- •Основи психології
- •Спеціальність:5.020210 «Дизайн»
- •Загальні методичні вказівки
- •Тематичний план
- •Зміст самостійної роботи Розділ 1. Психологія як сукупність психічних особливостей і властивостей індивідуму та групи людей
- •Тема 1.1. Поняття психології, її предмет та завдання
- •Запитання для самоперевірки
- •Тема 1.3. Психологія особистості
- •Запитання для самоперевірки
- •Тема 2.1. Психічні процеси та стани
- •Запитання для самоперевірки
- •Тема 2.2. Психологічна характеристика діяльності.
- •Тема 3.1. Психологія людських взаємовідносин у групі
- •Запитання для самоперевірки
- •Тема 3.2. Психологічний та етичний зміст професійного спілкування
- •Питання 2. Вербальне і невербальне спілкування. Типи співрозмовників
- •Запитання для самоперевірки
- •Тема 3.3. Психологія конфлікту
- •Запитання для самоперевірки
Питання 2. Вербальне і невербальне спілкування. Типи співрозмовників
Методичні рекомендації
П ри опрацюванні даного питання зверніть увагу, що зі спілкуванням пов'язані звичні уявлення про людські контакти і відносини, стосунки, які виникають на основі професійних, побутових, творчих та інших спільних інтересів. Основою поділу ділового спілкування на види є ступінь участі або неучасті у ньому мови (мовного коду). За цією ознакою виокремлюють вербальне і невербальне ділове спілкування.
Вербальне спілкування. Відбувається воно завдяки використанню усної і писемної мови, що забезпечує формування і відтворення думок, почуттів мовця.
Вербальне (лат. verbum — слово) спілкування — усне, словесне спілкування, учасники якого обмінюються висловлюваннями щодо предмета спілкування.
За своєю природою мова є системою знаків, які служать засобом спілкування. Залежно від комунікативної ситуації використовують розмовну мову (у повсякденному спілкуванні), літературну мову (опрацьована майстрами слова природна мова, яка є мовним еталоном народу), письмову мову (фіксування на певних носіях — папері тощо — інформації і прочитання написаного), усну мову (артикуляційне відтворення інформації та сприйняття її на слух).
Залежно від позицій учасників комунікативного процесу вербальне спілкування поділяють на пряме і непряме.
Пряме вербальне спілкування. Здійснюється воно шляхом безпосереднього усного контакту між учасниками спілкування (спілкування «обличчям до обличчя»). Під час прямого вербального спілкування інформація передається за допомогою мовних знаків та інтонаційних засобів (підвищення або пониження тону, манера вимови, що виражає почуття, ставлення до предмета висловлювання). Крім того, пряме вербальне спілкування охоплює елементи невербального (жести, міміку, пози тощо).
Формами невербального спілкування є міміка, постава, жести, умовні сигнали.
Навіть за найбільшого намагання утриматися від передавання невербальної інформації, в тому числі після наполегливих тренувань, індивіду не вдається повністю контролювати свою поведінку, оскільки багато виявів невербальної інформації є частиною фізіологічної природи людини. Наприклад, у скрутній ситуації людина пітніє, червоніє, стає метушливою тощо, хоча розуміє, що саме така поведінка демонструє співрозмовнику її справжню реакцію.
П. Міцич наводить цікаву класифікацію співбесідників. Він описує теоретичні моделі "абстрактних типів" людей і характерні риси їхньої поведінки. Згідно з цією класифікацією існує дев'ять типів співрозмовників (див. рис. 1).
Рис. 1. Типи поведінки людей у спілкуванні:
1 — безглузда людина; 2 — статечна людина; 3 — всезнайко; 4 — балакун; 5 — боягуз; 6 — неприступна людина; 7 — незацікавлена людина; 8 — "велике цабе"; 9 — чомучка
1. Безглузда людина — нетерпляча, невитримана, збуджена; своєю поведінкою несвідомо підштовхує співбесідника до того, щоб він не погоджувався з висловленими тезами та твердженнями. Маючи справу з такою людиною, доцільно не виходити за межі професійного спілкування, треба бути спокійним і спростовувати її твердження.
2. Статечна людина — доброзичлива та спокійна під час розмови, їй слід давати змогу проявити себе, коли підбиваються підсумки зустрічі, обговорюються пропозиції.
Всезнайко — людина, у якої завжди і на все є "своя" думка, вона обов'язково хоче її виголосити, не прислуховуючись до думки співрозмовника. Якщо доводиться мати справу з такою людиною, треба трохи збити з неї пиху, спеціально ставлячи складні запитання. Треба також залучати її до обговорення ідей, запропонованих іншими.
4. Балакун — не вміє вислуховувати інших, часто перебиває співрозмовника, не цінуючи його часу. Щоб марно не гаяти час, його треба своєчасно й тактовно зупинити, бо цікавих ідей він однаково не внесе.
5.Боягуз — людина, яка відмовчується, щоб не виставляти себе па посміховисько або не здатися безглуздою. Таку людину варто підтримати, підкресливши, що в неї вірять, до неї прислуховуються.
6.Неприступна людина — має відсутній вигляд; те, що відбувається поза її особою, їй видається не вартим уваги та зусиль. Спілкуючись з такою людиною, краще одразу визнати її знання та досвід, виявити інтерес до неї самої та її справ.
7. Незацікавлена людина — безцеремонно демонструє, що все, що відбувається навколо, ЇЇ аж ніяк не цікавить. Для того щоб вступити з такою людиною в контакт, треба все-таки знайти те, що для неї може мати істотне значення.
8. Люди, яких називають "велике цабе", зовсім не терплять критики. Вони вважають себе кращими від інших, а власні пропозиції єдино правильними. З такими людьми треба бути обережним, не критикувати. Водночас варто показати, що вона така сама людина, як й інші. Добре при цьому використовувати прийом протиставлення па зразок: "Так..., проте".
9. "Чомучка" — не може втриматися, щоб не поставити запитання про все і про всіх. Спілкуючись з такою людиною, доцільно переадресовувати їй її ж запитання. Це змусить "чомучку" розмірковувати над проблемою, яку винесено на обговорення.
Зрозуміло, що наведені класифікації умовні. Однак вони допомагають навчитися самостійно розпізнавати особливості своїх співрозмовників і використовувати це для того, щоб краще і швидше порозумітися з людьми, встановити контакт, досягти успіху під час спілкування, зокрема при проведенні індивідуальних бесід.