Практичні завдання

Завдання 1. У справі про поновлення на роботі була призначена почеркознавча експертиза за клопотанням представника позивача, оскільки позивач стверджував, що він не писав заяву про звільнення і не він розписувався в журналі обліку трудових книжок за отримання трудової книжки. Відповідач проти призначення експертизи заперечував, оскільки вважав за неможливе її проведення без відібрання в судовому засіданні експериментальних зразків почерку, що було неможливим, оскільки позивача в даному засіданні не було. Окрім цього, суд при призначенні експертизи не обговорив із сторонами питання, які слід поставити на вирішення, визначивши їх в ухвалі самостійно. В ухвалі суд також вказав, що на час проведення експертизи провадження у справі зупиняється.

Чи правомірні дії суду при призначенні експертизи і зупиненні провадження у справі?

Чи може відповідач оскаржити ухвалу суду і в якому порядку?

Завдання 2. Жиров звернувся в банк для отримання кредиту, проте йому було відмовлено. Жиров поцікавився з чим пов’язана відмова, оскільки раніше він неодноразово отримував в цьому банку аналогічні кредити і вчасно їх виплачував. Йому пояснили, що при перевірці його реєстрації з’ясувалося, що він з реєстраційного обліку знятий, про що відмітка в паспорті у нього відсутня.

Жиров звернувся у відділ громадянства, міграції і реєстрації фізичних осіб відповідного райвідділу, де йому пояснили, що він був знятий з реєстраційного обліку на підставі рішення суду про визнання його безвісно відсутнім. У рішенні вказувалося, що суддя Ворошиловський районний суд м. Донецька ухвалив рішення за заявою його матери, визнавши його безвісно відсутнім, оскільки мати стверджувала, що він декілька років тому виїхав з міста, не повідомивши їй куди він їде, після чого вона не мала відомостей про нього. Суд при цьому не посилався на свідчення свідків або письмові докази у справі.

Жиров звернувся до адвоката за правовою допомогою, пояснивши, що він з міста не виїжджав, має постійне місце роботи, спілкується з матір’ю, що можуть підтвердити знайомі, родичі, колеги по роботі. Проте у нього з матір’ю виник спір щодо спадкування нерухомості його діда, мабуть із-за чого і було подано дану заяву.

Які дії повинен зробити адвокат для надання правової допомоги у даній справі?

Завдання 3. Ленінський районний суд м. Донецька ухвалив рішення, яким задовольнив позов ТОВ «Механізація» про визнання договору купівлі-продажу нежилих приміщень, укладеного між ТОВ «Прогрес», від імені якого виступав арбітражний керуючим Морозова, і Поповим, недійсним і визнання за ТОВ «Прогрес» права власності на дані приміщення. Позов був заявлений ТОВ «Механізація» – кредитором ТОВ «Прогрес», яке знаходилося в процедурі банкрутства. Відповідачами у справі були покупець нежилих приміщень – Попов і Морозова. Позов був задоволений в повному обсязі. На момент ухвалення рішення у справі спірні будівлі були вже продані третій особі – Озерову, який звернувся з апеляційною скаргою на дане рішення.

У судове засідання до апеляційного суду з’явилися позивач, представник апелянта і новий арбітражний керуючий ТОВ «Прогрес» – Сорокін, на думку якого він, як арбітражний керуючий юридичної особи, майно якої продавалося, повинен бути допущений до розгляду справи, оскільки на момент апеляції арбітражний керуючий підприємства змінився.

Чи підлягає заява Сорокіна задоволенню? Яке рішення за заявленою апеляційною скаргою повинен прийняти суд?

Завдання 4. У березні 2010 р. страхова компанія «Ікар» звернулася до суду з позовом до Сорокіна про відшкодування майнової шкоди.

Сорокін звернувся з зустрічною позовною заявою, в якій просив визнати акт автотоварознавської експертизи недійсним, та стягнути майнову і моральну шкоду.

