2.2.6. Кордон циклу
Символ, що складається з двох частин, відображає початок і кінець ци-клу. Обидві частини символу мають один і той же ідентифікатор. Умови для ініціалізації, приросту, завершення і т.д. вміщуються всередині симво-лу на початку або в кінці в залежності від розташування операції, що пе-ревіряє умову.
Приклад.
Ім'я циклу,
завершення Ім'я циклу
Процес
Процес
Ім’я Умова завер-
циклу шення, ім’я
циклу
3. Символи ліній
3.1. Основний символ ліній
3.1.1. Лінія
Символ відображає потік даних або управління.
При необхідності або для підвищення зручності читання можуть бути додані стрілки-вказівники.
3.2. Специфічні символи ліній
3.2.1. Передача управління
Символ відображає безпосередню передачу управління від одного процесу до іншого, іноді з можливістю прямого повернення до ініціюючо-го процесу після того, як ініційований процес завершить свої функції. Тип передачі управління повинен бути названий всередині символу (на-приклад, запит, виклик, подія).
3.2.2. Канал зв'язку.
Символ відображає передачу даних по каналу зв'язку
3.2.3. Пунктирна лінія
Символ відображає альтернативний зв'язок між двома або більш сим-волами. Крім того, символ використовують для обведення анотованої дільниці.
4. Спеціальні символи
4.1. З'єднувач
Символ відображає вихід в частину схеми і вхід на іншій частині цієї схеми і використовується для обриву лінії і продовження її в іншому міс-ці. Відповідні символи-з'єднувачі повинні містити одне і те ж унікальне позначення.
4.2. Термінатор
Символ відображає вихід у зовнішню середу і вхід із зовнішньої сере-довища (початок або кінець схеми програми, зовнішнє використання і джерело або пункт призначення даних).
4.3. Коментар
Символ використовують для додання описових коментарів або пояс-нювальних записів з метою пояснення або приміток. Пунктирні лінії в символі коментаря пов'язані з відповідним символом або можуть обво-дити групу символів. Текст коментарів або приміток повинен бути вмі-щений біля обмежуючої фігури.
коментар 1
коментар 2
4.4. Пропуск
…
…
Символ (три крапки) використовують в схемах для відображення про-пуску символу або групи символів. Символ використовують тільки в символах лінії або між ними. Він застосовується головним чином в схе-мах, що зображають загальні рішення з невідомим числом повторень.
Приклад.
1. Правила застосування символів
1.1. Символ призначений для графічної ідентифікації функції, яку він відображає, незалежно від тексту всередині цього символу.
1.2. Символи в схемі повинні бути розташовані рівномірно. Потрібно дотримуватися розумної довжини з'єднань і мінімального числа довгих ліній.
1.3. Більшість символів задумана так, щоб дати можливість включення тексту всередині символу. Форми символів, встановлені дійсним стандартом, повинні служити керівництвом для символів, що практично використовуються. Не повинні змінюватися кути та інші параметри, що впливають на відповідну форму символів. Символи повинні бути по можливості одного розміру.
Символи можуть бути викреслені в будь-якій орієнтації, але, по можливості, переважною є горизонтальна орієнтація. Дзеркальне зображення форми символу означає одну і ту ж функцію, але не є переважним.
1.4. Мінімальна кількість тексту, необхідного для розуміння функції даного символу, потрібно вміщувати всередині даного символу. Текст для читання повинен записуватися зліва направо і зверху вниз незалежно від напряму потоку.
Приклад.
Переслати ВВА Переслати ВВА
Переслати СВВ
Переслати
СВВ
Якщо об'єм тексту, що вміщується всередині символу, перевищує його розміри, потрібно використати символ коментаря.
Якщо використання символів коментаря може заплутати або зруйну-вати хід схеми, текст потрібно вміщувати на окремому листі і давати пере-хресне посилання на символ.
1.5. У схемах може використовуватися ідентифікатор символів. Це по-в'язаний з даним символом ідентифікатор, який визначає символ для ви-користання в довідкових цілях в інших елементах документації (напри-клад, в лістинзі програми). Ідентифікатор символу повинен розташовува-тися зліва над символом.
Приклад.
