4.2 Розташування колодязів на трасі

Розташування колодязів на побудованому профілі мережі – це елемент деталювання мережі, тобто нанесення умовними позначеннями на робочі креслення арматури та фасонних частин, з яких мають бути змонтовані окремі вузли водопровідної мережі.

Деталювання виконується на робочих кресленнях, де умовними позначеннями наносять арматуру та фасонні частини, з яких повинні монтуватися окремі вузли мережі. Деталювання роблять без дотримання масштабу, але його конфігурація повинна відповідати конфігурації мережі. Особливо складні вузли виносяться окремо і, якщо це необхідно, кресляться у більшому масштабі. Правильне конструювання вузлів та раціональне використання існуючого сортаменту фасонних частин здешевлює будівництво мережі та зменшує розміри колодязів, де ці вузли мають бути розташовані. При складанні деталювання перш за все намічають місця встановлення засувок та пожежних гідрантів, потім намічають місця встановлення випусків та повітряних вантузів. Після цього починають підбір фасонних частин, з яких монтуються окремі вузли.

На рисунку 4.1 показано приклад деталювання одного кільця водопровідної мережі. Після виконання деталювання складається специфікація труб, фасонних частин та арматури. Повне деталювання мережі у розрахунково-графічній роботі не є обов’язковим.

Рисунок 4.1 – Деталювання водопровідної мережі

Водопровідна арматура розташовується всередині спеціально влаштованих для цього колодязів. Розміри колодязів у плані залежать від діаметра труб, а також від арматури та фасонних частин, які мають бути у ньому розміщені. Глибина колодязів залежить від взятої глибини закладання труб.

Колодязі бувають залізобетонні, цегляні, в окремих випадках можуть виконуватись з камінної кладки. Найекономічнішими, як правило, є залізобетонні колодязі, які монтують зі спеціальних залізобетонних деталей, що виготовляються заводами залізобетонних виробів. Проте для цього колодязь має бути стандартних розмірів. При нестандартних розмірах колодязі мурують з цегли чи каменю.

Кожний колодязь має робочу камеру, висота якої для зручності проведення робіт у колодязі повинна бути не менше 1,5 м, а також горловину для спускання у колодязь. Висота горловини залежить від глибини закладання колодязя. В горловину встановлюють стандартний чавунний чи сталевий люк. Їх виготовляють двох модифікацій: важкі – для встановлення на проїжджих частинах і легкі – на тротуарах та інших місцях. Діаметр лазу люків обох типів 600 мм. На рисунках 4.2 та 4.3 показані круглі в плані збірні залізобетонні колодязі діаметром 1,5 м двох типів: з конусною перехідною частиною до горловини (рисунок 4.2) і з плоским перекриттям (рисунок 4.3). Цифрами на цих рисунках позначено: 1 – металеві скоби для спускання працівників у колодязь; 2 – шар бетону марки 500; 3 – щебінь, шаром 50 мм втрамбований у ґрунт.

Форма найнижчого кільця змінюється залежно від кількості труб, що входять у колодязь. Такі колодязі влаштовують зі стандартних кілець діаметром 1 ÷ 1,5 метрів. Число кілець залежить від потрібної глибини колодязя. При більших необхідних розмірах колодязів можна влаштовувати їх прямокутними. На рисунку 4.4 показано один з типів прямокутного збірного колодязя з залізобетонних панелей.

При влаштуванні колодязів в мокрих ґрунтах обов’язково повинні виконувати їх гідроізоляцію для запобігання заливання ґрунтовою водою. Для цього поверхню стінок колодязя в межах водоносного горизонту (на 0,5 м вище рівня ґрунтових вод) покривають цементною штукатуркою з доданням алюмінату натрію та обмащують бітумом. У дні колодязя зверху шару щебеня та бетону влаштовують 30-ти сантиметрову цементну стяжку з двошаровим обмащенням бітумом, а також кладуть бетонну плиту. Особливу увагу належить звертати на забезпечення водонепроникності в місцях проходження труб через стінки колодязів. Для цього зазори між трубою та стінками заповнюють просмоленою клоччям та азбесто-цементним розчином (або м’якими полімерами).

При визначенні типу та розмірів колодязів необхідно користуватися рекомендаціями, даними в [3]. Мінімальна відстань від стінок труб до внутрішніх поверхонь колодязя має бути не менше: для труб діаметром до 400 мм – 0,3 м; діаметром 450 ÷ 800 мм – 0,5 м; більше 800 мм – 0,7 м. Відстань від низу труби до дна колодязя – не менше: для труб діаметром до 400 мм – 0,15 м; діаметром більше 400 мм – 0,25 м. Висота робочої частини колодязя повинна бути не менше 1,5 м. Висота засипки перекриття колодязя (з плоским перекриттям) до поверхні землі – не менше 0,5 м.

В колодязях, де розміщуються вантузи для випуску повітря, необхідно передбачати вентиляційну трубу з фільтром. Для управління засувками діаметром 600 мм і більше з поверхні землі в перекриттях колодязів необхідно передбачати додаткові люки з кришками безпосередньо над цими засувками.

Для усіх колодязів повинна бути забезпечена можливість під’їзду автотранспорту. Навколо люків, що розміщені на забудованих територіях без дорожніх покриттів (чи на зеленій зоні), необхідно влаштовувати мощення шириною 1 м з нахилом від люків. Мощення має бути вище прилеглої території на 0,05 м.

Рисунок 4.2 – Схема колодязя з конусною перехідною частиною

Рисунок 4.3 – Схема колодязя з плоским перекриттям

Рисунок 4.4 – Схема прямокутного збірного колодязя

На проїжджій частині з удосконаленими покриттями кришки люків повинні знаходитись на одному рівні з поверхнею покриття. На незабудованій території люки потрібно влаштовувати вище поверхні землі на 0,2 м.

Для спускання у колодязь в його горловині та стінках необхідно встановлювати сталеві чи чавунні скоби або металеві драбини.

Особливо великі та складні вузли водопроводів великих діаметрів розміщують в кількох колодязях або за спеціальними проектами виконують великі камери. Їх називають «камери переключень».

Оскільки колодязів на водопровідній мережі влаштовується велика кількість, то використання збірного залізобетону замість цегли та каменю дозволяє суттєво скоротити терміни будівництва мережі.

Влаштування колодязів для розташування в них іншої водопровідної арматури (наприклад, пожежних гідрантів, компенсаторів, упорів і т. д.) потребує додатково спеціальних розрахунків. В розрахунково-графічній роботі для студентів спеціальності «Теплогазопостачання і вентиляція» такі розрахунки не передбачені.