
- •1. Фінансово-кредитна інформація як об'єкт автоматизованої обробки
- •1.1. Фінансово-кредитна інформація та її особливості
- •1.2. Структуризація та формалізоване задания економічної інформації
- •1.2.1. Структуризація економічної інформації
- •1.2.2. Формалізоване подання економічної інформації
- •1.2.3. Подання еКі на носіях
- •1.3. Класифікація та кодування економічної інформації
- •1.3.1. Поняття та основні системи класифікації
- •1.3.2. Кодування економічної інформації. Основні методи кодування
- •1.3.3. Класифікатори економічної інформації
- •2. Інформаційні системи у фінансово-кредитних установах
- •2.1. Особливості AtC у фінансових і банківських установах
- •2.2. Вплив специфіки діяльності і структури банків на структуру of аіс
- •2.3. Принципи створення і функціонування аіс у фку
- •2.4. Загальна структура 1c. Компоненти системи
- •3. Електронні системи передавання банківської інформації
- •3.1. Електронна пошта h буя к основа взаємодії між банківськими установами україни
- •3.1.1. Структура, призначення та можливості
- •3.1.2. Взаємодія між вузлами і користувачами єпнбу
- •3.2. Міжнародна електронна система передавання банківських повідомлень (swift)
- •3.2.1. Призначення та основні можливості системи
- •3.2.2. Концепція формування та передавання повідомлень
- •3.2.3. Структура системи та призначення її основних елементів
- •3.2.4. Безпека передавання та обробки повідомлень, фінансові витрати з підключенням та роботи в системі
- •3.3. Банківські електронні системи передавання документів «клієнт-банк»
- •3.3.1. Призначення та структура системи, її основні елементи
- •3.3.2. Основні технологічні операції арм_к і арм_б під час обробки платіжних документів
- •3.3.3. Гарантування безпеки передавання даних та основи інформаційного забезпечення сепкоб
- •4. Інформаційні системи комерційного банку
- •4.1. Структура та концепція функціонування банківської інформаційної системи
- •4.2. Автоматизація розрахункових і касових операцій
- •4.3. Автоматизація управління кредитами та депозитами
- •4.4. Автоматизація обліку та регулювання валютних операцій
- •4.5. Інформаційна технологія підтримання банківських операцій на фондовому ринку
- •5. Автоматизація міжбанківських розрахунків
- •5.1. Види систем міжбанківських розрахунків
- •5.2. Призначення та структура системи міжбанківських електронних платежів національного банку україни
- •5.3. Основні напрямки розвитку системи міжбанківських електронних платежів
- •6. Системи електронних грошей
- •6.1. Типи та призначення електронних грошей
- •6.2. Основні елементи та загальна структура системи електронних грошей
- •6.3. Смарт-картки та IX використання
- •7. Інтелектуальні інформаційні системи в економіці
- •7.1. Загальні аспекти розробки систем зі штучним інтелектом
- •7.2. Експертні системи та їх характеристика
- •7.3. Поняття знань та відмінності їх відданих
- •7.4. Модель продукції
- •8. Інформаційно-пошукові системи в економіці
- •8. 1. Поняття інформаційно-пошукової системи
- •8.2. Інформаційно-пошукова мова та її використання в аіпс
- •8.3. Дескрипторна інформаційно-пошукова мова та принципи її побудови
- •8.4. Інформаційно-пошуковий тезаурус
- •8.5. Інформаційно-пошукові системи internet
- •8.5.1. Подання інформаційних ресурсів у Internet
- •8.5.2. Інформаційно-пошукова мова системи
- •8.5.3. Інтерфейс системи
- •8.5.4. Інструментальні засоби пошуку в Internet
- •8.5.5. Популярні каталоги та пошукові системи Internet
1.2. Структуризація та формалізоване задания економічної інформації
1.2.1. Структуризація економічної інформації
Одиницею (структурним елементом) найвищого рангу можна вважати всю інформаційну множину деякого об'єкта (галузь, регіон, підприємство, цех, фірма, установа тощо), його інформаційну базу (ІБ). Така множина поділяється на структурні одиниці нижчого рангу, і так триває доти, доки не буде досягнуто неподільних (атомарних) одиниць. Такими в ЕКІ є реквізити. Отже, саме вони являють собою мінімальні структурні сукупності ЕКІ, які мають зміст. Спинимося на цьому докладніше.
За формою реквізит являє собою сукупність символів — знаків чи цифр, яка відбиває цілком певні властивості об'єкта. Реквізит є логічно неподільним елементом будь-якої іншої складнішої інформаційної сукупності.
Під час автоматизованої обробки даних часто вживають синоніми поняття «реквізит»; «елемент даних», «поле», «терм», «ознака», «атрибут», «змінна» і т. ін. Далі здебільшого користуватимемося такими з них, як «атрибут» та «змінна».
Кожний реквізит характеризується найменуванням (іменем), значенням і структурою.
Значення реквізиту застосовують, щоб задати відповідну конкретну властивість об'єкта. Структура реквізиту — це спосіб задания його значень, котрий визначається довжиною, типом і форматом подання значень.
Однорідні інформаційні сукупності реквізитів, об'єднані спільним змістом, утворюють інформаційний масив (ІМА).
Основні елементи інформаційного масиву — це записи, під якими розуміють значення однієї позиції масиву. Записи є тими елементами масиву, з якими здебільшого оперує користувач під час роботи з ним. Множина однорідних показників (документів) являє собою відповідний інформаційний масив.
Записи в масиві можуть упорядковуватися за зростанням або зменшенням значень відповідних атрибутів чи їх комбінацій. Такі атрибути називаються ключовими, або «ключами впорядкування» масиву. Кожний запис у масиві визначається своїм місцем у ньому або значеннями відповідних атрибутів.
Отже, задаючи ідентифікатор масиву, структуру його запису та ключові атрибути, повністю визначаємо, його як інформаційну одиницю.
1.2.2. Формалізоване подання економічної інформації
Оскільки реквізит є основним і неподільним елементом ЕКІ, то перш ніж розпочинати автоматизовану обробку даних, необхідне формалізовано подати реквізити. Цю дію виконують здебільшого, користуючись таблицею з такими графами: «Назва реквізиту», «Позначення», «Тип», «Довжина», «Кількість знаків після коми», «Ідентифікатор».
Розглянемо приклад формалізованого подання показника, котрий задається документом «Платіжне доручення» і визначає суму, яка перераховується з рахунку клієнта (платника) відповідного банку на рахунок іншого клієнта (утримувача) того самого чи іншого банку Опишемо реквізити цього показника у вигляді табл. 1.1.
Якщо використати для реквізитів відповідні позначення і визначити їх тип (графи 3, 4), то первинний показник можна записати у вигляді Wapbohd, що визначає суму W, яка була перерахована з рахунку а в банку p на рахунок b в банку о згідно з документом «Платіжне доручення» за номером h від дати d.
Якщо для реквізитів визначити їх довжину і проставити в таблиці значення довжини та ідентифікатори (графи 5 — 7), що відповідають цим реквізитам, то можна говорити про введення даних у ЕОМ, формування масивів, зберігання даних на машинних носіях і їх подальшу обробку.
Оскільки записи масиву є сукупністю реквізитів, то набір реквізитів (W,a,p,b,o,h,d) також можна розглядати як запис інформаційного масиву «оплачених доручень» з іменем, наприклад MAPLD. Кожний запис такого масиву визначатиме одне значення показника «сума коштів W, перерахованих за даним дорученням d». Довжина запису такого масиву дорівнюватиме сумі довжин реквізитів, які входять до нього, і становитиме 67 знаків (символів).