ххх…х
ууу…у
1.6. У схемах може використовуватися опис символів – будь-яка інша інформація, наприклад, для відображення спеціального застосування сим-волу з перехресним посиланням, або для поліпшення розуміння функції як частини схеми.
Приклад.
i
ххх…х
ууу…у
1.7. У схемах роботи системи символи, що відображають носії даних, в багатьох випадках представляють способи введення-висновку. Для вико-ристання як посилання на документацію текст на схемі для символів, що відображають способи виводу, повинен розміщуватися праворуч над символом, а текст для символів, що відображають способи вводу – пра-воруч під символом.
Приклад.
xxx…x xxx…x
zzz…z zzz…z
1.8. У схемах може використовуватися докладне подання, яке позна-чається за допомогою символу зі смугою для процесу або даних. Символ зі смугою вказує, що в цьому ж комплекті документації в іншому місці є більш докладне подання.
Символ зі смугою являє собою будь-який символ, всередині якого у верхній частині проведена горизонтальна лінія. Між цією лінією і верх-ньою лінією символу вміщений ідентифікатор, вказуючий на докладне подання даного символу.
Як перший і останній символ докладного подання повинен бути вико-ристаний символ покажчика кінця. Перший символ вказівника кінця по-винен містити посилання, яке є також в символі з смугою.
Символ зі смугою Докладне подання
XBЧ
2. Правила виконання з'єднань
2.1. Потоки даних або потоки управління в схемах показуються ліні-ями. Напрям потоку зліва направо і зверху вниз вважається стандарт-ним.
У випадках, коли необхідно внести велику схему (наприклад, при з'єд-наннях), на лініях використовуються стрілки. Якщо потік має напрям, відмінний від стандартного, стрілки повинні вказувати цей напрям.
2.2. У схемах потрібно уникати перетину ліній. Пересічні лінії не ма-ють логічного зв'язку між собою, тому зміни напряму в точках перетину не допускаються.
Приклад.
2.3. Дві або більш вхідні лінії можуть об'єднуватися в одну вихідну лі-нію. Якщо дві або більше за лінію об'єднуються в одну лінію, місце об'єднання повинне бути зміщене.
Приклад.
2.4. Лінії в схемах повинні підходити до символу або зліва, або зверху, а вийти або праворуч, або знизу. Лінії повинні бути направлені до центру символу.
2.5. При необхідності лінії в схемах потрібно розривати для уникнення зайвих перетинів або дуже довгих ліній, а також, якщо схема складається з декількох сторінок. З'єднувач в початку розриву називається зовнішнім з'єднувачем, а з'єднувач в кінці розриву - внутрішнім з'єднувачем.
2.6. Посилання до сторінок можуть бути приведені спільно з симво-лом коментаря для їх з'єднувачів.
Приклад.
Зовнішній з'єднувач Внутрішній з'єднувач
3
1
3. Спеціальні умовні позначення
3.1. Декілька виходів
3.1.1. Декілька виходів з символу потрібно показувати:
1) декількома лініями від даного символу до інших символів;
2) однією лінією від даного символу, яка потім розгалужується у відпо-відне число ліній.
Приклади.
3.1.2. Кожний вихід з символу повинен супроводитися відповідними значеннями умов, щоб показати логічний шлях, який він представляє, з тим, щоб ці умови і відповідні посилання були ідентифіковані.
Приклади.
1
А=В
А<B
21
3
4
5
3.2. Подання, що повторюється
3.2.1. Замість одного символу з відповідним текстом можуть бути вико-ристані декілька символів з перекриттям зображення, кожний з яких міс-тить описовий текст (використання або формування декількох носіїв да-них або файлів, виробництво великої кількості копій друкарських звітів або форматів перфокарт).
3.2.2. Коли декілька символів представляють впорядковану множину, ця упорядкованість повинно розташовуватися від переднього (першого) до заднього (останнього).
3.2.3. Лінії можуть входити або виходити з будь-якої точки перекритих символів, однак вимоги до п.4.2.4 повинні дотримуватися. Пріоритет або послідовний порядок декількох символів не змінюється за допомогою точки, в якій лінія входить або з якої виходить.
Приклад 3 приведений в додатку.