Тема 2. Предмет, метод, система та джерела фінансового права як галузі права

Перелік питань до самостійної роботи:

5. Взаємодія фінансового права України з іншими провідними галузями права України.

6. Система права та система законодавства.

Готуючись до семінарського заняття необхідно з’ясувати поняття:

Фінансове право - сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають у процесі створення, розподілу та використання централізованих і децентралізованих фондів коштів держави й органів місцевого самоврядування, необхідних для реалізації їхніх завдань і функцій. Це публічна галузь права.

Студентам необхідно знати, що вперше в сучасному розумінні термін «фінансове право» вжив декан юридичного факультету Казанського університету Є. Г. Осокін у своїй роботі «Декілька спірних питань з історії російського фінансового права» (1855 р.). Раніше здебільшого оперували сло­восполученням «фінансова наука», котре ототожнювали з фінан­совим правом (так вважав, наприклад, В. О. Лебедєв).

Предмет фінансового права - суспільні відносини, що витіка­ють, змінюються, припиняються у сфері фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування. У цих відносинах завжди виявляється владно-організаційна роль держави в розподілі та перерозподілі ВВП і національного доходу, оскільки ці відно­сини мають владно-майновий (грошовий) характер.

Не всі грошові відносини, в яких беруть участь органи держави та органи місцевого самоврядування з владними повноваженнями, є фінансовими. Частина цих відносин регулюється нормами інших галузей права.

Метод фінансово-правового регулювання - органічна систе­ма прийомів і способів неперервного правового впливу на поведінку учасників фінансових відносин, на характер зв'язків між ними.

Основним методом є метод владних (або державно-владних) приписів - система впливу на учасників фінансово-правових відно­син для реалізації ними своїх функцій. Цей метод характерний для публічних галузей права (конституційного, адміністративного, кри­мінального).

Курсантам потрібно вивчити такі поняття:

Владні повноваження у галузі фінансового права можна класифікувати:

• за діями уповноважених органів:

• прийняття імперативних рішень (обов'язкових для виконання);

• збір інформації;

• здійснення функції фінансового контролю;

• вжиття заходів упливу при порушенні приписів фінансово-правових норм;

• за видом суб’єкта:

• держава в цілому;

• органи держави;

• органи місцевого самоврядування;

• посадові особи;

• за режимом застосування владних повноважень:

• постійні;

• періодичні;

• ті, що застосовують за надзвичайних обставин.

Розкрити, що являє собою система фінансового права.

Систему фінансового права можна розглядати: як систему га­лузі фінансового права, як систему навчальної дисципліни «фінан­сове право» та як систему фінансового законодавства.

Система фінансового права як галузі - об'єктивно зумовлена фінансовою системою внутрішня його побудова, об'єднання та розташування фінансово-правових норм у певній послідовності. Система галузі фінансового права — сукупність досить відокрем­лених, але взаємопов'язаних груп фінансово-правових норм, які існують і розвиваються в межах цієї галузі права. Групи фінансо­во-правових норм, які об'єктивно виділяються в межах фінансово­го права, формують розділи, підгалузі фінансового права та фінан­сово-правові інститути.

Фінансово-правовий інститут - законодавче виокремлена сукупність правових норм, які забезпечують комплексне регулю­вання певної групи суспільних відносин.

До джерел фінансового права належать: Конституція України; загальні та спеціальні закони; постанови ВРУ; укази Президента України; постанови та декрети КМУ; відомчі нормативно-правові акти (постанови Правління НБУ; накази Міністра фінансів; розпо­рядження Державного казначейства України тощо); міжнародні правові акти, звичаї та стандарти, що ратифіковані парламентом і є частиною національного законодавства. Наука фінансового права почала активно розвиватися з XIX ст. Представниками науки фінансового права у Російській імперії в першій половині XIX ст. були: М. М. Сперанський (у 1810 р. у своїй праці «План фінансів» він перший запропонував надати дер­жавному бюджетові характеру закону, запровадити прибутковий податок, створити центральний банк і випустити кредитні гроші); М. І. Тургенєв («Досвід теорії податків», 1818 р.); М. Ф. Орлов («Про державний кредит», 1832 р.); /. Я. Горлов («Теорія фінан­сів», 1841 р.).

Рекомендовані джерела

1. Аншин А. Ю. История развития науки финансового права // Финансовое право. - 2004.— № 2.— С. 2—6.

2. Анишин А. Ю. К зволюции взглядов на предмет фінансового права: от истории к современному состоянию // Финансовое право. - 2004.-№3.-С. 3-8.

3. Бекерская Д. А. Финансовое право в XXI веке: основные проблеми й пути развития // Финансовое право. - 2005.- № 1.- С. 2-3.

4. Бондаренко І. Сутність фінансово-правового методу // Право України.- 2006.- № 4.- С. 60-62.

5. Вакарюк Л. Функції фінансово-правових інститутів // Науковий вісник Чернівецького університету. Правознавство. - 2004.- Вип. 253.- С. 81-83.

6. Винницький Д. В. Предмет й система финансового права на современном этапе // Извесгия высших учебных заведений. Правоведение. Из-во С-Пб университета.- С-Пб.- 2002,- № 5 (244).- С. 30-42.

7. ВишновецькиІІ В. М. Система фінансового права України в умо­вах переходу до ринкової економіки: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.07 / Київський національний університет імені Тараса Шевченка.-К., 2001.-22с.

8. Воронова Л. К. До дискусійних питань щодо предмета і методу фінансового права // Вісник Академії правових наук України. - 2003.- № 2-3.-С. 313-324.

9. Гаврилюк Р. О. Предмет фінансового права постсоціалістичної держави: Навчально-методичний посібник. - Чернівці: Рута, 2003.- 72 .