Облік інвестиційної нерухомості

Облік інвестиційної нерухомості регламентується МСБО 40 «Інвестиційна нерухомість», який набрав чинності з 1 січня 2001 року. Цей стандарт визначає порядок визнання, оцінки та розкриття інформації про інвестиційну нерухомість. МСБО 40 «Інвестиційна нерухомість» не стосується питань, розглянутих в МСБО 17 «Оренда», а також не поширюється на:

− біологічні активи, пов’язані з сільськогосподарською діяльністю;

− права на корисні копалини, розвідування та видобування корисних копалин нафти, природного газу та подібних невідтворюваних ресурсів.

Цей стандарт неодноразово переглядався і після останнього перегляду набрав чинності з 1 січня 2009 р.

Згідно з МСБО 40 «Інвестиційна нерухомість» (Investment Property) − це нерухомість (земля чи будівля – або частина будівлі – або земля та будівля), яка утримується (власником або орендарем на умовах фінансової оренди) з метою отримання орендних платежів або збільшення капіталу, або для досягнення обох цих цілей.

До складу інвестиційної нерухомості не включається нерухомість, яка:

− утримується для використання у виробництві, постачання товарів чи надання послуг, або для адміністративних потреб;

− призначена для продажу в процесі звичайної діяльності.

Прикладом інвестиційної нерухомості є:

− земля, яка утримується для довгострокового збільшення капіталу, а не для короткострокового продажу в процесі звичайної діяльності;

− земля, яка утримується для майбутнього використання, але ще конкретно не визначеного;

− будівля, яка є власністю суб’єкта господарювання (або утримується ним на умовах фінансової оренди) та надання в оренду згідно з однією або кількома угодами про операційну оренду;

− будівля, яка не зайнята, але утримається для надання в оренду з однією або кількома угодами про операційну оренду;

МСБО 40 «Інвестиційна нерухомість» передбачає дві моделі обліку інвестиційної нерухомості:

− за справедливою вартістю;

− за собівартістю.

Застосовуючи першу модель обліку, інвестиційна нерухомість оцінюється за справедливою вартістю, а зміна у вартості відображається у складі прибутків або збитків відповідного звітного періоду. Справедливою вартістю інвестиційної нерухомості є ціна, за якою можна обміняти цю нерухомість в операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

За другою моделлю оцінка інвестиційної нерухомості здійснюється аналогічно базовому підходу до оцінки основних засобів згідно з МСБО 16 «Основні засоби», тобто за собівартістю за вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення корисності, крім тієї, що відповідає критеріям визнання активу, утримуваного для продажу або включена до ліквідаційної групи, призначеної для продажу і повинна оцінюватися відповідно до МСФЗ 5 «Непоточні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність».

Обрану модель слід застосовувати до всіх об’єктів інвестиційної нерухомості. Якщо при застосуванні моделі справедливої вартості суб’єкт господарювання не може визначити справедливу вартість окремого об’єкта, такий об’єкт обліковується за собівартістю до моменту вибуття, а його ліквідаційна вартість прирівнюється до нуля.

Визнання і первісна оцінка нематеріальних активів

У процесі опрацювання матеріалу даної теми слід мати на увазі, що облік нематеріальних активів та порядок розкриття інформації про них у фінансовій звітності регламентується МСБО 38 «Нематеріальні активи». Цей стандарт був прийнятий у 1998 році та набрав чинності з 1 липня 1999 року. МСБО 38 «Нематеріальні активи» неодноразово переглядався і після останнього перегляду був введений в дію з 1 липня 2009 року. Метою цього стандарту є визначення облікового підходу до нематеріальних активів, які конкретно не розглядаються в іншому стандарті. Цей стандарт також визначає порядок оцінки балансової вартості нематеріальних активів і вимагає розкриття певної інформації про нематеріальні активи.

МСБО 38 «Нематеріальні активи» стосується нематеріальних активів суб’єкта господарювання, за винятком:

а) нематеріальних активів, на які поширюється сфера застосування іншого стандарту (табл. 3.1);

б) фінансових активів, визначених у МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка»;

в) видатків на розвідку або розробку і видобування корисних копалин, нафти, природного газу та подібних невідтворюваних ресурсів.

Таблиця 3.1