Практична робота № 1 Тема. Шкала світлості

Зміст

Розтяжка від чорного до білого.

Формат А4, кількість елементів − 12.

Матеріали

Папір, картон, гуаш (біла, чорна), широкі плоскі пензлі, ганчірка, графітні олівці, металева лінійка, клей ПВА.

Мета

Розвинути відчуття тону.

Головною умовою завдання є плавність градації тону.

Шкала світлості – це ахроматичний рівноступеневий ряд від білого до чорного з різною кількістю сірих відтінків, зорове розрізнення яких залежить насамперед від умов освітлення та світлоти тла.

У шкалі світлості найясніший – білий колір, найбільш темний – чорний, між ними розташована градація сірих.

Виконання

На аркуші паперу закомпонувати та розкреслити шкалу, що складається з 12 елементів, ураховуючи загальні розміри, відстань між кожним елементом. За розміром розрахованого одного елемента вирізати шаблон із картону (віконце).

Спочатку для виконання цього завдання потрібно підготувати викраски, для чого широким пензлем на аркуш паперу наноситься фарба окремими плямами (плями повинні бути на декілька розрахованих елементів більші) – біла, чорна, градація сірих (різне відсоткове співвідношення чорної до білої фарби). Кількість викрасок не може становити 12, оскільки на око не можливо знайти певну пропорцію фарби, тому робляться додаткові, які при зіставленні можуть відсіятися.

Виготовлення викрасок – гуашева фарба розчиняється водою, але вона не повинна бути ні загустою, ні зарідкою, бо тло викраски має бути рівно зафарбованим (не просвічувати папір – рідка фарба, не мати рельєфу – густа фарба). Викраски краще робити стоячи, тримаючи пензлик вертикально до аркуша паперу. Рух нанесення фарби від себе та до себе (спочатку інтенсивний, потім розгладжуючий), необхідно стежити за процесом нанесення фарби.

Коли викраски готові, приступають до вирізання елементів шкали світлості за допомогою попередньо виготовленого шаблона. На кожну пляму поверх накладають шаблон (попередньо відшукавши найякісніше місце) й у кутках олівцем ставлять крапки, за допомогою лінійки та ножика вирізають.

Тепер з усіх вирізаних елементів потрібно вибрати ті 12, які дадуть плавну градацію (білий, відтінки сірого, чорний колір), кожен вибраний елемент бажано пронумерувати, щоб не припуститися помилки при наклеюванні роботи.

Практична робота № 2 Тема. Спектральне коло

Зміст

Кольори спектра та ахроматичні кольори.

Формат А4, кількість елементів − 12.

Матеріали

Папір, картон, гуаш (жовта, рубінова (червона), синя, біла, чорна), широкі плоскі пензлі, ганчірка, графітні олівці, металева лінійка, клей ПВА.

Мета

Спектральне коло – це особливий вид ритму, ряд за кольоровим тоном, замкнутий у вигляді кола, який складається з будь-якої кількості відтінків різних кольорів, розташованих точно послідовно в порядку спектра.

Спектральне коло служить для побудови багатьох кольорових сполучень, допомагає вивченню кольорових явищ, визначенню величини кольорових контрастів, нюансних та контрастних гармоній двох, трьох і численних кольоросполучень, розподілу кольорів за «температурною» й за «ваговою» ознакою тощо.

Виконання

Робота полягає у виконанні викрасок хроматичних – 12 елементів та ахроматичних – 12 елементів; їх послідовному, в порядку спектра, наклеюванні на аркуш паперу у формі кола.

Виконання роботи здійснюється точно послідовно.

1. три кольори – основні кольори, як відомо, людина з нормальним зором може визначити червоний колір, що не має ні синюватого, ні жовтуватого відтінку; жовтий - не має ні синюватого, ні червонуватого тону; синій, який не має ні зеленуватого, ні червонуватого відтінку. При цьому, вивчаючи кожен колір, варто розглядати його на нейтральному сірому тлі.

Основні кольори повинні бути визначені з максимально можливою точністю. Три основних кольори першого порядку розміщаються в рівносторонньому трикутнику так, щоб жовтий був біля вершини, червоний праворуч унизу і синій - унизу ліворуч,

жовтий – 100%;

рубіновий (червоний) – 100%;

синій – 100%.

2. три кольори – процес змішування основних кольорів – на основі вписаного в коло трикутника вибудовується рівносторонній шестикутник. У рівнобедрені трикутники, що утворилися, ми поміщаємо три змішаних кольори, кожний з яких складається з двох основних кольорів, і одержуємо, таким чином, кольори другого порядку; всі кольори другого порядку мають бути змішані дуже ретельно. Вони не повинні наближатися до жодного зі своїх компонентів. Запам'ятайте, що це нелегке завдання - одержати складені кольори за допомогою їх змішування. Жовтогарячий колір не повинен бути ні занадто червоним, ні занадто жовтим, а фіолетовий - ні занадто червоним і ні занадто синім,

жовтогарячий – (жовтий (50%) – рубіновий (50%)),

фіолетовий – (рубіновий (50%) – синій (50%)),

зелений – (синій (50%) – жовтий (50%)).

3. три кольори – процес змішування основних кольорів – у порожні сектори вводимо кольори третього порядку, кожний із котрих створюється завдяки змішуванню кольорів першого та другого порядку, й одержуємо

теплий жовтий – (жовтий (75%) – рубіновий (25%)),

пурпурний – (рубіновий (75%) – синій (25%)),

синьо-зелений – (синій (75%) – жовтий (25%)).

4. три кольори – процес змішування основних кольорів – у останні порожні сектори вводимо кольори четвертого порядку, кожний з яких створюється також завдяки змішуванню кольорів першого і другого порядку, й одержуємо

теплий червоний – (рубіновий (75%) – жовтий (25%)),

синьо-фіолетовий – (синій (75%) – рубіновий (25%)),

теплий зелений – (жовтий (75%) – синій (25%)).

Таким чином виникає правильне спектральне коло з дванадцяти кольорів, у котрому кожен колір має своє незмінне місце, а їх послідовність має той же порядок, як у веселці чи в природному спектрі.

Ісаак Ньютон у свій час одержав це замкнуте спектральне коло, в яке він додав до спектральних кольорів відсутній пурпурний колір, що підсилило загальну його конструктивність. У нашому колі всі дванадцять кольорів мають рівні відрізки, тому кольори, котрі займають діаметрально протилежні місця один відносно одного, виявляються додатковими.

Коли викраски хроматичних кольорів будуть готові, їх вирізають за допомогою шаблона, застосовуючи ніж та лінійку, наклеюють.