Судом було встановлено, що в 2009 р. на перехресті в м. Києві відбулося ДТП за участю водіїв: Володіної, яка управляла автомобілем КІА РІО, і Сорокіна, який управляв автомобілем Ніссан. Винним у ДТП був визнаний Сорокін, який порушив пункт 13.1 Правил дорожнього руху, і був притягнутий до адмінвідповідальності за ст.124 КпАП України у вигляді штрафу. З протоколу про адмінправопорушення вбачалося, що вказаний автомобіль належить Трошину, з яким, як пояснив Сорокін у судовому засіданні, знаходився в трудових відносинах.

Страхова компанія «Ікар» відшкодувала Володіної шкоду, завдану автомобілю внаслідок даного ДТП, у розмірі 4284 грн. згідно з укладеним між ними договором страхування. Позовні вимоги обґрунтовувалися ст.993 ЦК України.

Рішенням районного суду м. Києва вимоги за зустрічною позовною заявою задоволені частково. Визнаний недійсним акт товарознавської експертизи, стягнута із страхової компанії «Ікар» на користь Сорокіна моральна шкода у розмірі 1500 грн.

Задовольнивши вимоги по зустрічному позову частково, суд виходив з того, що при проведенні експертизи допущений ряд порушень, а тому висновок не може бути доказом в справі, і позовні вимоги по первісному позову щодо відшкодування матеріальної шкоди, завданої ДТП, на цих підставах не можуть бути задоволені.

Вирішуючи питання про визнання недійсним акту автотоварознавської експертизи, суд не притягнув до участі у справі ТОВ «Експертна компанія», що проводила експертизу, і експерта Волкова.

У задоволенні позовних вимог страхової компанії «Ікар» до Сорокіна про відшкодування матеріальної шкоди було відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, страхова компанія «Ікар» подала апеляційну скаргу, в якій відзначила, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Зустрічний позов прийнятий під час судового розгляду з порушенням вимоги ст. 123 ЦПК України, а вимоги, вказані в ньому і задоволені судом, є недоведеними. У скарзі вказувалося на те, що у рішенні суду відсутнє посилання на норму, відповідно до якої може бути визнано незаконним висновок експертизи. Призначена у справі судова автотоварознавча експертиза не була проведена не на тих підставах, що експерт не був присутній під час ДТП, як вказано у рішенні суду, а унаслідок некоректності поставлених експертові питань, що вказане у висновку експерта, на що суд не звернув уваги.

Страхова компанія «Ікар» просила рішення суду скасувати і прийняти нове про задоволення вимог по первинному позову в повному обсязі і відмову в задоволенні вимог за зустрічним позовом.

Чи підлягає задоволенню апеляційна скарга? Яке рішення повинен ухвалити суд апеляційної інстанції?

Завдання 5. Академія управління персоналом і Прохорова звернулася до суду з позовом до редакції газети «Столичні новини», Цюри про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації і відшкодування моральної шкоди. У позові указувалося, що відповідачі підготували і розповсюдили статтю в щотижневій газеті «Столичні новини» за 20 листопада 2008 р. під назвою, яка містить твердження, що не відповідають дійсності та порушують честь, гідність, ділову репутацію. Позивачі просили зобов’язати відповідачів в місячний строк після набрання законної сили рішенням суду спростувати її в найближчих номерах газети шляхом публікації резолютивної частини вирішення суду без редакційних і інших коментарів на тій же сторінці і тим же шрифтом, стягнути з відповідачів на відшкодування моральної шкоди 15 тисяч гривень.

Рішенням районного суду в задоволенні вимог було відмовлено.

Рішенням апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасоване, постановлено нове рішення, яким позов був задоволений частково.

Поширені відомості були визнані такими, що ганьблять честь, гідність, ділову репутацію Прохорової і ділову репутацію Академії управління персоналом. Апеляційний суд визначив строк для публікації резолютивної частини рішення. З відповідачів – газети і автора статті було стягнуто на користь позивачів по 2500 грн. як відшкодування моральної шкоди.

