- •Тема 1. Сутність та основні поняття теорії інноватики та інноваційного менеджменту
- •Сутність інновацій та їх класифікація.
- •2. Інноваційний процес, як об’єкт інноваційного менеджменту.
- •3. Інноваційна діяльність
- •4. Характеристика інноваційної інфраструктури.
- •Зміст, завдання та функції інноваційного менеджменту.
- •Процес прийняття рішень в інноваційному менеджменті.
- •Склад основних рішень по функціях інноваційного менеджменту
- •7. Методи інноваційного менеджменту.
Процес прийняття рішень в інноваційному менеджменті.
Сутність інноваційного менеджменту, результат управлінського процесу виражаються найчастіше в конкретних управлінських рішеннях, направлених на формування сприятливого інноваційного клімату на ІП або реалізацію конкретних інноваційних проектів. Велика частина часу менеджера так чи інакше пов'язана з підготовкою, ухваленням і реалізацією управлінських рішень.
У табл. 2 приведений перелік найзагальніших і значущіших рішень, що приймаються в рамках окремих функцій менеджменту.
Таблиця 2.
Склад основних рішень по функціях інноваційного менеджменту
Функції менеджменту |
Типові управлінські рішення |
Формування цілей |
Ухвалення інноваційної місії Ш Формування цільових параметрів діяльності ІП Ухвалення стратегічної концепції ІП Затвердження цільових параметрів інноваційного проекту
|
Планування |
Формування тематичного плану НДДКР Затвердження календарного графіка робіт за проектом Затвердження кошторису витрат за проектом Формування виробничої програми Ш Затвердження штатного розкладу по підрозділах Запит кредитних засобів на інновації Ухвалення фінансового плану ІП Затвердження плану реалізації продукції |
Організація
|
Створення ІП Вибір організаційно-прайової форми ІП |
Ухвалення організаційної структури ІП |
|
Затвердження положень про служби ІП і посадових інструкцій |
|
Створення нових або скасування існуючих підрозділів Ш |
|
Відкриття філіалу або дочірньої фірми ІП |
|
|
Оцінка стану робіт за проектом |
|
Оцінка фінансового стану Ш |
Контроль |
Аналіз роботи служб і підрозділів ІП |
|
Розпорядження про зміну термінів проведення робіт за проектами |
|
Встановлення порядку оцінки діяльності виконавців |
|
Оцінка виконання стратегічної концепції ІП |
Управлінські рішення в інноваціях можуть ухвалюватися інтуїтивно, або на основі наукового підходу. Інтуїтивний спосіб грунтується на емоційному сприйнятті і оцінці ситуації і припускає наявність у менеджера професійних знань і значного практичного досвіду. Саме ці чинники забезпечують зваженість і раціональність ухвалюваних рішень. Науковий підхід, що є фундаментальною основою менеджменту, розглядає ухвалення управлінського рішення, як цілісний процес, зміст якого дозволяє вивчити виниклу проблему, проаналізувати можливі варіанти її рішення і вибрати найефективніший з них.
Управлінські рішення в інноваційному менеджменті при всій їх різноманітності і унікальності кожного з них можна систематизувати в однорідні групи (рис.5).
Рис. 5. Види рішень в інноваційному менеджменті
По предмету виділяються концептуальні і виконавські рішення. Концептуальні рішення по своєму характеру направлені в майбутнє і визначають принципові аспекти розвитку ІП. Вони охоплюють практично всі предметні функції інноваційного менеджменту: формування цілей, планування організацію і контроль інновацій. Концептуальні рішення вимагають особливого ретельного обгрунтування і передбачають найчастіше проведення спеціальних досліджень.
Виконавські рішення направлені на забезпечення виконання перш за все концептуальних рішень. Якщо концептуальні рішення складають прерогативу діяльності вищого менеджменту на ІП, то виконавські рішення готуються і здійснюються численним апаратом середнього і нижчого менеджменту.
По ознаці повторюваності розрізняють разові і рішення, які повторюються. Разові рішення носять унікальний характер, приймаються при створенні ІП або у форс-мажорних умовах і направлені на перспективу. Незалежно від рівня ухвалення разового рішення воно формується в нових, невизначених і слабо структурованих ситуаціях, в яких неможливо використовувати стандартну процедуру. При ухваленні разових рішень наявний сильний вплив особових оцінок менеджера і інтуїтивних мотивів.
Рішення, що повторюються, є часто звані програмованими, ухвалюються у штатних ситуаціях, носять, як правило, виконавський характер і здійснюються по строгих технологічних схемах. Склад і порядок підготовки програмованих рішень регламентуються на ІП спеціальними положеннями і здійснюється в автоматизованих варіантах інформаційних систем, систем діловодства і управління.
За формою ухвалення рішень останні підрозділяються на індивідуальні і колективні. Вибір форми ухвалення рішень залежить від характеру задач, які стоїть, і прийнятого на ІП переважного стилю керівництва, авторитарного або колективного.
