Висновок.

Усі підприємства, установи та організації повинні дбати про безпеку праці і піклуватися про здоров'я своїх працівників. До обов'язків роботодавця входить розробка комплексних заходів по охороні праці, які б гарантували безпечні і здорові умови праці на робочому місці. На жаль, сучасний стан організації праці при відсутності наукових та проектно-конструкторських розробок нових технологій, наявності недосконалого обладнання і управлінських рішень щодо безпечних умов праці, не гарантує стовідсоткової безпеки працівникам. Тому на підприємствах для відшкодування впливу небезпечних і шкідливих чинників виробництва на організм людини застосовується система пільг і компенсацій. Так, робітники, які працюють в умовах, що не відповідають нормам безпеки і санітарним нормам, користуються пільгами та отримують компенсацію. Сюди належать електро- та газозварювальники, кочегари парових і водонагрівальних котлів, машиністи компресорних станцій та ін. Перелік шкідливих виробництв, професій і посад із шкідливими умовами праці, які мають право на отримання пільг, затверджений Кабінетом Міністрів України, Держкомпраці України і профспілками.

Одним з ефективних способів захисту прав, охорони праці, підвищення добробуту і заохочення категорій громадян, які працюють у досить важких і шкідливих для здоров'я умовах, є проведення заходів щодо надання пільг і компенсацій. Із цією метою законодавство України безоплатно забезпечує таких працівників лікувально-профілактичним харчуванням – молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, а також спецодягом, іншими засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами. Такі працівники мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого тижня, щорічну додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, доплати та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Список використаної літератури:

1. Конституція України від 28.06.1996 р.

2. Кодекс Законів про Працю України від 10.12.1971

3. Закон України "Про охорону праці" від 14.10.1992

4. ЗУ "Про колективні договори та угоди" від 01.07.1993р.

5. ЗУ "Про підприємства в Україні” від 1 квітня 1991 року.

6. ЗУ "Про державну службу" від 16.12.1993р.

7. ЗУ "Про господарські товариства" від 19.09.1991р.

8. ЗУ "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991р.

9. ЗУ "Про зайнятість населення" від 01.03.1991р.

10. ЗУ "Про порядок розгляду колективних трудових спорів" від 03.03.1998р.

11. Постанова КМУ "Про затвердження Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові і ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків" від 23 червня 1993 р.

12. В.І. Прокопенко. Трудове право. Курс лекцій. Х.-2006р.

13. Жидецький В. Ц. Основи охорони праці [Текст] : підруч. / В. Ц. Жидецький. — 3-тє вид., перероб. і доп. — Львів : Укр. акад. друкарства, 2006.

14. Гогіташвілі Г. Г. Охорона праці на підприємствах промисловості будівельних матеріалів: Навч. посібник. - К.: ІСДО, 2002р.

15. Купчик М. П., ГандзюкМ. П., Степанець І. Ф. та ін. Основи охорони праці. - > К.: Основа, 2000.

16. Бедріп Я. І., Джигирей В. С., Кидасюк А. І. та ін. Охорона праці: Навчальний посібник. -Львів, ПТВФ"Афіша", 2007р.