Автор статті – Цюра подав касаційну скаргу на дане рішення апеляційного суду, вимагаючи його скасувати з посиланням на порушення норм процесуального права, а саме вимог ч.9 ст.74, ст.75 ЦПК України, оскільки в оголошенні про його виклик в пресі не указувалося даних, які вказуються в судовій повістці.

Чи підлягає касаційна скарга задоволенню? Яке судове рішення повинен ухвалити суд?

Завдання 6. Федін звернувся з позовом до СПД Радченко про розірвання договору на виготовлення і монтаж меблів, стягнення пені і відшкодування моральної шкоди.

У позові він вказав, що між ним і СПД Радченко був укладений договір на виготовлення і монтаж меблів для кухні вартістю 9 тис. грн., з яких 4700 грн. він як передплату віддав в день підписання договору. У обумовлений в договорі строк замовлення виконане не було. Після його письмової претензії працівники Радченко приступили до монтажу кухонних меблів в його квартирі, який не закінчили і пообіцяли продовжити наступного дня, а також отримали від Федіна залишок вартості меблів.

Посилаючись на ці обставини, позивач просив суд розірвати укладений договір в частині, яка залишилася не виконаною, стягнути на його користь відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» пеню у розмірі 13220 грн. (3% вартості роботи за кожен день прострочення виконання робіт), втрачений заробіток за 3 дні відпустки за власний рахунок в сумі 373 грн. і 5 тис. грн. компенсації моральної шкоди.

Рішенням районного суду позов був задоволений частково. Договір на виготовлення і монтаж меблів в частині, яка залишилася не виконаною, розірваний, стягнутий із СПД Радченко на користь позивача 13220 грн. пені за час прострочення виконання договору, 373 грн. втраченого заробітку, 3 тис. грн. компенсації моральної шкоди.

Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував і ухвалив нове рішення, яким стягнув з Радченко 2620 грн. пені за прострочення виконання зобов’язань, 1500 грн. компенсації моральної шкоди.

Радченко звернувся з касаційною скаргою на рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просив рішення даного суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Зокрема він указував, що відшкодування моральної шкоди для даного випадку в законодавстві не передбачено.

Проаналізуйте ситуацію. Яке судове рішення повинен ухвалити суд?

Завдання 7. Руденко звернулася до суду з позовом до Саєнка про визнання 1/2 у праві власності на будинок, виділ її в натурі і виселення. У подальшому позивачка подала позов до Саєнка, Рибина і Єгорової і її неповнолітнім синам про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу, за яким Саєнко продав будинок Рибину, а також договору дарування, за яким Рибин подарував даний будинок Єгоровій і її неповнолітнім дітям.

Єгорова звернулася з зустрічним позовом про визнання договорів купівлі-продажу і дарування будинку дійсними, визнанні права власності на будинок, а також визнання Руденко такою, яка втратила право користування житловим будинком.

Рішенням районного суду в позові Руденко до Саєнко відмовлено. Позов Єгорової задоволений: визнаний дійсним договір купівлі-продажу будинку, договір дарування будинку, за Єгоровою і її неповнолітніми дітьми визнано право власності на будинок, в частині визнання Руденко такою, яка втратила право користування будинком, було відмовлено.

Руденко подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення її вимог. Єгорова апеляційної скарги не подавала.

Апеляційний суд скасував рішення першої інстанції в частині відмови у визнанні Руденко такою, яка втратила право користування будинком. Рішенням апеляційного суду Руденко була визнана такою, яка втратила право користування будинком.

Руденко подала касаційну скаргу на рішення першої і апеляційної інстанції, і, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просила ухвалити нове рішення про задоволення її вимог.

У якому обсязі суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції? Чи є законним рішення апеляційного суду в даній ситуації? Чи підлягає касаційна скарга задоволенню?