Основні ознаки оптимізації навчально-тренувального процесу в системі багаторічної підготовки спортсменів

На відміну від зазначених вище понять оптимізація навчально-тренувального процесу передбачає;

• вибір із сукупності можливих шляхів управління навчально-тренувальним процесом;

• досягнення максимально можливого для конкретних умов результату;

• досягнення результату навчально-тренувальної підготовки не будь-якими засобами, а найбільш раціональними;

• наявність критеріїв, на основі яких буде визначатися оптимальність досягнутих результатів.

Основні ознаки оптимізації навчально-тренувального процесу в системі багаторічної підготовки спортсменів

	Вибір найбільш сприятливого варіанта побудови навчально тренувального процесу

Педагогічні дії, які забезпечують необхідний рівень підготовки спортсменів

Рис.1

Оптимізація навчально-тренувального процесу можлива лише на основі наукової організації праці тренера і спортсмена. При цьому наукову організацію праці слід розглядати як ідеальну систему діяльності, зразок, еталон, а оптимальність навчально-тренувального процесу – як конкретизований рівень діяльності, який наближається до ідеального.

Оптимізація належить до складних категорій дидактики і тому вимагає виділення найбільш суттєвих її ознак. До них можна віднести такі, як вибір найбільш сприятливого варіанта побудови навчально-тренувального процесу, а також здійснення системи педагогічних дій, які забезпечують необхідний рівень підготовки спортсменів (рис. 1.).

Вибір найбільш сприятливого варіанта побудови навчально-тренувального процесу є однією з основних ознак оптимізації навчально-тренувального процесу в системі багаторічної підготовки спортсменів. Дійсно, однією із специфічних ознак оптимізації є вибір. Проте, для того, щоб здійснювати вибір, необхідно спроектувати декілька моделей, з яких тренер зможе вибрати найбільш вдалі варіанти побудови навчально-тренувальних занять, їх змісту та структури. При цьому, протилежними по відношенню до оптимізації слід вважати прояви стандартності та універсальності дій.

Іншою важливою ознакою оптимізації є наявність системи педагогічних дій, а не епізодичного навчально-виховного впливу. Лише системний, комплексний підхід дозволяє звести до мінімуму недоліки і максимально використати компенсаційні зв'язки та наявні резерви. При цьому враховуються умови, які лімітують реалізацію процесу оптимізації навчально-тренувального процесу, зокрема матеріальна база, кваліфікація спортсменів (рівень їх підготовленості), педагогічна майстерність тренера.

Оптимізацію навчально-тренувального процесу не слід розглядати як окремий або особливий метод. Вона являє собою цілеспрямований підхід до побудови навчально-тренувального процесу, завдяки якому у єдності розглядаються принципи, особливості змісту навчального матеріалу і його впливу, арсенал форм і методів тренування, особливості контингенту. На основі системного аналізу отриманих даних науково обґрунтовано вибирається найкращий для конкретних умов варіант побудови навчально-тренувального процесу.

Оптимізація навчально-тренувального процесу не може мати загальний характер, вона можлива лише по відношенню до завдань управління, тобто тих критеріїв, які покладені в основу підготовки спортсменів. Відомо, що критерієм: вважається ознака, з врахуванням якої здійснюється оцінка, визначення або класифікація педагогічних дій. Критерії дозволяють здійснювати оптимізацію навчально-тренувального процесу за двома напрямками: мінімізації або максимізації.

Мінімізація навчально-тренувального процесу передбачає зміни показників у бік зменшення окремих ознак, наприклад, мінімальне використання часу навчально-тренувальних занять для досягнення запланованих спортивних результатів. Максимізація навчально-тренувального процесу характеризує зміни показників у напрямку їх збільшення. У практиці оптимізації навчально-тренувального процесу завжди спостеріга­ється сполучення цих двох напрямків, коли одні показники мінімізуються, а інші – максимізуються.

Без чітких критеріїв робота у напрямку оптимізації навчально-тренувального процесу набуває невизначеного характеру. Перед тренером виникає запитання - за якими ознаками можна оцінювати навчально-тренувальні заняття як такі, що мають кращий варіант управління підготовкою спортсмена. Вибір критеріїв оптимізації навчально-тренувального процесу є складною і відповідальною діяльністю. Неточність вибору призводить до помилковості в оцінюванні якості навчально-тренувального процесу. Саме тому вибір критеріїв оптимізації є одним із найважливіших і необхідних етапів педагогічного процесу. Цей етап оптимізації пов'язаний з одним із напрямків кваліметрії – педагогічною кваліметрією. Остання класифікує всі різновиди критеріїв на три групи: одиничні, комплексні та інтегральні.

До числа одиничних критеріїв, що стосуються оцінки якості навчально-тренувального процесу найчастіше відносять коефіцієнти освоєння технічних і тактичних дій, реалізації, міцності, складності, ефективності тощо.

Використання у спорті комплексних критеріїв є значно складнішою справою у порівнянні із визначенням одиничних показників. їх використання пов'язане з оцінюванням цілісних процесів. Наприклад, у випадку визначення ефективності всього навчально-тренувального процесу застосовуються оцінки ефективності засобів, методів і форм тренування, а також комплексні оцінки рівня підготовленості спортсмена. Комплексні показники оцінювання дозволяють глибше аналізувати процес оптимізації навчально-тренувальних занять. Однак, за їх участю не завжди виявляється можливим співвіднесення отриманих результатів поза зв'язком з місцем, часом, особливостями підготовки юних спортсменів. У подібних випадках використовуються переважно інтегральні показники. Прикладом інтегрального показника може бути співвідношення одного з одиничних або комплексних критеріїв оцінки якості навчально-тренувального процес з їх еталонним значенням.