три ступеня дегідратації:

- І ступінь – дефіцит води до 5% від маси тіла;

- ІІ ступінь – дефіцит води 5-10% від маси тіла;

- ІІІ ступінь – дефіцит води більше 10-15% від маси тіла.