У протоколі судового засідання зазначаються:

1) дата і місце судового засідання;

2) час початку і закінчення судового засідання;

3) найменування суду, який розглядає справу, склад суду і секретар судового засідання;

4) найменування справи;

5) відомості про явку осіб, які беруть участь у справі, їх представників, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів;

6) відомості про роз'яснення особам, які беруть участь у справі, їх представникам, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам їхніх процесуальних прав та обов'язків;

7) розпорядження головуючого і винесені судом у залі судового засідання визначення;

8) заяви, клопотання і пояснення осіб, які беруть участь у справі, їх представників;

9) показання свідків, роз'яснення експертами своїх висновків, консультації та роз'яснення фахівців;

10) відомості про оголошення письмових доказів, дані огляду речових доказів, прослуховування аудіозаписів, перегляду відеозаписів;

11) зміст висновків прокурора та представників державних органів, органів місцевого самоврядування;

12) зміст судових дебатів;

13) відомості про оголошення і про роз'яснення змісту рішення суду і ухвал суду, роз'яснення порядку і строку їх оскарження;

14) відомості про роз'яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав на ознайомлення з протоколом і подачу на нього зауважень;

15) дата складання протоколу.

Протокол складається в письмовій формі. Для забезпечення повноти складання протоколу суд може використовувати стенографування, засоби аудіозапису та інші технічні засоби.

У протоколі вказується на використання секретарем судового засідання коштів аудіозапису та інших технічних засобів для фіксування перебігу судового засідання. Носій аудіозаписи долучається до протоколу судового засідання.

Ухвали суду першої інстанції

Визначення - постанови, які виносить суд першої інстанції (колегіально чи одноособово) з усіх питань, що виникають у зв'язку з судовим розглядом громадянського дела.Определенія можуть бути винесені на будь-якій стадії розгляду справи в суді першої інстанції.

Класифікація визначень.

1. По суб'єктах:

1) одноосібні - виносяться одним суддею;

2) колегіальні - виносяться при колегіальному розгляді.

2. По порядку постанови й оформлення:

1) визначення в формі окремого процесуального документа - складається з вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин, в яких повинні бути зазначені:

а) дата і місце винесення ухвали;

б) найменування суду, який виніс визначення, склад суду і секретар судового засідання;

в) особи, які беруть участь у справі, предмет спору або заявлене вимога;

г) питання, про яке виноситься ухвала;

д) мотиви, з яких суд прийшов до своїх висновків, і посилання на закони, якими суд керувався;

е) судове постанову;

ж) порядок і строк оскарження ухвали суду, якщо воно підлягає оскарженню;

2) визначення, що заносяться до протоколу судового засідання, - виносяться при вирішенні нескладних питань. Ухвала може бути винесено судом після обговорення на місці без видалення до нарадчої кімнати.

3. За змістом:

1) підготовчі - такі визначення, якими вирішуються виникають протягом всього розгляду приватні процесуальні питання, що мають на меті підготувати нормальний розвиток процесу і забезпечити винесення законного і обгрунтованого судового рішення. Виносяться такі визначення одноосібно суддею;

2) заключні визначення - завершують виробництво в суді першої інстанції. Підставою для винесення заключних визначень може бути волевиявлення сторін (відмова від позову, мирова угода). При виявленні випадків порушення законності суд вправі винести окрему ухвалу і направити його до відповідних організацій або відповідним посадовим особам, які зобов'язані протягом місяця повідомити про вжиті ними заходи щодо усунення даних порушень.

Повноваження суду касаційної інстанції

Суд має право:

1) залишити рішення без зміни, а скаргу або протест - без задоволення. Суд здійснює дане право у разі, якщо визнає, що рішення суду першої інстанції є законним і обгрунтованим. 2) скасувати рішення повністю або частково і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому або в тому ж складі суддів. Рішення скасовується повністю, якщо судом було виявлено порушення або неправильне застосування норм матеріального права і в частині, що суперечить закону.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими у разі, якщо:

1) суд не застосував закон, який підлягає застосуванню; 2) суд застосував закон, який не підлягає застосуванню; 3) суд неправильно витлумачив закон.

Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню незалежно від доводів касаційних скарги, подання в разі, якщо:

1) справу розглянуто судом у незаконному складі; 2) справу розглянуто судом за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі і не повідомлених про час і місце судового засідання; 3) при розгляді справи були порушені правила про мову, на якому ведеться судове виробництво; 4) суд розв'язав питання про права та обов'язки осіб, не залучених до участі у справі; 5) рішення суду не підписано суддею або будь-ким із суддів або рішення суду підписано не тим суддею або не тими суддями, які зазначені в рішенні суду ; 6) рішення суду прийнято не тими суддями, які входили до складу суду, що розглядав справу; 7) у справі відсутній протокол судового засідання;

8) при прийнятті рішення суду були порушені правила про таємницю наради суддів.

3. Скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити заяву без розгляду.

4. Змінити рішення чи винести нове рішення, не передаючи справу на новий розгляд, якщо обставини, що мають значення для справи, встановлені на підставі наявних, а також додатково представлених матеріалів, з якими ознайомлені боку

Поняття судових доказів. Доказові факти

Судові докази - передбачені і регламентовані законом процесуальні засоби доказування (пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові і речові докази, аудіо-та відеозаписи, висновки експертів, а також відомості про обставини справи, які з них отримано).

Суд приймає тільки ті докази, які мають значення для розгляду та вирішення справи.

Судові докази складаються з двох тісно взаємопов'язаних елементів: відомостей про факти (утримання) і засобів доказування (процесуальна форма).

Факти можуть бути визнані доказами тільки за умови дотримання закону, тобто дані факти повинні бути отримані, оформлені і досліджено за дотриманням закону. Це гарантує достовірність отриманої інформації. Докази, отримані з порушенням закону, не мають юридичної сили і не можуть бути покладені в основу рішення суду.

Під порушенням закону розуміються: 1) отримання відомостей про факти з не передбачених законом засобів доказування;

2) недотримання процесуального порядку отримання відомостей про факти в судовому засіданні;

3) залучення в процес доказів, здобутих незаконним шляхом.

Класифікація доказів