Індивідуальна форма ухвалення рішень орієнтована на оригінальні творчі підходи, оперативну підготовку і персональну відповідальність менеджера, Вона припускає строгу структуризацію проблеми і штатну ситуацію при її рішенні.
Колективна (або групова) форма управлінських рішень забезпечує високу ступінь обгрунтованості і опрацьовування проблеми, аналіз великого числа альтернатив і поведінкову узгодженість при реалізації рішення в перспективі. Колективна форма більш підходить при ухваленні концептуальних разових рішень коли підвищені витрати на її проведення окупаються глибиною опрацьовування проблеми і досягнутим компромісом в колективі вже на стадії ухвалення рішення.
Процес ухвалення рішень в інноваційному менеджменті. Ухвалення рішень в інноваційному менеджменті є циклічним процесом, в якому початкова інформація про стан діяльності ІП трансформується в направлені дії на об'єкт управління з метою приведення його в бажаний або необхідний стан. У цьому процесі виділяють три відносно самостійні фази: визначення проблеми рішення, формування альтернатив, ухвалення і реалізація рішення.
При визначенні проблеми рішення йдеться про можливо точну і об'єктивну фіксацію стану об'єкту управління на основі збору вичерпної інформації. Джерелом інформації для виконавських вирішень, що повторюються, виступає планово-звітна документація про хід виконання інноваційних проектів. Концептуальні рішення вимагають, як правило, спеціального інформаційного забезпечення на базі маркетингових досліджень, аналітичних оглядів конкурентів і ін.
Оцінка ситуації передбачає процедури зіставлення фактичного стану інноваційної діяльності з необхідним або передбаченим відповідним планом. Наявність розбіжностей означає появу загрози виникнення проблеми, що вимагає управлінського рішення. Під проблемою в менеджменті прийнято розуміти функціонування керованого об'єкту при ускладненні досягнення поставлених цілей в теперішньому часі або майбутньому. Оцінка ситуації повинна не тільки виявити наявність або відсутність відхилень в діяльності ІП, але і у разі існування останніх визначити ступінь їх небезпеки для функціонування підприємства. Оцінка ситуації повинна не тільки виявити наявність проблеми, але й визначити необхідний ієрархічний рівень її рішення в менеджменті ІП. Для цього в ході оцінки ситуації з'ясовуються конкретні причини, що викликали виниклі відхилення, визначаються можливі сфери і наслідки їх впливу на діяльність ІП.
Формулювання проблеми для управлінського вирішення повинне містити характеристику ситуації, опис її масштабів (просторових і часових), вказівку причин і визначення рівня рішення. Формування альтернатив починають зі встановлення граничних областей пошуку можливих рішень, які задаються двома компонентами: критеріями оцінки альтернатив і прийнятими обмеженням реалізації рішень. Сукупність критеріїв оцінки і прийнятих обмежень визначає поле майбутніх рішень і сприяє адресності генерації альтернатив.
Критерії оцінки альтернатив можуть задаватися якісними (імідж, стійкість ІП, демонстрація потенціалу і ін.) або кількісними (витрати, науково-технічний рівень, конкурентоспроможність і ін.) параметрами. Найчастіше критерії оцінки альтернатив рішень формулюються у вигляді параметрів економічної ефективності інновацій. Обмеження визначаються по всіх зовнішніх і внутрішніх чинниках рішення інноваційної проблеми. До внутрішніх чинників рішення відносяться внутрішньофірмові обмеження: по цілях і прийнятій стратегії інновацій, ресурсах, організаційній структурі ІП,, умовах фінансування і ін. Зовнішні чинники відображають рамкові умови діяльності Ш. Слід розрізняти постійні, не залежні від ІП, чинники зовнішнього середовища, наприклад, система податків, митна і кредитна політика держави, екологічне середовище і ін., і змінні чинники, на які ІП може робити вплив, наприклад, партнери по кооперації, постачальники, споживач, кредитні організації.
Генерація варіантів альтернатив рішення здійснюється на базі прийнятих обмежень і з урахуванням сформульованих критеріїв їх оцінки. Для формування альтернатив, як вже наголошувалося, можуть використовуватися індивідуальні або колективні процедури. У теорії і практиці менеджменту використовується достатньо багато різноманітних методів формування управлінських рішень, заснованих на моделюванні інноваційних процесів, їх прогнозуванні, побудові «дерева цілей», морфологічному аналізі ситуації і ін. Застосування методів повинне бути направлене на формування можливо більшої кількості допустимих варіантів рішення проблеми. Під допустимим розуміється будь-який варіант рішення проблеми, який задовольняє прийнятим обмеженням і забезпечує досягнення поставленої мети. Ухвалення рішення здійснюється на основі порівняльної оцінки допустимих варіантів і вибору найкращого з погляду встановлених критеріїв.
Завершальний етап ухвалення рішення передбачає організацію контролю за його реалізацією і оцінку фактичних підсумків виконання передбачених рішенням заходів.